Страхування – Плиса В. Й. – 6.2. Склад та структура тарифної ставки. Витрати на ведення справи
6.1. Суть, особливості, задачі та класифікація актуарних розрахунків
6.2. Склад та структура тарифної ставки. Витрати на ведення справи
6.3. Показники страхової статистики
6.4. Страховий внесок. Види страхових премій
6.5. Кваліфікаційні вимоги до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками
6.1. Суть, особливості, задачі та класифікація актуарних розрахунків
Актуарні розрахунки – це система математичних і статистичних закономірностей, яка регламентує взаємовідносини між страховиком та страхувальником. Під час актуарних розрахунків визначають витрати, необхідні на страхування певного об’єкта, та собівартість і вартість послуги, яку надає страховик страхувальникові. За допомогою актуарних розрахунків визначають частку участі кожного страхувальника у створенні страхового фонду, тобто визначають розміри тарифних ставок.
Форма, в якій розраховуються витрати на проведення певного страхування, називають страховою (актуарною) калькуляцією.
Актуарна калькуляція допомагає визначати страхові платежі до договору страхування. Основними задачами актуарних розрахунків є 8:
– дослідження та групування ризиків у межах страхової сукупності, тобто дотримання вимоги наукової класифікації ризиків з метою створення гомогенної підсукупності в межах загальної страхової сукупності;
– обчислення математичної ймовірності настання страхового випадку, визначення частоти та ступеня тяжкості наслідків нанесення збитку як в окремих ризикових групах, так і в цілому по страховій сукупності;
– математичне обгрунтування необхідних витрат на ведення справи страховиком та прогнозування тенденцій їхнього розвитку;
– математичне обгрунтування необхідних резервних фондів страховика, пропозиція конкретних методів і джерел їхнього формування.
Актуарні розрахунки класифікують за такими ознаками: галузь страхування, час проведення, ієрархічна рівність.
За ознакою галузі розрізняють актуарні розрахунки особового (особистого) страхування, актуарні розрахунки майнового страхування та актуарні розрахунки у сфері страхування відповідальності.
За часом проведення – планові та звітні.
Залежно від ієрархічної рівності актуарні розрахунки можуть бути загальними (для всієї країни), зональними (для певного регіону) і страховика (для окремої страхової організації).
Рис. 6.1 Класифікація актуарних розрахунків.
6.2. Склад та структура тарифної ставки. Витрати на ведення справи
Тарифна ставка – ціна страхового ризику та інших витрат, адекватне грошове вираження зобов’язань страховика з укладеного договору страхування.
Тарифна ставка, за якою укладають договір страхування, називається брутто-ставкою. Брутто-ставка складається з двох частин: нетто-ставки та навантаження. Власне нетто-ставка виражає ціну страхового ризику: пожежі, повені, вибуху тощо. Навантаження покриває витрати страховика з організації та проведення страхової справи, враховує відрахування в запасні фонди, містить елементи прибутку. В основу побудови нетто-ставки за будь-яким видом страхування покладено ймовірність настання страхової події.
Імовірністю події А – позначається Р(А) – називається відношення кількості позитивних для нього випадків М до загальної кількості усіх рівно можливих випадків N. Оскільки ймовірність події виражається правильним дробом, тобто тим, в якому чисельник менший знаменника (Мзавжди менше або дорівнює N), зрозуміло, що 0 < Р(А) < 1. Якщо Р(А) дорівнює 0, то подія А вважається неможливою. Якщо воно дорівнює 1, то це – достовірна подія.
Отже, ймовірність події знаходиться в межах від 0 до 1. Якщо вона досягає своїх крайніх меж, то страхування на випадок настання цієї події проводитися не може. Страхові відносини укладають лише тоді, коли завчасно не відомо, відбудеться у цьому році та чи інша подія чи ні, тобто має місце випадок.
Проводячи страхування, сума страхового відшкодування, яку виплачують потерпілим об’єктам, переважно, відрізняється від страхової суми за ними.
Наведена формула дає змогу розмежувати поняття “ймовірність страхової події” і “ймовірність збитку”. Ймовірністю збитку називається добуток ймовірності страхової події Р{А) на коефіцієнт К.
Подамо формулу для розрахунку нетто-ставки зі 100 грн страхової суми в розгорнутому вигляді:
У результаті формула для розрахунку нетто-ставки зі 100 грн страхової суми набуває вигляду:
Де В – загальна сума виплат страхового відшкодування; С – загальна страхова сума застрахованих об’єктів. Відношення кількості виплат – Кв до кількості укладених договорів – Кд визначає частоту страхових подій, частоту страхових випадків. Відношення середньої виплати на один договір – Св до середньої страхової суми на один договір – Сс є аналогом коефіцієнта співвідношення середньої виплати до середньої страхової суми на один договір страхування у формулі для розрахунку нетто-ставки зі 100 грн страхової суми. Збитковість страхової суми розраховують як за видами страхування у цілому, так і за окремими страховими ризиками. За цими даними визначають розмір нетто-ставки. Після його розрахунку визначають розмір сукупної тарифної ставки, або брутто-ставки. Для обчислення брутто-ставки до нетто-ставки додають навантаження.
Витрати на ведення справи зазвичай розраховують на 100 грн страхової суми (аналогічно до нетто-ставки), інші навантаження визначають у відсотках до брутто-ставки. Розмір сукупної брутто-ставки розраховують за формулою:
Головний елемент навантаження витрати на ведення справи. До них належать витрати, пов’язані з укладанням та обслуговуванням договору страхування.
У страховій практиці розрізняють витрати на ведення справи внутрішньою службою страхової організації та витрати на ведення справи зовнішньою сіткою страхової організації. Виділяють також постійні та змінні витрати на ведення справи страховиком.
Змінні витрати на ведення справи відносять на окреме страхування (вид страхування, окремий страховий поліс). Постійні витрати розкладають на весь портфель укладених договорів страхування.
Складаючи страхові тарифи, треба брати до уваги той факт, що страховими внесками треба покривати не тільки страхові суми і відшкодування, а й витрати на утримання страхової організації. З огляду на це, витрати на ведення справи можна класифікувати таким чином: аквізиційні, інкасаційні, ліквідаційні, організаційні, управлінські.
Аквізиційні витрати – виробничі витрати страхової організації, пов’язані із залученням нових страхувальників та укладанням нових договорів страхування за посередництвом страхових агентів.
Інкасаційні витрати – витрати, пов’язані з обслуговуванням готівкового обороту надходження страхових платежів. Це витрати на виготовлення бланків квитанцій про прийом страхових платежів та облікових реєстрів (відомостей, довідок тощо).
Ліквідаційні витрати – витрати з ліквідації збитків, нанесених страховою подією (заробітна плата осіб, які займаються ліквідацією збитків, судові витрати, поштово-телеграфні витрати і витрати, пов’язані з виплатою страхового відшкодування).
Організаційні витрати пов’язані із заснуванням страхового товариства. їх відносять до активів страховика, бо вони є інвестиціями.
Поняття “постійні витрати на ведення справи” та “змінні витрати на ведення справи” застосовують в актуарних розрахунках за договорами страхування терміном дії понад один рік.
Управлінські витрати поділяють на загальні витрати управління та витрати управління майном.
Рис. 6.2. Класифікація витрат на ведення справи страховиком.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)