Сучасна українська літературна мова – Шевчук С. В. – § 14. ПОВНІ Й КОРОТКІ ФОРМИ ПРИКМЕТНИКІВ
Як уже зазначалося вище, найважливішою особливістю якісних прикметників є їх здатність виражати різну міру та інтенсивність вияву ознаки за допомоги ступенів порівняння.
Ступені порівняння – це такі форми якісних прикметників, що означають різну міру вияву ознаки, якості того чи іншого предмета шляхом зіставлення з такою ж якістю в інших однотипних предметах: Дорожчий – найдорожчий.
Розрізняють два ступені порівняння: вищий і найвищий. Ступені порівняння мають лише ті прикметники, які позначають змінну щодо ступеня вияву ознаку.
Вищий ступінь називає якісну ознаку, що виявляється більшою мірою, ніж позначувана звичайним прикметником: Ні, нема нічого На землі усенькій, Що було б рідніше І дорожче неньки. (П. Бондарчук).
Вищий ступінь порівняння має дві форми: просту (синтетичну) і складену (аналітичну).
Проста форма утворюється від звичайного прикметника за допомоги суфіксів – ш-,-іш-: молодий – молодший, теплий – тепліший. Від деяких прикметників вищий ступінь утворюється за допомоги обох суфіксів: Тонкий – тонший, топкіший.
Творення вищого ступеня за допомоги суфікса – ш – супроводжується такими змінами:
O прикметникові суфікси – к-,-ок-,-ек – випадають: Тонкий – тонший, глибокий – глибший, далекий – дальший;
O кореневі приголосні [г], [ж], [з], внаслідок фонетичних процесів змінюються на |жч], а приголосний [с| – на (шч|, що передається на письмі літерою щ: дорогий – дорожчий, вузький – вужчий, високий – вищий.
Форми вищого ступеня порівняння деяких прикметників утворюються від інших основ (суплетивні форми): Гарний – кращий, великий – більший, поганий – гірший.
Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється поєднанням слів більш, менш із звичайним прикметником: Більш докладний, більш обережний, менш приємний.
Найвищий ступінь називає максимально виявлену ознаку предмета, якою він виокремлюється з-посеред інших предметів: Серед птахів найкращим співаком є соловей (В. Біанкі).
Найвищий ступінь порівняння має три форми: просту, складну і складену.
Проста форма твориться додаванням префікса най – до форми вищого ступеня: прозоріший – найпрозоріший, вищий – найвищий, складніший – найскладніший.
Складна форма твориться додаванням до простої форми найвищого ступеня префіксів – як-,-що: якнайбільший, щонайдужчий, щонайкращий.
Складена (аналітична) форма твориться додаванням слів найбільш (е), найменш (е) до звичайного прикметника: Найбільш цікавий, найбільш зручний, найменш вдалий, найменш активний.
§ 14. ПОВНІ Й КОРОТКІ ФОРМИ ПРИКМЕТНИКІВ
В українській мові прикметники мають дві форми: повну і коротку. Повні форми прикметників бувають нестягнені (дрібний, дрібная, дрібнеє, дрібнії) і стягнені (дрібна, дрібне, дрібні).
Загальновживаними в усіх стилях виступають повні форми прикметників:
O нестягнені у називному відмінку однини чоловічого роду: Високий, добрий, прозорий;
O стягнені у називному відмінку жіночого і середнього родів однини та називному відмінку множини: рідна, рідне, рідні.
Нестягнені форми жіночого і середнього роду здебільшого вживаються лише в народній творчості і в поетичному мовленні: Праведная душе, прийми мою мову не мудру, та щиру, прийми, привітай! (Т. Шевченко).
Паралельні стягнені і нестягнені форми прикметників можливі лише в називному і знахідному відмінках, в інших відмінках вживаються повні стягнені форми.
Прикметники у повній формі змінюються за родами, числами і відмінками.
