Страхова справа – Вовчак О. Д. – 2.3. Форми проведення страхування. Порівняльна характеристика обов’язкового та добровільного страхування

Класифікація за об’єктами є найбільш поширеною й узагальненою. Об’єкт страхування є головним чинником, від якого залежить характер та основні умови договору страхування. Вона передбачає виділення галузей, підгалузей і видів страхування. Усі ланки такої класифікації розташовані так, що кожна наступна ланка є частиною попередньої. Вища ланка – галузь; середня – підгалузь; нижча – вид страхування. При цьому всі ланки охоплюють обов’язкову та добровільну форми проведення страхування.

В основі розподілу страхування на галузі лежать принципові розходження у визначенні об’єкта страхування. Відповідно до цього критерію, всю сукупність страхових відносин поділяють на 4 галузі (рис. 2.1):

1) майнове страхування;

2) особисте страхування;

3) страхування відповідальності;

4) страхування підприємницьких ризиків.

Для конкретизації страхових інтересів окремих учасників страхування проводиться виділення з галузей окремих підгалузей і видів страхування.

Своєю чергою, страхування майна юридичних осіб як підгалузь майнового страхування включає:

1. Страхування наземного транспорту.

2. Страхування тварин.

Страхова справа   Вовчак О. Д.   2.3. Форми проведення страхування. Порівняльна характеристика обовязкового та добровільного страхування

3. Страхування багажу і вантажу.

4. Страхування авіатранспорту.

5. Страхування урожаю сільськогосподарських культур. Страхування майна фізичних осіб включає такі види:

1. Страхування будівель.

2. Страхування транспорту.

3. Страхування майна на подвір’ї.

4. Страхування тварин.

5. Страхування породистих собак.

6. Страхування на випадок ремонту.

Страхування життя включає:

1. Змішане страхування життя.

2. Страхування життя дітей.

3. Страхування пенсій.

4. Страхування життя (до певного віку).

5. Шлюбне страхування.

Страхування від нещасних випадків включає:

1. Індивідуальне:

– дорослих;

– дітей;

– школярів.

2. Колективне:

– туристів;

– спортсменів;

– студентських груп;

– працівників підприємств, установ.

Медичне страхування включає:

1. Страхування на випадок хвороби.

2. Страхування вагітних.

3. Страхування варикозного розширення вен.

4. Страхування нижніх і верхніх кінцівок.

Страхування цивільно-правової відповідальності включає:

1. Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

2. Екологічне страхування.

3. Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції.

Страхування заборгованості включає:

1. Страхування кредитних ризиків.

2. Страхування експортно-імпортних операцій.

3. Страхування біржових операцій.

Страхування комерційних ризиків включає:

1. Страхування невиконання договірних зобов’язань.

2. Страхування переривів.

3. Страхування на випадок простоїв.

4. Страхування недопоставок.

5. Страхування технічних ризиків.

6. Страхування на випадок введення нової техніки, технології тощо. Страхування фінансових ризиків включає:

1. Страхування недоотриманого прибутку.

2. Страхування обумовленого рівня рентабельності.

3. Страхування депозитних вкладень.

4. Страхування валютних ризиків.

Розглянута класифікація страхування покладена в основу розробки всіх видів страхових послуг, що їх пропонують вітчизняні страховики. На її основі будуються організаційна структура страховика, а також уся страхова справа в Україні. Об’єкт страхування є вирішальним чинником, від якого залежить характер договору страхування та його істотні умови – страхова сума, перелік страхових випадків, страхова премія, строк дії договору страхування тощо.

2.3. Форми проведення страхування. Порівняльна характеристика обов’язкового та добровільного страхування

Форми страхування – порядок організації страхування на засадах добровільності або обов’язковості.

Згідно з вимогами чинного страхового законодавства України, страхування може проводитися в обов’язковій і добровільній формах.

Обов’язкове страхування встановлюється законами України шляхом внесення змін до Закону України “Про страхування” і грунтується на принципах обов’язковості як для страхувальника, так і для страховика. Поширюється на випадки, коли відшкодування збитку зачіпає інтереси не тільки конкретної особи, але і суспільні. При проведенні обов’язкового страхування, згідно із законодавством, страховик зобов’язаний застрахувати відповідні об’єкти, а страхувальники – вносити належні страхові платежі.

Для здійснення обов’язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок і правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування, максимальні розміри страхових сум, тарифи та методику актуальних розрахунків.

