Страхові послуги – Яворська Т. В. – 8.3. Порядок здійснення страхового відшкодування за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів
При настанні ДТП потерпілому згідно з договором ОСЦПВ може відшкодовуватися моральна шкода (передбачена Цивільним кодексом України), а також шкода, заподіяна його життю, здоров’ю та майну. Якщо потерпілим є юридична особа, то страховою компанією відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.
У результаті ДТП шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого, є шкода, пов’язана з:
1. Лікуванням потерпілого: відшкодовуються витрати,
Які підтверджені документально і пов’язані:
З утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному медичному закладі;
З лікуванням у домашніх умовах;
З купівлею лікарських медикаментів.
2. Тимчасовою втратою працездатності: відшкодовуються не отримані доходи за час втрати працездатності. Так, законодавство визначає, що для працюючої особи доходом буде не отримана середня заробітна плата; для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, – не отримані доходи,
Які обчислюються як різниця між доходом за попередній
(до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною.
Стійкою втратою працездатності: відшкодовуються доходи, не отримані потерпілим у результаті інвалідності. У такому випадку страхове відшкодування виплачується не рідше одного разу на місяць до відновлення працездатності потерпілого. За погодженням із страховиком та за умовами договору страхове відшкодування може виплачуватися у вигляді одноразової компенсації.
Смертю потерпілого: страхове відшкодування виплачується, якщо смерть потерпілого в результаті ДТП настала протягом одного року після ДТП та є прямим наслідком такої ДТП.
Шкодою, заподіяною в результаті ДТП майну потерпілого, є шкода, пов’язана з:
Пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху.
Пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.
Проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного медичного закладу чи забрудненням салону цього транспортного засобу.
Евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. Страхова компанія не відшкодовує шкоду:
Заподіяну транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;
Заподіяну життю, здоров’ю пасажирів, які знаходилися у транспортному засобі, що спричинив ДТП;
Заподіяну майну, яке знаходилося у транспортному засобі, що спричинив ДТП;
Пов’язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу;
Заподіяну пошкодженням чи знищенням унаслідок ДТП антикварних речей, коштовного каміння, біжутерії, цінних паперів тощо.
Страхувальник, відповідальність якого застрахована, має не пізніше трьох робочих днів повідомити страхову компанію про страховий випадок. Учасники ДТП мають зберігати транспортний засіб чи пошкоджене майно у такому стані, в якому воно знаходилося після ДТП до того часу, поки їх не огляне аварійний комісар чи експерт. Страховик не пізніше трьох робочих днів зобов’язаний направити аварійного комісара чи експерта на місце настання страхового випадку для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у зазначений строк аварійний комісар чи експерт не з’явився, потерпілий має право самостійно обирати експерта для визначення розміру шкоди. За такої ситуації страхова компанія має обов’язково відшкодувати витрати потерпілого на проведення експертизи.
Для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховій компанії відповідного зразка заяву. До неї обов’язково додаються довідки про ДТП, довідки відповідних медичних закладів, спеціалізованих установ, інші документи, які мають відношення до певної ДТП. Після надання документів страхова компанія приймає рішення про виплату страхового відшкодування чи відмову у виплаті страхового відшкодування. Про прийняте рішення страховик повідомляє письмово заявника протягом трьох робочих днів.
Якщо особа не задоволена рішенням страховика щодо виплати страхового відшкодування, то вона має право подати до МТСБУ скаргу про перегляд прийнятого рішення. Якщо прийняте рішення МТСБУ не задовольняє особу, то вона має право подати позов до суду щодо відшкодування шкоди.
Страхова компанія (чи МТСБУ) після виплати страхового відшкодування мас право подати регресний позов. Законодавство чітко виписує умови, за яких і кому має подаватись регресний позов. Так, страховик має право подавати регресний позов до страхувальника або водія транспортного засобу, який спричинив ДТП; до підприємства, організації, що відповідає за стан доріг, якщо заподіяна у результаті ДТП шкода виникла з їх вини; до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.
Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком відповідних документів чи в строки й обсяги, визначені рішенням суду.
Отже, обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів є ринковим інструментом соціального захисту учасників дорожнього руху. Його запровадження в Україні має перспективи, якщо відповідальність за наявність страхового поліса власника (чи водія) автотранспорту буде суворішою, а також буде усвідомлення ним самої потреби у страховому захисті. Наприклад, у Литві закону про обов’язковість страхування цивільної відповідальності не було, проте 80 % автовласників за власним бажанням страхували свою відповідальність.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)