Страхування – Плиса В. Й. – 10.4. Механізм формування, облік та напрями розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя
Страховики, які здійснюють види страхування, інші, ніж страхування життя, зобов’язані формувати та вести облік таких технічних резервів за видами страхування:
– незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;
– збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення що до виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.
Страховики можуть прийняти рішення про запровадження з початку календарного року за методикою формування і ведення обліку таких технічних резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя:
– резерв незароблених премій;
– резерв заявлених, але не виплачених збитків;
– резерв збитків, які виникли, але не заявлені;
– резерв катастроф;
– резерв коливань збитковості.
Страховики зобов’язані письмово повідомити Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України про запровадження формування і ведення обліку зазначених технічних резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя, не пізніше ніж за 45 днів до початку календарного року.
Страховики, які мають право укладати договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у обов’язковому порядку формують та ведуть облік резерву збитків, які виникли, але не заявлені, та страхового резерву коливань збитковості за цим видом страхування.
Страховики, які прийняли рішення про запровадження формування резерву незароблених премій за методом “1/365” (“рго rata temporis”), формують резерв заявлених, але не виплачених збитків, та резерв збитків, які виникли, але не заявлені.
Формування технічних резервів здійснюють на підставі обліку договорів і вимог страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування за видами страхування.
Страховики зобов’язані визначати частки перестраховиків у відповідних видах технічних резервів за видами страхування на будь-яку дату одночасно з розрахунком технічних резервів.
Формування резерву незароблених премій
Резерв незароблених премій (unearned premium reserve) включає частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату.
Розрахунок резерву незароблених премій здійснюється за кожним видом страхування окремо. Загальна величина резерву незароблених премій дорівнює сумі резервів незароблених премій, розрахованих окремо за кожним видом страхування.
Розрахунок величини резерву незароблених премій здійснюють на будь-яку звітну дату методом, визначеним Законом України “Про страхування”. Величину резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюють залежно від часток надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), які не можуть бути меншими 80% від загальної суми надходжень страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх дев’яти місяців (розрахунковий період), і обчислюють у такому порядку:
– частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за перші три місяці розрахункового періоду множать на одну четверту;
– частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за наступні три місяці розрахункового періоду множать на одну другу;
– частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за останні три місяці розрахункового періоду множать на три четвертих;
– одержані добутки додають.
У разі прийняття рішення про запровадження формування резерву незароблених премій розрахунок резерву незароблених премій здійснюють одним із таких методів:
1) метод “1/365” – “рго rata temporis”;
2) метод “1/24” – “паушальний” метод.
Обраний метод розрахунку резерву незароблених премій застосовує страховик за всіма чинними договорами протягом календарного року.
Величину резерву незароблених премій, яку розраховують методом “1/365” (“рго rata temporis”) на будь-яку дату, визначають як сумарну величину незароблених страхових премій за кожним договором.
Незароблена страхова премія, яку розраховують методом “1/365” (“рго rata temporis”), визначають за кожним договором як добуток частки надходжень суми страхового платежу (страхової премії, страхового внеску), яка не може бути меншою 80% від суми надходжень страхового платежу (страхової премії, страхового внеску), та результату, отриманого від ділення строку дії договору, який ще не минув на дату розрахунку (у днях), на весь строк дії договору (у днях) за такою формулою:
Величину резерву незароблених премій, яку розраховують методом “1/24”, залежить від часток надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), які не можуть бути меншими 80% від загальної суми надходжень страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) з відповідних видів страхування та коефіцієнтів для його обчислення. Для розрахунку резерву незароблених премій методом “1/24” договори групують:
– за видами страхування;
– за датами початку дії договорів, які припадають на однакові місяці;
– за строками дії договорів (у місяцях).
Застосовуючи цей метод, строк дії договорів не можна встановлювати менше одного місяця. Припускається, шо:
1) дата початку дії (набрання чинності) договору припадає на середину місяця (15 число);
2) строк дії договору, який не дорівнює цілому числу місяців, дорівнює найближчому більшому цілому числу місяців.
Загальну суму часток надходжень страхових платежів за договорами, які належать до однієї групи договорів, визначають їх підсумовуванням.
