Страхування – Базилевич В. Д. – 3.2. Класифікація за метою страхування. Комерційне та соціальне страхування
Залежно від мети страхування поділяють на Комерційне Та соціальне.
Комерційне страхування – різновид підприємницької діяльності, спрямованої на здійснення страхового захисту юридичних та фізичних осіб, яку можуть здійснювати як акціонерні, повні, командитні товариства або товариства з додатковою відповідальністю, так і державні страхові організації, метою яких є отримання прибутку. Комерційне страхування здійснюється шляхом купівлі-продажу страхових полісів.
Закон України “Про страхування” регламентує діяльність саме з комерційного страхування як різновиду підприємницької діяльності. В преамбулі до Закону “Про страхування” зазначається: “Цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.
Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне страхування”.
Соціальне страхування – це гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок захворювання, втрати працездатності, щодо підтримки материнства та дитинства, а також охорони здоров’я членів суспільства.
Необхідність Соціального страхування зумовлена такими причинами:
O наявністю осіб, котрі, з огляду на певні обставини, не беруть участі в суспільно корисній праці, а отже, не можуть за рахунок заробітної плати підтримувати свою життєдіяльність;
O наявністю громадян, котрі є дієздатними, але не мають можливості реалізувати цю дієздатність.
У соціально-політичному аспекті соціальне страхування є способом реалізації конституційного права громадян на матеріальне забезпечення у старості, у випадках хвороби, повної або часткової втрати працездатності або за браком такої від народження, при втраті годувальника, при безробітті.
Соціальне страхування має виконувати такі функції:
O формування грошових фондів, з яких покриваються затрати, пов’язані з утриманням непрацездатних та осіб, що, з огляду на обставини, не беруть участі в трудовому процесі;
O забезпечення певною мірою чисельності та структури трудових ресурсів;
O скорочення розриву в рівнях матеріального забезпечення працюючих та непрацюючих громадян;
O сприяння вирівнюванню життєвого рівня різних соціальних груп населення, не залучених до трудового процесу.
Система соціального страхування складається з двох видів:
O перший Пов’язаний з відновленням та збереженням працездатності працівників;
O другий Має гарантувати матеріальне забезпечення громадянам, котрі втратили працездатність або не мали її.
Матеріальною основою Для виконання цих завдань є певні фонди з характерними для них напрямами використання коштів.
В Україні система загальнодержавного соціального страхування здійснювалась у формі фінансування через Систему податків. Вона передбачала функціонування на основі принципу самоокупності, коли надходження на соціальне страхування від податку з доходів фізичних осіб використовувались на покриття затрат у формі грошових виплат та натуральних трансфертів. За цією системою кошти на соціальне страхування надходили до державного бюджету, з якого й фінансувались соціальні видатки.
З часом у цій системі накопичились негативні тенденції, найсерйознішими з яких можна вважати: по-перше, зростання заборгованості по виплатах; по-друге, наявність випадків нецільового використання страхових коштів; По-третє, Невідповідність форм управління фондами соціального страхування в наявній системі їх (фондів) формування.
Подолання цих тенденцій вимагало реформування системи загальнодержавного соціального страхування. Це реформування пов’язане з переходом до системи, основним джерелом фінансування якої є страхові внески роботодавців та Застрахованих осіб.
Реформована система соціального загальнодержавного страхування має реалізувати такі цілі:
1) створення стійкої фінансової системи для економічного захисту людини у разі безробіття, тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, народження дитини та догляду за нею, нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання; старості та інших випадків, Передбачених законодавством, За рахунок страхових внесків роботодавців та застрахованих осіб;
2) створення ефективної системи управління соціальним страхуванням за участю трьох сторін соціального партнерства: держави, страхувальника та застрахованої особи;
3) удосконалення системи страхових соціальних виплат;
4) забезпечення дієвого контролю за цільовим використанням коштів із фондів соціального страхування.
У багатьох випадках соціальне страхування, як і комерційне, гарантує надання страхових послуг, пов’язаних з певними ризиками, індивідам. Так, страхування, пов’язане з втратою частки доходу у зв’язку з виходом на пенсію, може здійснюватись приватним страховиком і у формі соціального страхування. Або відшкодування затрат на лікування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, може здійснюватись як із фонду соціального страхування, так і з фондів приватного страхового бізнесу. Між Комерційним (приватним) та загальнодержавним соціальним страхуванням головна відмінність полягає в тому, що в комерційному страхуванні має місце тісний взаємозв’язок між величиною внесків страхувальника, рівнем ризику та сумою Страхових виплат Застрахованому, тоді як у соціальному страхуванні цей зв’язок за податкової форми фінансування надто слабкий, а за страхової форми – сильніший, але набагато слабкіший, ніж в умовах комерційного страхування. Пояснюється це тим, що через загальнодержавне соціальне страхування не тільки надають страхові послуги, а й здійснюють перерозподіл доходів.
Окрім того, є інші важливі відмінності між цими видами страхування:
1) комерційне страхування, як правило, добровільне, соціальне – виключно обов’язкове;
2) страховий захист соціального страхування визначає держава, а комерційного – сам страхувальник;
3) зв’язок між попитом на соціальне страхування і рівнем доходу страхувальника опосередкований нормами, встановленими законодавством, тоді як попит на комерційні послуги з особистого страхування прямо залежить від рівня доходу (з урахуванням наявності альтернативних засобів захисту інтересів індивіда).
У найзагальнішому вигляді структура соціального страхування представлена на рис. 3.1.
Рис. 3.1. Структура фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування в Україні
(2 votes, average: 4,00 out of 5)