Сучасна українська літературна мова – Шевчук С. В. – § 5. ПОДІЛ НА ГРУПИ І ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ ПЕРШОЇ ВІДМІНИ
Залежно від кінцевого приголосного основи іменники І відміни поділяються на три групи – тверду, м’яку, мішану.
До твердої групи належать іменники з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячого) і закінченням – а: обіцянка, голова, країна.
До м’якої групи належать іменники з кінцевим м’яким приголосним основи перед закінченням – а (орфографічно тільки – я): господиня, суддя, доля, пісня, Надія.
До мішаної групи належать іменники з основою на шиплячий приголосний [ж], [ш], [ч], (орфографічно також [щ], [дж|): Груша, вежа, круча, площа, паранджа. Мішаною ця група називається тому, що в одних непрямих відмінках ці іменники мають закінчення твердої групи, а в інших – м’якої.
Зразки відмінювання іменників І відміни
Відмінки | Однина | ||||
Тверда група | М’яка група | Мішана група | |||
Н. | Виписк-а | Копі-я | Суниц-я | Площ-а | |
Р. | Виписк-и | Копі-ї | Суниц-і | Площ-і | |
Д. | Виписц-і | Копі-ї | Суниц-і | Площ-і | |
3. | Виписк-у | Копі-ю | Суниц-ю | Площ-у | |
О. | Виписк-ою | Копі-єю | Суниц-ею | Площ-ею | |
М. | (на) виписц-і | (на) копі-ї | На суниц-і | (на) площ-і | |
Кл. | Виписк-о | Копі-є | Суниц-е | Площ-е | |
Відмінки | Множина | ||||
Тверда група | М’яка група | Мішана група | |||
Н. | Вишск-и | Копі-ї | Суниц-і | Площ-і | |
Р. | Виписок-0 | Копій-0 | Суниць-0 | Площ-0 | |
Д. | Виписк-ам | Копі-ям | Суниц-ям | Площ-ам | |
3. | Виписк-и | Копі-ї | Суниц-і | Площ-і | |
О. | Виписк-ами | Копі-ями | Суниц-ями | Площ-оми | |
М. | (на) виписк-ах | (на) копі-ях | (на) суниц-ях | (на) площ-ах | |
Кл. | Виписк-и | Копі-ї | Суниц-і | Площ-і |
Іменники І відміни мають такі особливості відмінювання:
O у родовому відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення – и, м’якої і мішаної груп – закінчення – і. У родовому відмінку множини іменники усіх трьох груп мають нульове закінчення, крім поодиноких випадків відхилення, що виявляється в паралельних словоформах (баб і бабів, губ і губів, легень і легенів) або у закріпленні за окремими іменниками закінчень – ів (суддів, старостів) та – ей (мишей, свиней). У родовому множини відбувається чергування фонем /о/, /е/ з /і/ (нога – ніг, бджола – бджіл, борона – борін) та з’являються вставні голосні між двома останніми приголосними основи (земля – земель, говірка – говірок);
O удавальномуі місцевому відмінку однини іменники усіх груп мають закінчення – і, перед яким кінцеві приголосні основи /г/, /к/, ІхІ чергуються із /з/, /п/, /с/: Перемога – перемозі, ріка – на ріці, черемха – черемсі. У давальному відмінку множини іменники м’якої групи мають закінчення – ам: Сім ‘ям, групам, вежам. У місцевому відмінку множини іменники м’якої групи мають закінчення – ах (в орфографічному вираженні – ях), а твердої і мішаної групи – закінчення – ах: на яблунях, (у) книжках, (на) площах;
O у знахідному відмінку однини іменники мають закінчення – у (орфографічно – ю для іменників м’якої групи): вчительку, втіху, сім ‘ю. У знахідному множини назви осіб мають нульове закінчення, спільне з родовим (зібрати учениць, жінок), інші назви мають закінчення спільне з називним (об ‘єднати групи);
O в орудному відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення – ою, а м’якої і мішаної – закінчення – ею (орфографічно також – сю): дочкою, яблунею, мрією, революцією, межею. В орудному відмінку множини іменники мають закінчення – ами (орфографічно також – ями). Поодинокі іменники мають подвійні форми: Сльозами і слізьми, свинями і свиньми;
O кличний відмінок однини виражається за допомоги закінчення – о для іменників твердої групи, закінчення – е (орфографічно також – є) для іменників м’якої і мішаної груп: Ганно, робітнице, думе, Надіє; деякі іменники м’якої групи з відтінком пестливості творять форму на – у (орфографічно – ю): Доню, матусю, Олю; у множині – закінчення, співзвучне із закінченням називного відмінка множини: Не кричіть, сороки.