Сучасна українська літературна мова – Шевчук С. В. – 5.1.5. ДІЄСЛОВО. ДІЄСЛІВНІ ФОРМИ

§ 23. ЗНАЧЕННЯ І ГРАМАТИЧНІ ОЗНАКИ ДІЄСЛОВА

Дієслово – це самостійна, повнозначна частина мови, що означає дію або стан як процес і виражає його у граматичних категоріях виду, стану, способу, особи, а також числа і роду. Дієслова відповідають на питання що робити? що зробити?

На відміну від прикметника, який позначає сталу, статичну ознаку, дієслово означає динамічну ознаку (дію) особи, предмета або явища: Дружні сороки і орла заклюють (Нар. творч.). Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить (Л. Костенко).

Поняття дії, яку називає дієслово, досить широке. Це може бути:

O конкретна фізична дія: Рубати, малювати, орати, молотити;

O стан предмета: сидіти, хвилюватися, хворіти;

O становлення предмета, зміни, що відбуваються з ним: Старіти, рости, худнути, зеленіти;

O рух і переміщення в просторі: Бігати, ходити, плавати;

O вияв різних відношень між предметами довкілля: Межувати, належати, суперечити;

O ставлення до кого-небудь: Шанувати, кохати, поважати;

O діяльність органів чуття: Бачити, чути, нюхати.

Дієслово являє собою сукупність граматичних форм, до яких належать:

O інфінітив (неозначена форма дієслова): Везти, писати, співати;

O особові форми дієслова: Несу – несеш – несе – несемо тощо;

O родові форми: писав – писала – писало;

O дієприкметник: посіяний, пришитий;

O дієприслівник: написавши, малюючи;

O безособові форми на – но,-то: Написано, намальовано, збито. Початковою формою дієслова є інфінітив, що називає дію безвідносно до особи, числа, часу, способу її здійснення.

Розрізняють дієслівні форми незмінні (інфінітив, дієприслівник, безособові форми на – но,-то) і змінні – дієвідмінювані (особові й родові), відмінювані (дієприкметник).

Постійними граматичними ознаками дієслова, що властиві всім формам, є належність до певного виду (доконаного чи недоконаного, зворотньо-середнього), а також перехідність/неперехідність. До непостійних ознак, що властиві певним граматичним формам, належать категорії способу, часу, особи, роду, числа.

У реченні дієслово найчастіше виконує роль присудка, може виступати й іншим членом речення.

§ 24. ІНФІНІТИВ ДІЄСЛОВА

Інфінітив (неозначена форма дієслова) називає дію узагальнено, безвідносно до особи, способу, числа і роду: Спрямувати всю свідомість на хороше в людях (О. Довженко). Жити – Вітчизні служити (Нар. творч.).

Інфінітив є початковою формою дієслова, що об’єднує навколо себе всі інші дієслівні форми. Порівняймо: Писати – пишу – писав – писав би, пиши.

Інфінітив складається з основи і суфікса – ти, рідше – ть, після яких може виступати постфікс – ся (-сь): читати, хвилюватися. Від основи інфінітива творяться форми минулого часу, умовного способу, пасивні дієприкметники минулого часу та дієприслівники доконаного виду.

Інфінітиву властиві загальнодієслівні (постійні) граматичні категорії виду (співати – заспівати), стану (проектувати дім – проектуватися архітекторами) і категорія перехідності/неперехідності.

У реченні інфінітив може виступати в ролі головних і другорядних членів: Добре Говорити – значить просто добре дУмати вголос (Е. Ренан). Просимо васрдз^дді^пщ, про це докладніше. Батько приліг спочити.

§ 25. КАТЕГОРІЯ ВИДУ

Категорія виду – граматична загальнодієслівна категорія, що виражає відношення дії до дії внутрішньої межі. Дія в часі може бути необмежена й обмежена. Наприклад: дієслова Читаю, малюю називають дію, не обмежену в часі, а дієслова прочитав, намалював називають дію, що завершилася, тобто обмежену в часі.

В українській мові розрізняють форми недоконаного і доконаного видів.

Дієслова недоконаного виду означають дію незавершену, не обмежену в часі: пишу – писав – писатиму, мию – мив – митиму. Вони вживаються у теперішньому (слухаю, танцюєш, співаємо, з ‘ясовують), минулому (питав, вчила, переписували), майбутньому (голосуватимемо, буду сіяти) часах.

Дієслова доконаного виду означають дію, завершену в минулому або яка обов’язково відбудеться в майбутньому: Збудував – збудую, переписав – перепишу.

Дієслова доконаного і недоконаного виду здебільшого об’єднуються у видову пару. Традиційно члени видової пари кваліфікують як форми того самого слова, тобто вони не мають відмінності у лексичному значенні – виражають ту саму дію, але один із них передає її як незавершену, нерезультативну, а другий – як завершену, результативну.

Парновидових дієслів в українській мові порівняно небагато. Співвідносні видові форми утворюються за допомоги таких засобів:

O префіксів: креслити – накреслити, бронювати – забронювати, реєструвати – зареєструвати, робити – зробитии;

O суфіксів: зменшити – зменшувати, підписати – підписувати, оподаткувати – оподатковувати, вилити – виливати, підбігти ~ підбігати, винести – виносити;

O чергуванням фонем: набрати – набирати, заплітати – заплести, скакати – скочити;

O зміною місця наголосу: Викликати – викликати, нарізати – нарізати, викидати – викидати, розсипати – розсипати;

O використанням суплетивних основ дієслів: Брати – взяти, ловити – піймати, говорити – сказати (слово).

В українській мові є дієслова, які не протиставляються за видовою ознакою в межах видової пари. їх називають одновидовими. Вони мають форму тільки одного виду – недоконаного (грюкати, стукати, кричати, свистіти, гриміти, вити, балакати, думати, мислити, міркувати, бігати, возити, водити) або доконаного (закричати, зашипіти, заговорити, подумати, поспівати, політати, провчителювати, відшуміти, попоходити, набігатися, нагулятися).

Крім одновидових дієслів, виділяються й двовидові, в яких та сама основа виражає одночасно значення недоконаного й доконаного виду. Це переважно дієслова, утворені від слів іншомовного походження за допомоги суфіксів – ува-,-ізува-/-изува,-ірува-/-ирува,-фікува-: атестувати, гарантувати, експортувати, вітамінізувати, електризувати, модернізувати, плісирувати, кінофікувати, кодифікувати, радіофікувати.

Значення недоконаного та доконаного виду у двовидових дієслів встановлюється з контексту: Міністерство освіти і науки атестує університети (недоконаний вид). – Міністерство освіти і науки потім атестує університети (доконаний вид).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Сучасна українська літературна мова – Шевчук С. В. – 5.1.5. ДІЄСЛОВО. ДІЄСЛІВНІ ФОРМИ