Короткі прикметники, що вживаються без закінчень, виступають у називному і знахідному відмінках однини чоловічого роду: Зелен, славен, повен, згоден. Присвійні прикметники чоловічого роду мають коротку форму тільки в називному відмінку однини: Сестрин, Маріїн, лікарів. Прикметники, що мають коротку форму, не змінюються за родами, числами, відмінками. Вживаються найчастіше в поезії та народній творчості: Ой чи то я Леда, ой чи то я Лада, Аж на мене віл лебедик з небесонька пада (І. Драч).
§ 15. ВІДМІНЮВАННЯ ПРИКМЕТНИКІВ
За характером кінцевого приголосного основи початкової форми – називного відмінка однини чоловічого роду – прикметники поділяються на дві групи: тверду й м’яку.
До твердої групи належать:
* прикметники, що мають твердий кінцевий приголосний основи і закінчення – ий,-а,-е: Широкий, широка, широке; близький, людяний, особистий, систематичний.
O усі присвійні прикметники, що в початковій формі мають чисту основу на приголосний: Василів, Ольжин, сестрин, батьків.
До м’якої групи належать:
* прикметники з м’яким кінцевим приголосним основи на – н із закінченнями – ій,-я,-є: Синій, вечірній, крайній, вчорашній, колишній, довколишній, тутешній, давній, літній, торішній;
O прикметники з кінцевим приголосним основи на – й: безкраїй, довговій, довгошиїй.
Складні прикметники з другою частиною – лиций (круглолиций, яснолиций) утворюють окремий тип відмінювання, оскільки поєднують два різновиди закінчень – тверді (називний, орудний і знахідний відмінки однини чоловічого й середнього роду, всі відмінкові форми множини) і м’які (всі інші відмінки чоловічого, жіночого й середнього роду, крім зазначених).
Зразки відмінювання прикметників Тверда група
Назви відмінків | Однина | Множина | |
Чол. р., серед, р. | Жін. р. | ||
Н. | Зимов-ий, зимов-е | Зимов-а | Зимов-і |
Р. | Зимов-ого | Зимов-ої | Зимов-их |
Д. | Зимо в-ому | Зимов-ій | Зимов-им |
3. | Зимов-ий, зимов-е | Зимов-у | Зимов-і |
О. | Зимо в-Им | Зимов-ою | Зимов-ими |
М. | (на) зимов-ому, – ім | (на) зимов-ій | (на) зимов-их |
М’яка група
Назви відмінків | Однина | Множина | |
Чол. р., серед, р. | Жін. р. | ||
Н. | Син-ій, син-є | Син-я | Син-і |
Р. | Синь-ого | Синь-ої | Син-іх |
Д | Синь-ому | Син-ій | Син-ім |
3. | Син-ій, син-є | Син-ю | Син-і |
0. | Син-ім | Синь-ою | Син-іми |
М. | (на) синь-ому, – ім | (на) син-ій | (на) син-їх |
Прикметники на – лиций
Назви відмінків | Однина | Множина | |
Чол. р., серед, р. | Жін. р. | ||
Н. | Яснолиц-ий, яснолиц-е | Яснолиц-я | Яснолиц-і |
Р. | Яснолиць-ого | Яснолиць-ої | Яснолиц-их |
Д | Яснолиць-ому | Яснолиц-ій | Яснолиц-им |
3. | Яснолиц-е | Яснолиц-ю | Яснолиц-их |
О. | Яснолиц-им | Яснолиць-ою | Яснолиц-ими |
М. | (на) яснолиць-ому, яснолиц-ім | (на) яснолиц-ій | (на) яснолиц-их |
Прикметники твердої і м’якої груп мають різні з орфографічного погляду закінчення, хоч фонетично вони не відрізняються між собою: [вггсок-ого] – [л ‘ітн ‘-ого].
Форми чоловічого і середнього роду різняться тільки в називному і знахідному відмінках. Тверда і м’яка групи жіночого роду мають однакову систему закінчень. У знахідному відмінку прикметники чоловічого роду залежно від значення іменника, з яким поєднуються, можуть мати закінчення називного або родового відмінка: зустріти веселого хлопця, побачити густий ліс.
Місцевий відмінок однини прикметників чоловічого і середнього роду має паралельні закінчення – ому (-ім): На високому (ранньому) – на високім (раннім).
У формах множини вживаються закінчення, спільні для всіх родів.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)