Резерв незароблених премій розраховують за кожною групою договорів шляхом множення загальної суми часток надходжень страхових платежів за договорами на коефіцієнти для розрахунку цього резерву.
Коефіцієнт для кожної групи договорів визначається як відношення строку дії договорів цієї групи, який не минув на дату розрахунку резерву незароблених премій (у половинах місяців), до всього строку дії договорів групи (у половинах місяців).
Резерв незароблених премій методом “1/24” в цілому за видом страхування визначають шляхом підсумовування резервів незароблених премій за групами договорів.
При проведені операцій перестрахування страховики (цеденти, перестрахувальники) у залежності від належних до сплати пере-страховикам згідно з укладеними договорами суми часток страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) на будь-яку звітну дату визначають величину частки перестраховиків у резервах незароблених премій з відповідних видів страхування.
Обчислення величини частки перестраховиків у резервах незароблених премій здійснюють у порядку, за яким визначають величину резервів незароблених премій за такими видами страхування, з урахуванням дати вступу в дію договору перестрахування.
Формування резерву заявлених, але не виплачених збитків
Резерв заявлених, але не виплачених збитків (reported but not settled claims reserve – RBNS) – оцінка обсягу зобов’язань страховика для здійснення виплат страхових сум (страхового відшкодування) за відомими вимогами страхувальників, включаючи витрати на врегулювання збитків (експертні, консультаційні та інші витрати, пов’язані з оцінкою розміру збитку), які не оплачені, або оплачені не в повному обсязі на звітну дату, та які виникли в зв’язку зі страховими подіями, що мали місце в звітному або попередніх періодах, та про факт настання яких страховика повідомлено відповідно до вимог законодавства України та/або умов договору.
Величину резерву заявлених, але не виплачених збитків визначає страховик (цедент, перестрахувальник) за кожним видом страхування з урахуванням умов відповідних договорів на підставі відомих вимог страхувальників, отриманих у будь-якій формі (письмова заява, факсимільне повідомлення тощо) у залежності від сум фактично зазнаних або очікуваних страхувальниками збитків (шкоди) у результаті настання страхового випадку. Величину резерву заявлених, але не виплачених збитків визначають як суму резервів заявлених, але не виплачених збитків, розрахованих за всіма видами страхування.
Величину резерву заявлених, але не виплачених збитків за видом страхування, визначає страховик за кожною неврегульова-ною претензією. Якщо про страховий випадок заявлено (повідомлено), але розмір збитку не визначений, для розрахунку резерву використовують максимально можливу величину збитку, яка не перевищує страхової суми за договором.
Величина резерву заявлених, але не виплачених збитків відповідає сумі заявлених збитків у звітному періоді, збільшеній на суму невиплачених збитків на початок звітного періоду за попередні періоди, зменшеній на суму виплачених збитків у звітному періоді плюс витрати на врегулювання збитків у розмірі 3% від суми невиплачених збитків на кінець звітного періоду.
При визначенні величини резерву заявлених, але не виплачених збитків страховиками-повними членами Моторного (транспортного) страхового бюро України враховують вимоги (повідомлення) іноземних страхових бюро з відшкодування шкоди на території країн-членів міжнародної системи автострахування “Зелена Картка”, спричиненої власниками (користувачами) зареєстрованих в Україні транспортних засобів, якщо такі власники надали відповідним іноземним органам страховий сертифікат “Зелена Картка”.
Відповідно до умов укладених договорів перестрахування страховики (цеденти, перестрахувальники) на підставі відомих вимог страхувальників, залежно від сум фактично зазнаних або очікуваних страхувальниками збитків (шкоди), у результаті настання страхового випадку визначають величину частки перестраховиків у резервах заявлених, але не виплачених збитків.
Формування резерву збитків, які виникли, але не заявлені
Резерв збитків, які виникли, але не заявлені (incurred but not reported claims reserve – IBNR), – оцінка обсягу зобов’язань страховика для здійснення страхових виплат, включаючи витрати на врегулювання збитків, які виникли у зв’язку зі страховими випадками у звітному та попередніх періодах, про факт настання яких страховику не було заявлено на звітну дату в установленому законодавством України та/або договором порядку.
