Сучасна українська літературна мова – Шевчук С. В. – 5.1.4. ЗАЙМЕННИК
§ 20. ЗНАЧЕННЯ ЗАЙМЕННИКІВ
Займенник – повнозначна змінна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки?: Багато таємниць у світі, одна з найбільших з-поміж них-мова (І. Вихованець). Мудрим ніхто не вродився, а навчився (Народна творчість). Була зима – найкраща, найулюбленіша моя пора року (Л. Смілянський).
За значенням і граматичними ознаками займенники неоднотипні, вони поділяються на три групи:
* узагальнено-предметні: Я, ти, ми, хто, він, себе, хто-небудь, щось тощо;
* узагальнено-якісні: Мій, твій, свій, цей, такий, всякий, кожний, ніякий тощо;
* узагальнено-кількісні: Скільки, ніскільки, стільки, скільки-небудь.
Узагальнено-предметні займенники, вказуючи на предмет, співвідносяться з іменниками і мають спільні граматичні ознаки. Зокрема, всі вони змінюються за відмінками, деякі з них мають число (він – Вони, я – Ми, ти – Ви). Займенники він, вона, воно, крім числа і відмінка, мають родові форми. У реченні займенники, співвідносні з іменниками, виступають підметом, додатком, іменною частиною складеного присудка.
Узагальнено-я кісні займенники співвідносяться з прикметниками, оскільки вказують на ознаку. Вони змінюються за родами, числами і відмінками, узгоджуючись з іменниками. У реченні переважно виконують роль означення, іменної частини складеного присудка, значно рідше – роль інших членів речення.
Узагальнено-кількісні займенники за граматичними ознаками співвідносні з числівниками. Змінюються вони тільки за відмінками, а роду й числа не мають. У реченні виконують роль підмета, означення, додатка.
§ 21. ГРУПИ ЗАЙМЕННИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ
За значенням займенники поділяються на вісім груп: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питально-відносні, заперечні і неозначені.
1. До особових належать займенники Я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони, які вказують на осіб – учасників комунікативного акту, а також на інші істоти, різноманітні явища. Я – перша особа, адресант, ти – друга особа, адресат, він – (вона, воно) – третя особа, яка не є учасником діалогу, але присутня під час розмови або і є її об’єктом. У множині: ми = я + інша особа (особи), ви = ти + інша особа (особи), яким адресується мовлення, вони = він (вона, воно) + інша особа (особи), які не беруть участі у діалозі, але присутні під час нього або/і є об’єктом мовлення. Займенник ми може вживатися у значенні “я” (авторське ми), а займенник ви – замість ти з метою висловлення пошани до адресата мовлення.
2. Зворотний займенник Себе не має форми називного відмінка, і тому не виражає суб’єкта (виконавця) дії, але відноситься до нього. Цей займенник може пов’язуватися із суб’єктом будь-якої особи, роду й числа: Я себе поважаю, ти себе контролюєш, він собі шкодить. Він не має родових форм, не змінюється за числами, у реченні виступає у ролі додатка: Не хвали себе словом, а хвали ділом (Нар. творч.).
3. Присвійні займенники Мій, твій, свій, ваш, їхній вказують на належність якогось предмета певній особі:
O мій, наш – 1 – й особі;
O твій, ваш – 2-й особі;
O їхній – 3-й особі;
O свій – будь-якій особі.
Особові займенники його, її, їх у формі родового відмінка вживаються у значенні присвійних: Їх (кого?) впізнали всі (особовий). В Їх (чиїх?) зошитах (присвійний).
Присвійні займенники, як і прикметники, змінюються за родами, числами і відмінками.
4. Вказівні займенники той, цей, такий (отой, оцей, отакий) вказують на ознаки, предмети, а займенник стільки – на кількість.
5. Означальні займенники Сам, самий, весь (увесь), всякий, кожний (кожен), інший вказують на узагальнену ознаку предмета, явища тощо. Вони співвідносні з прикметниками й узгоджуються з іменниками в роді, числі й відмінку.
6. Питально-відносні займенники Хто, що, який, котрий, чий, скільки виконують у мові подвійну роль. Вони є питальними тоді, коли вживаються для оформлення запитання про осіб і про предмети, явища (хто? що?), про ознаки, якості чи належність предмета (який? чий?), про кількість або порядок під час підрахунку (скільки? котрий?).
Ці ж займенники є відносними, коли вони вживаються для зв’язку частин складного речення: Добре жити тому, чия Душа І Дума дрбрл Ішшшлжя любить (Нар. творч.).
7. Заперечні займенники ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки, жодний (жоден) вказують на відсутність особи, предмета, їхніх ознак чи кількостей: Красно говорить, а слухати нічого (Нар. творч.).
