Сучасна українська літературна мова – Шевчук С. В. – § 14. ЧЕРГУВАННЯ ПРИГОЛОСНИХ ФОНЕМ
До новіших чергувань, що є найпродуктивнішими, належить чергування /о/ та /е/ з /о/. Воно відбувається як у словозміні, так і у словотворенні. Це чергування властиве всім східнослов’янським мовам і пов’язане із занепадом зредукованих ь, ъ (у слабкій позиції вони зникли, у сильній розвинулися у голосні повного творення: ъ-►/о/, ь->/е/: Сьнь -* сон, але сьну -> сну).
/о/ та /е/ чергуються з фонемним нулем: 1 ) в іменникових суфіксах – ок, – очок, – ець: пісок – піску, садочок – Садочка, хлопець – хлопця;
2) у коренях слів: День – дня, весь – вся;
3) у родовому відмінку іменників: Сосна – сосон, сестра – Сестер, голок – голка.
Чергування відбувається і у словотворенні: День – Дніти, сон-заснути, тьма – темний, дно – Бездонний.
§ 12. ЧЕРГУВАННЯ /О/, /Е/ З /І/
Чергування /о/, /е/ з /і/ досить поширене у сучасній українській мові, оскільки властиве тільки їй (в інших слов’янських мовах воно відсутнє).
Голосні /о/, /е/ у відкритому складі чергуються з ІМ у закритому складі: Ночі – Ніч, столи – Стіл, кореня – корінь, робота – робітник.
Це чергування відбувається в різних формах того самого слова та в різних словах спільного кореня або спільної основи, тобто охоплює сферу словотворення і словозміни: осені – осінь, воля – Вільний.
Інколи послідовність чергування /о/, /е/ з ІМ порушується в сучасній українській літературній мові. Воно не відбувається:
1. У повноголосних формах – оро-, – оло-, – ере-, – еле – зі сталим наголосом: Ворон, шелест, мороз, холод, очерет.
Винятки: поріг, сморід, просторінь.
2. У звукосполученнях – ор-, – ое-, – ер-: Горб, шерсть, шовк;
3. Коли /о/, /е/ випадні: День – дня, лісок – Ліска, липень – липня.
4. У суфіксах – очк-, – ечк-, – оньк-, – еньк-, – есеньк-: гілочка, доленька, дівчинонька, малесенький.
5. У словах книжкового походження і похідних від них: закон, прапор, верховний.
6. У словах іншомовного походження: диплом, атом, альбом, жетон, студент, диригент, але папір – паперу, дріт – Дроту, табір – табору, колір – кольору, Антона – Антін.
7. У суфіксі – тель – і префіксі воз-: учитель, вихователь, возз ‘єднання.
8. У деяких прізвищах: Котляревський, Садовський, Петовський, але Крижанівський, Голованівський.
9. У складних словах з морфемами – вод, – воз, – нос, – роб, – ход: Водовоз, хлібороб, скороход, але перехід, газопровід, всюдихід, провід, виріб, захід.
10. У родовому відмінку множини іменників жіночого і середнього роду: основ, будов, меж, потреб, значень, звернень, імен, чудес.
11. В особових формах дієслів дійсного та наказового способів: пишеш, малюєш, винось, виходь.
§ 13. ЧЕРГУВАННЯ /Е/-/0/ ПІСЛЯ ШИПЛЯЧИХ ТА /Й/
У сучасній українській літературній мові після шиплячих /ж/, /ч/, /ш/, /дж/ та /й/ може вживатися /е/ та Loi. Серед цих слів виокремлюються слова, в яких відбувається чергування /е/ з Loi (ці слова вживаються і з /е/, і з /о/): Вечеря – звечора, шестеро – Шостий, женити – жонатий; слова, які завжди вживаються з loi: Жовтий, бджола, його, гайок; слова, які завжди вживаються з /е/: честь, щетина, щедрий, джерело, Марієчка.
Фонема /е/ вживається після шиплячих та /й/ тоді, коли стоїть перед наступним м’яким приголосним: челюсті, ніженька; перед складом з голосною IM: Щебінь, женіть, ввечері; перед складом з голосною /и/, якій в російській мові відповідає /и/: пшениця, женити.
Фонема /о/ вживається після шиплячих та /й/ перед твердим приголосним: жовч, шов, жом; перед складом з голосними /о/, /а/, /у/: щока, чоло, йому; перед складом з /и/, якій в російській мові відповідає /ы/: чотири.
Послідовність чергування голосних /о/, /е/ після шиплячих та /й/ іноді порушується:
1. У відмінкових формах іменників III відміни під впливом інших іменників: Свіжості, більшості (бо молодості).
2. За аналогією до форм іменників, у яких loi після шиплячої стоїть перед твердою приголосною: на щоці (бо Щока), у пшоні (бо Пшоно).
3. У дієприкметниках та прикметникових формах: зношений, зосереджений, печений, озброєний, свіжою, гарячою.
4. У книжних і запозичених словах: чек, жетон, шеф, чемпіон, жест, жезл, ковчег.
5. У деяких словах фонема /е/ після шиплячих закріпилася за традицією: чекати, червоний, кочерга, черга, щезати, щедрий, шепотіти, чепурний, черкати (почерк).