Розрахунок резерву збитків, які виникли, але не заявлені, здійснюють за кожним видом страхування окремо.
Величину резерву збитків, які виникли, але не заявлені, визначають як суму резервів збитків, які виникли, але не заявлені, розрахованих за всіма видами страхування.
Розрахунок резерву збитків, які виникли, але не заявлені, здійснюють із застосуванням математично-статистичних методів для аналізу розвитку збитків у страхуванні. До таких методів належать:
А) модифікація ланцюгового методу (Chain Ladder);
Б) метод фіксованого відсотка;
В) метод Борнхуеттера-Фергюсона (Bornhuetter-Ferguson).
Методи розрахунку резерву збитків, які виникли, але не заявлені, згідно з підпунктами “а”, “в” застосовують за наявності даних не менше, ніж за 12 періодів (кварталів) сплати (розвитку) збитків.
Розрахунок резерву збитків, які виникли, але не заявлені, ланцюговим методом (Chain Ladder)
Дані за сплаченими на звітну дату збитками (страховими виплатами) групуються за періодами настання цих збитків (відповідно до дати настання страхового випадку) та наростаючим підсумком за періодами сплати (розвитку) збитків (відповідно до дати фактичної сплати збитків страховиком):
Таблиця 1
Періоді настання збитків; N – число періодів, за які розглядають дані про збитки.
Якщо існує достатньо інформації, щоб стверджувати, що дані сплати (розвитку) збитків повні, то використовують таблицю розвитку збитків без змін. У разі неповноти даних необхідно оцінити загальну величину збитків за першим роком їх настання {ьи^. Для цього може бути використана інформація за минулі періоди, яка не ввійшла до даної таблиці.
Таким чином, таблиця буде мати вигляд:
Розрахунок резерву збитків, які виникли, але не заявлені, методом Борнхуеттера-Фергюсона (Bornhuetter-Ferguson).
Для використання методу Bornhuetter-Ferguson застосовують групування даних та розрахунок факторів розвитку збитків (f *(d)) аналогічно методу Chain Ladder. Цей метод грунтується на використанні рівня збитковості (x) (Loss Ratio) для даного виду страхування. Ключовим для розрахунку резерву є визначення величини рівня збитковості, який найбільше відповідає даному виду страхування.
Джерелами інформації для розрахунку є:
– історичні дані за даним видом страхування;
– припущення, зроблені при визначенні страхового тарифу;
– статистика ринку для однорідних видів страхування.
Таблиця 2
У разі вибору методу фіксованого відсотка резерв збитків, які виникли, але не заявлені, визначають у розмірі 10% від заробленої страхової премії з попередніх чотирьох кварталів, які передують звітній даті.
Зароблену страхову премію визначають шляхом збільшення суми надходжень страхових премій протягом звітного періоду (за вирахуванням частки перестраховика) на суму незаробленої премії на початок звітного періоду (за вирахуванням частки перестраховика) і зменшенням отриманого результату на суму незаробленої премії на кінець звітного періоду (за вирахуванням частки перестраховика).
Формування резерву коливань збитковості
Резерв коливань збитковості (equalization reserve) призначений для компенсації виплат страховика, що пов’язані з відшкодуванням збитків, у разі, якщо фактична збитковість за видами страхування у звітному періоді перевищує очікуваний середній рівень збитковості, взятий за основу при розрахунку тарифної ставки за цими видами страхування.
Розрахунок резерву коливань збитковості (РКЗ) здійснюють наступним методом.
Фактичну збитковість за видом страхування за звітний період розраховується як відношення сум, які фактично сплачені страхувальникам за страховими випадками (за вирахуванням частки перестраховика в сумі виплачених збитків), та зміни величини резервів збитків на звітну дату (за вирахуванням частки перестраховика в резервах збитків), до заробленої страхової премії у звітному періоді:
Якщо страховик до початку звітного періоду не розрахував резерв коливань збитковості за видом страхування, то резерв коливань збитковості на початок звітного періоду приймають рівним нулю.
Якщо розрахована величина резерву коливань збитковості набирає від’ємного значення, то вважають, що резерв коливань збитковості має нульове значення.
