Сучасна українська літературна мова – Шевчук С. В. – § 11. ВЖИВАНИЯ АПОСТРОФА
Найуживанішим графічним знаком для позначення на письмі м’яких приголосних звуків є знак м’якшення (ь). Це – єдина літера української абетки, що самостійно не позначає звука. Знак м’якшення завжди вживається після букв, що позначають приголосні звуки,
І* Знак м’якшення пишеться:
1. Після букв Д, т, з, с, ц, л, н, які позначають м’які приголосні в кінці слова (молодь, юність, відстань, міць, стиль, колись) та в середині слів перед літерами, що позначають тверді приголосні звуки (батько, донька, молотьба, сядьмо, спільний).
2. Для позначення м’якості приголосних у середині складу перед о: льотчик, пятьох, сьомий, тьохкати.
3. У прикметникових суфіксах – ськ (ий), – цьк (ий), – зьк (ий): український, товариський, ризький, козацький, київський.
‘ 4. Після літери Н у суфіксах – еньк-, – оньк-, – есеньк-, – ісіньк-, – юсіньк-: калинонька, серденько, тихесенький, ріднюсінький, повнісінький.
5. У буквосполученнях Льц, ньц, ньч, льч, що походять із Льк, ньк: неньці, неньчин (із ненька), доньчин, доньці (із донька), Юльці, Юльчин (із Юлька).
6. Після л перед літерами, що позначають м’які приголосні звуки: Учительський, ковальський, сільський, звільнятися.
II. Знак м’якшення не пишеться: 1. Після літер, що позначають губні та шиплячі звуки: степ, голуб, сім, розкіш, плач, річ, сімсот, змагаєшся.
2. Після букви Р у кінці слова і складу: календар, бібліотекар, чотирма (але: Горький).
3. Між двома однаковими буквами, що позначають м’які подовжені приголосні: Навчання, стаття, розпорядження.
4. Між двома літерами на позначення м’яких приголосних звуків – м’якість першого виникає як результат впливу подальшого м’якого приголосного: майбутнє, радість, гордість, кінця.
5. Після букви Н перед шиплячими та перед суфіксами – ськ (ий), – ств (о): менший, кінчик, тонший, селянський, громадянство.
6. У буквосполученнях Лцу нц, лч, нч, які походять із Лк, нк: матінці, матінчин (із матінка), Рибалчин, рибалці (із рибалка).
Примітка. Якщо знак м’якшення вживається в початковій формі слова, то він зберігається й в усіх інших формах, а також у похідних словах незалежно від характеру подальшого приголосного: Різьба – різьбар, тьма – Тьмяний.
§ 11. ВЖИВАНИЯ АПОСТРОФА
Апостроф – орфограма небуквена, це – графічний знак, який не позначає звука. Ним передають на письмі роздільну вимову губних приголосних та р і К (у прізвищах та іменах) перед наступними я, ю, є, ї. І. Апостроф ставиться перед я, Ю, є, ї:
1. Після літер Б, /і, В, Му ф, що позначають губні тверді приголосні звуки, якщо перед ними немає приголосного (крім р), який належав би до кореня: Солов “їний, сім ‘я, м ‘ята, п ‘ятниця, зв ‘язати, верб ‘я, торф ‘яний.
2. ПісляР у кінці складу: довір’я, сузір ‘я, матір’ю, Пір’їна.
3. Після префіксів, що закінчуються буквою на позначення приголосного звука: Без ‘ядерний, об ‘єднаний, з ‘єднати, під ‘їжджати, роз яснити.
4. Після К у словах Лук’ян, Лук’янівка, Лук’яненко, Лук’янчук.
5. У складних словах, перша частина яких закінчується на приголосний: двох ‘ярусний, nie ‘яблука.
II. Апостроф не ставиться:
1. Після Бу Пу в, Му фу що позначають тверді губні звуки, якщо перед ними стоїть інша, крім р, літера на позначення кореневого приголосного звука: Святослав, святковий, тьмяний, морквяний, медвяний (але: Черв ‘як, верб ‘я).
2. Після буквир, що позначає м’який приголосний на початку слова чи в середині складу: порятунок, рясний, гарячий, буряк.
§ 12. ПРАВОПИС ПРЕФІКСІВ
Більшість префіксів, що вживаються в українській мові, мають правописні особливості. їх пишуть за певними орфографічними правилами, й вони є орфограмами.
1. Перед буквами, що позначають голосні та дзвінкі й сонорні приголосні звуки, пишеться префікс з-: згаяти, зорати, зв ‘язати, зробити.
2. У словах, корінь яких починається звуками [к], [п], /т/, [х]9 [фі, вимовляється і пишеться префікс С-: сказати, спитати, стерпіти, схвалити, сфотографувати.
3. Якщо корінь слова починається двома чи трьома приголосними, то вживається префікс зі – (варіант префікса З-): зібраний, зітхнути, зізнання, зірвати.
4. Префікси роз-, без-, воз-, через – завжди пишуться з літерою з: розвиднілось, безсистемний, возвеличити, черезплічник.
5. Префікси пре-, при-, прі – різняться значенням:
А) префікс пре – в українській мові виражає збільшену міру ознаки, якості й своїм значенням близький до слова дуже: Предобрий, премудро, пречудово;
Б) префікс при – має значення приєднання, наближення: приписати, прилетіти, приклеїти; частковості дії: присісти, причинити; результату дії: приборкати, прив ‘язати;
В) префікс прі – вживається у кількох словах: Прізвище, прізвисько, прірва.
6. У префіксах від-, під-, над-, об-, між – кінцевий приголосний не змінюється: відзначати, обстеження, міжрайонний, підходити, надрізати.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)