§ 14. ЧЕРГУВАННЯ ПРИГОЛОСНИХ ФОНЕМ
Чергування приголосних фонем у сучасній українській мові, як і чергування голосних, зумовлене історичними змінами, що відбувалися в різні періоди її розвитку.
1. До найдавніших слов’янських чергувань належить чергування: /г/ – /ж/: друг – друже, нога – ніженька;
ІкІ – ІчІ: юнак – юначе, рука – рученька; їх/ – ІшІ: пастух – пастуше, вухо – вушний. Цей тип чергувань відомий у мовознавстві під назвою перше перехідне пом’якшення приголосних, або перша палаталізація.
2. Чергування перед закінченням – і: /г/ – /з7: книга – книзі, у книзі;
ІкІ – /цУ: Рук – руці, у руці, бік – на боці; ІхІ – /с7: Вухо – у вусі.
Це чергування відбувається в іменниках жіночого роду в давальному та місцевому відмінках однини, в іменниках чоловічого роду та середнього роду в місцевому відмінку однини: Повага – повазі, у повазі; молоко – у молоці; барліг – у барлозі.
Таке чергування відоме у мовознавстві як друге перехідне пом’якшення, або друга палаталізація.
3. Давні чергування приголосних фонем відбуваються і в дієслівних формах: /ті – /ж/: Могти – можу;
N – /ж/: Мазати – мажу;
ІкІ – ІчІ: плакати – плачу;
Їх/ – /ш/: Колихати – колишу;
/д/ – /дж/: садити – саджу;
М – ІчІ: Котити – кочу;
/с/ – /ш/: носити – ношу – ношений.
4. З однією фонемою можуть чергуватися дві різнотипні фонеми:
> в особових формах дієслів (1 – а особа однини, 3-я особа множини): /б/ – /бл 7: любити – люблю, люблять; /п/ – /пл 7: купити – куплю, ліпити – ліплю;
/в/ – /вл7: ловити – ловлю, ловлять;
Їм/ – /мл7: тямити – тямлю, тямлять;
/ф/ – /фл 7: графити – графлю, графлять; > в особових формах дієслів та у відмінкових формах іменників:
/б/ – /бй/: бити – б ‘ю;
/п/ – /пй/: пити – п То;
/в/ – /вй7: вити – в ‘ю;
/м/ – /мй/: імені – ім ‘я;
/ф/ – /фйУ: верф – верф ‘ю;
/р/ – /рй/: матір-матір ‘ю. 5. Тверді /д/, /т/, /з/, /с/, /дз/, /ц/, /н/, /р/ чергуються з м’якими: Колоти – колю; варити – варю; тратити – трать; манити – маню; база – базі; коса – косі.
§ 15. ЧЕРГУВАННЯ В ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ
У процесі творення нових слів та їхніх форм певних змін зазнають деякі групи приголосних. Ці зміни відтворюються на письмі. 1. Зміни приголосних перед суфікСами – сьК-, – ств-
Кінцеві приголосні основи | Змінюються |
Irl, їжі, 131 | {з’кцізтві |
Онега | Онезький |
Запоріжжя | Запорізький |
Убогий | Убозтво |
Боягуз | Боягузтво |
ІКІ, ІЧІ, |ц| | Іц’кі, Іцтві |
Кременчук | Кремен чуцький |
Гадяч | Гадяцький |
Козелець | Козел ецький |
Жінка | Жіноцтво |
Ткач | Ткацтво |
Стрілець | Стрілецтво |
ІХІ, ІШІ, ici | Іс’кІ, їстві |
Чех | Чеський |
Одеса | Одеський |
Птах | Птаство |
Товариш | Товариство |
Але: казах – казахський, баски – баскський |
2. Зміни груп приголосних щ’кі, іс’кі, Із’кІ, ІППСІ, ІЗКІ, ІСТІ, ІКІ, І ЇДІ
Кінцеві приголосні основи | Суфікс, що додається | Зміни |
Щ’кі | -ин- | Іччі |
Турецький козацький | Туреччина козаччина | |
Але: галицький – Галичина | ||
Іс’кі, Іскі | -ин- | Ішчі – щ |
Одеський черкаський віск | Одещина Черкащина вощина | |
Із’кі, іс’кі | -енк- | Іжчі, ішчі |
Кузько Васько | Кужченко Ващенко | |
Іскі, ішкі | Йая- | Ішчі – щ |
Віск дошка Пісок (піску) | Вощаний дощаний піщаний | |
Ізкі | -а- | Іжчі |
Брязк | Бряжчати | |
Істі | -а- | Ішчі – щ |
Пригостити простити | Пригощати прощати | |
Ікі, |ц| | -н- | Ічі |
Молоко Рік пшениця | Молочний Річний пшеничний | |
Але: торішній, соняшник, рушник, рушниця, сердешний (бідолашний), мірошник, дворушник. |
3. Зміни приголосних за творення вищого ступеня порівняння прикметників (прислівників)
Кінцеві приголосні | Суфікс, що дода- | Зміни |
Основи | Ється | |
Irl, їжі, Із! | -ш- | ІЖЧІ |
Дорогий дужий | Дорожчий дужчий | |
Вузький | Вужчий | |
ICI | -Щ- | ІШЧІ – щ |
Високий красний (красивий) | Вищий кращий |
(1 votes, average: 5,00 out of 5)