Резерв катастроф
Резерв катастроф (catastrophe reserve) формують з метою здійснення страхових виплат у разі настання природних катастроф або значних промислових аварій, у результаті яких буде завдано збитків численним страховим об’єктам, і коли настає потреба здійснювати виплати страхового відшкодування в сумах, що значно перевищують середні розміри збитків, узяті за основу при розрахунку страхових тарифів.
Резерв катастроф формують за видами страхування, умовами яких передбачені обов’язки страховика забезпечити страхову виплату у зв’язку зі шкодою, заподіяною внаслідок дії нездоланної сили або аварії великого масштабу, та в порядку, визначеному законодавством.
Розміщення технічних резервів
Здійснюючи фінансову діяльність, пов’язану з розміщенням коштів технічних резервів та їх управлінням, страховики повинні дотримуватись умов щодо безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості. Обсяги технічних резервів мають бути представлені такими категоріями дозволених активів:
– грошові кошти на поточному рахунку;
– банківські вклади (депозити);
– валютні вкладення згідно з валютою страхування;
– нерухоме майно;
– акції, облігації, іпотечні сертифікати;
– цінні папери, що емітуються державою;
– права вимоги до перестраховиків;
– інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;
– банківські метали;
– готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.
Величину окремих категорій активів, у тому числі утворених в іноземній валюті, приймають для представлення технічних резервів у таких обсягах:
А) грошові кошти на поточних рахунках – не більше 5% від загального розміру технічних резервів;
Б) банківські вклади (депозити), валютні вкладення згідно з валютою страхування – не більше 70% від загального розміру технічних резервів, у кожному банку небільше 10% від загального розміру технічних резервів;
В) нерухоме майно – не більше як 20% від загального розміру технічних резервів, при цьому вкладення в один або декілька об’єктів нерухомості, які розглядаються як один цілісний майновий комплекс, – не більше 10% від загального розміру технічних резервів;
Г) акції та облігації – не більше 40% від загального розміру технічних резервів, у тому числі:
– акції українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому порядку, обсяги торгів на яких становлять не менше 25% від від загальних обсягів торгів на організаційно оформлених ринках цінних паперів України, – не більше 30% від загального розміру технічних резервів, при цьому не більше 5% від в акції одного емітента;
– облігації українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому порядку, – не більше 30% від загального розміру технічних резервів, при цьому – не більше 5% від в облігації одного емітента, який провадить свою діяльність не менше 5-ти років.
Акції й облігації емітентів, які провадять свою діяльність менше 5-ти років, – не більше 10% від загального розміру технічних резервів, при цьому не більш як 3% в облігації одного емітента;
– акції, облігації іноземних емітентів та цінні папери іноземних держав, рейтинг зовнішнього боргу та визначення рей-тингових компаній яких здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, – не більше 10% від загального розміру технічних резервів. При цьому акції та облігації повинні перебувати в обігу на організованих фондових ринках та пройти лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, або в торговельно-інформаційній системі НАС-ДАК (NASDAQ). Емітент цих акцій та облігацій повинен провадити свою діяльність не менше, ніж протягом 10-ти років і бути резидентом країни;
– іпотечні сертифікати, визначені законодавством України, – не більше 10% від загального розміру технічних резервів, при цьому не більш як 2% від в іпотечні сертифікати одного емітента;
Г) цінні папери, що емітує держава, – не більше 40% від загального розміру резервів;
Д) права вимоги до перестраховиків – не більше 50% від загального розміру технічних резервів. У випадку, якщо рейтинг фінансової надійності (стійкості) перестраховика нижчий за один з таких: “В+” (А. М. Best), “Ваа” (Moody’s Investors Service), “ВВВ” (Standard &; Poor’s) або “ВВВ” (Fitch Ratings), то права вимоги до кожного такого перестраховика-резидента приймаються в розмірі не більше 20% від загального розміру технічних резервів та до кожного такого перестраховика-нере-зидента – не більше 10% від загального розміру технічних резервів;
Е) інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1211 “Про затвердження напрямів інвестування галузей економіки за рахунок коштів страхових резервів”), – не більше 15% від загального розміру технічних резервів, з них в окремий об’єкт інвестування – не більше 5% від загального розміру технічних резервів;
Є) банківські метали – не більше 10% від загального розміру технічних резервів.