8. Неозначені займенники Абихто, абищо, дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, казна-хто, казна-що, хтозна-хто, хтозна-що, хтось, щось, абиякий, деякий, дечий, який-небудь, чий-небудь, казна-який, хтозна-який, хтозна-чий, якийсь, чийсь, казна-скільки, хтозна-скільки, скількись, котрийсь вказують на невизначеність особи, предмета, їхніх ознак, кількості. Вони утворюються від питально-відносних за допомоги суфіксів, префіксів: У сіни через зачинені двері доходив чийсь голос (І. Нечуй-Левицький).
§ 22. ВІДМІНЮВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ
1.Відмінювання займенників, співвідносних з іменниками
Як уже зазначалося вище, до цієї групи належать особові, зворотний, питально-відносні (хто, що), заперечні (ніхто, ніщо), неозначені (хтось, щось, абихто, що-небудь та ін.) займенники.
Зразки відмінювання
Однина | Множина | Однина | Множина | |||
Чоловічий рід | Середній рід | Жіночий Рід | ||||
Н. | Я | Ми | Він | Воно | Вона | Вони |
Р. | Мене | Нас | Його (у нього) | Її (у неї) | Їх (у них) | Себе |
Д- | Мені | Нам | Йому | Їй | Їм | Собі |
3. | Мене | Нас | Його (у нього) | Її (у неї) | Їх (у них) | Себе |
О. | Мною | Нами | Ним | Нею | Ними | Собою |
М. | (на)мені | (на) нас | (на)ньому | (на) ній | (на) них | (на)собі |
Н. | Хто | Що | Ніхто | Ніщо | Хтось | Дещо |
Р. | Кого | Чого | Нікого | Нічого | Когось | Дечого |
Д- | Кому | Чому | Нікому | Нічому | Комусь | Дечому |
3. | Кого | Що | Нікого | Ніщо | Когось | Дещо |
О. | Ким | Чим | Ніким | Нічим | Кимсь (кимось) | Дечим |
М. | (на) кому | (на) чому | Ні на кому | Ні На чому | (на) комусь | (на) дечому |
Особливості відмінювання особових займенників виявляються в тому, що їх форми творяться від різних основ як у однині, так І МНОЖИНІ, наприклад: я – мене, ми – нас, він – його, вона – Її, вони – їх.
Перед займенником мною, що починається двома приголосними, прийменниками з, під, над, перед для милозвучності вживається з голосним і: наді мною, підімною, переді мною, зі мною.
Після прийменників у непрямих відмінках займенників третьої особи з’являється н: у нього, у неї, у них, над ними, до нього, на ній. Цей звук постійно виступає в орудному відмінку: Ним, нею, ними. Не вживається н після прийменників Всупереч, наперекір, назустрів, завдяки: завдяки їй, назустріч йому. Зворотний займенник себе не має форми називного відмінка.
У непрямих відмінках заперечні займенники вживаються з різним наголосом залежно від значення: Нікого (жодної особи) там не було. – Нікого (нема кого) призначити на посаду.
2. Відмінювання займенників, співвідносних з Прикметниками
До цієї групи належать присвійні, означальні, вказівні (крім Скільки), питально-відносні (який, чий, котрий) та утворені від них заперечні й неозначені займенники (нічий, ніякий, нікотрий, деякий, чийсь, чий-небудь та ін.).
Однина | Множина | |||
Чоловічий рід | Середній рід | Жіночий рід | ||
Н. | Мій | Моє | Моя | Мої |
Р. | Мого | Моєї | Моїх | |
Д- | Моєму | Моїй | Моїм | |
3. | Мій | Мого | Моє мою | Мої, моїх |
0. | Моїм | Моєю | Моїми | |
М. | (на) моєму | (на) моїм | (на) моїй | (на) моїх |
Однина | Множина | |||
Чоловічий рід | Середній рід | Жіночий рід | ||
Н. | Цей | Це | Ця | Ці |
Р. | Цього | Цієї | Цих | |
Д- | Цьому | Цій | Цим | |
3. | Цей, цього | Це цю | Ці, цих | |
0. | Цим | Цією | Цими | |
М. | (на) цьому | (на) цім | (на) цій | (на) цих |
Прикметникові займенники відміняються як прикметники твердої і м’якої груп. За зразком прикметників м’якої групи відмінюються займенники Весь, їхній, чий, всі інші – за зразком прикметників твердої групи.
У місцевому відмінку займенники чоловічого і середнього роду мають паралельні закінчення: на моєму – на моїм, на всякому – на всякім, на тому – на тім.
3. Відмінювання займенників, співвідносних з числівниками.
До цієї групи належать відносно-питальний Скільки, вказівний стільки, заперечний ніскільки.
Зразки відмінювання
Н. | Скільки | Стільки | Ніскільки |
Р. | Скількох | Стількох | Ніскількох |
Д. | Скільком | Стільком | Тскільком |
3. | Скільки, скількох | Стільки, стількох | Ніскільки, ніскількох |
0. | Скількома | Стількома | Тскількома |
М. | (на) скількох | (на) стількох | (на) ніскількох |
Числівникові займенники, подібно до кількісних числівників, змінюються лише за відмінками.