Для представлення технічних резервів акціями та облігаціями приймають лише ті акції, за якими в попередньому році виплачувалися дивіденди на рівні не нижче облікової ставки НБУ, та ті облігації та іпотечні сертифікати, за якими гарантовано виплату доходу на рівні не нижче облікової ставки НБУ
Для представлення технічних резервів не можна використовувати позикові кошти, кредити банків, поворотну фінансову допомогу, цінні папери із зобов’язаннями зворотного викупу, вклади (депозити) строкові (строком менше одного місяця), помилково перераховані кошти на рахунок страховика, суми страхових платежів, які мають бути повернені страхувальнику в період, наступний за звітним, відповідно до чинного законодавства.
Величина активів, що приймаються на покриття технічних резервів, зменшена на суми довгострокових та поточних зобов’язань (розділи III, IV пасиву балансу), повинна бути не меншою, ніж сумарна величина технічних резервів, що розраховують відповідно до чинного законодавства на будь-яку дату.
У разі, якщо кошти технічних резервів представлені правами вимоги до перестраховиків-нерезидентів, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких не нижчий за один з таких: *В+” (A. M. Best), “Ваа” (Moody’s Investors Service), “ВВВ” (Standard 6 Poor’s) або “ВВВ” (Fitch Ratings), то не менше 50% від коштів технічних резервів повинні бути розміщені на території України.
В іншому разі кошти технічних резервів повинні бути розміщені на території України в розмірі не менше 90% від загального розміру технічних резервів.
Контрольні запитання
1. З якою метою страховики утворюють страхові резерви?
2. З якою метою формують резерв катастроф (catastrophe reserve)?
3. Яке призначення резерву коливань збитковості (equalization reserve)?
4. Які математично-статистичні методи застосовують для розрахунку резерву збитків, які виникли, але не заявлені?
5. Які методи застосовують для розрахунку резерву незароблених премій у разі прийняття рішення про формування резерву незароблених премій?
– поглинання ризику (пряма фінансова компенсація наслідків соціальних ризиків залежно від розмірів соціальних гарантій);
-розподіл ризику (страхування, яке забезпечує компенсацію ризику пропорційно участі особи у формуванні засобів соціального захисту);
– попередження ризику (зниження або уникнення дії ризику за рахунок збереження і підтримання досягнутого трудового доходу).
Методи соціального захисту розрізняють також за ступенем захисту, який вони забезпечують населенню. Як правило, держава надає мінімальні гарантії, колективна взаємодопомога забезпечує рівень життя, який відповідає соціально-трудовому статусу особи, а індивідуальний захист підтримує досягнутий рівень добробуту і навіть забезпечує його зростання. Загальна закономірність така, що ступінь захисту прямопропорційний ступеню індивідуальної фінансової участі і оберненопропорційний рівню перерозподілу доходів.
У залежності від методів виділяють різноманітні моделі соціального захисту, серед яких домінує соціальне страхування.
Страхування – невід’ємна частина життя сучасного суспільства. Це система захисту майнових інтересів особи від ризиків, наслідків випадкових, непередбачених подій, які несуть у собі загрозу нестабільності, а іноді й існуванню людей та підприємств.
Соціальне страхування грунтується на принципі колективної солідарності та створення громадських страхових фондів за рахунок зборів обов’язкових страхових внесків, воно призначене для того, щоб забезпечити мінімум соціального захисту особам, які досягнули пенсійного віку, потребують медичної допомоги, інвалідам, безробітним. Система соціального страхування в Україні реформується у зв’язку з переходом до ринкових форм господарювання.
Інститут соціального страхування виник як результат взаємодії двох принципів соціально-економічного управління ризико-вими подіями: соціального регулювання економіки та страхування. У межах першого визначали основні орієнтири розвитку суспільства, а в межах другого формувався механізм фінансового забезпечення досягнення соціальних цілей.
Перші форми соціального страхування виникли в середині XIX ст. в Європі. Зумовлені виникненням та швидким розвитком
(2 votes, average: 3,50 out of 5)