В Україні, відповідно до ст. 7 Закону України “Про страхування”, передбачено такі види обов’язкового страхування:

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людей при виконанні ними службових обов’язків;

3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

4) страхування спортсменів вищих категорій;

5) страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини;

6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування цивільної авіації;

8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов’язаних з обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

9) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

10) страхування засобів водного транспорту;

11) страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур, і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;

12) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту;

13) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

14) страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

15) страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

16) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України “Про угоди про розподіл продукції”;

17) страхування фінансової відповідальності, життя і здоров’я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

18) страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти та газу у випадках, передбачених Законом України “Про нафту і газ”;

19) страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов’язаного з виконанням ними професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;

20) страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров’ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів;

21) страхування об’єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України;

22) страхування цивільної відповідальності суб’єктів космічної діяльності;

23) страхування об’єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки па космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

24) страхування відповідальності щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

25) страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;

26) страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

27) страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;

28) страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;

29) страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України;

30) страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну;

31) страхування відповідальності морського судновласника;

32) страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження унаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб;

33) страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам;

34) страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування;

35) страхування будівельно-монтажних робіт забудовником відповідно до Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”;

36) страхування майна, переданого у концесію;

37) страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров’ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів;

38) страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам унаслідок проведення вибухових робіт.

Перелік обов’язкових видів страхування може доповнюватися.

Здійснення обов’язкових видів страхування, які не передбачені страховим законодавством, забороняється. Право на здійснення обов’язкових видів страхування може отримати будь-який страховик відповідно до ліцензії.

Для обов’язкового страхування характерно таке:

1. Страхові відносини виникають на основі закону, який встановлює:

– перелік об’єктів, що підлягають обов’язковому страхуванню;

– обсяг страхової відповідальності;

– рівень або норми страхового забезпечення;

– порядок визначення тарифних ставок або середні розміри цих ставок;

– періодичність внесення страхових платежів;

– основні права страховиків і страхувальників.

2. Суцільне охоплення обов’язковим страхуванням об’єктів, визначених у законі. Для цього на страхові компанії покладено реєстрацію застрахованих об’єктів, нарахування страхових платежів і їхнє стягнення у встановлені строки.

3. Автоматичність поширення обов’язкового страхування на об’єкти, зазначені в законі. Страхувальник має обов’язково застрахувати передбачений законодавством об’єкт, а страховик не може відмовити йому в цьому.

4. Дія обов’язкового страхування відбувається незалежно від внесення страхових платежів. У випадках, коли страховик не сплатив належні страхові внески, вони стягуються у судовому порядку. У випадках загибелі або ушкодження застрахованого майна, не оплаченого страховими внесками, страхове відшкодування підлягає виплаті з утворенням заборгованості за страховими платежами. На не внесені в строк страхові платежі нараховується пеня.

5. Безстроковість обов’язкового страхування. Воно діє протягом усього періоду, поки страхувальник користується застрахованим об’єктом (майном) або виконує певні обов’язки. При переході об’єкта страхування до іншого страхувальника страхування не припиняється. Воно втрачає силу тільки при повному знищенні застрахованого об’єкта або припиненні виконання обов’язків.

6. Нормування страхового забезпечення з обов’язкового страхування. З метою спрощення страхової оцінки і порядку виплати страхового відшкодування встановлюються норми страхового забезпечення у відсотках від страхової оцінки або в грошових одиницях на один об’єкт.

Добровільна форма страхування побудована на дотриманні таких принципів:

1. Добровільне страхування діє здебільшого на добровільних засадах. За ним страхові відносини оформляються договором страхування, який укладається відповідно до правил страхування. Правила страхування розробляються страховиком самостійно для кожного виду страхування. У них визначаються загальні умови і порядок здійснення конкретним страховиком окремих видів страхування.

2. Добровільна участь у страхуванні повною мірою характерна тільки для страхувальників. Страховик не має права відмовлятися від страхування об’єкта, якщо волевиявлення страхувальника не суперечить умовам страхування. Цей принцип гарантує видачу договору страхування на першу (навіть усну) вимогу страхувальника.

3. Вибіркове охоплення добровільним страхуванням пов’язане з тим, що не всі страхувальники виявляють бажання в ньому брати участь. Крім того, за умовами страхування діють обмеження для укладення договорів.

4. Добровільне страхування завжди обмежено строком страхування. При цьому початок і закінчення строку оговорюється в договорі. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити тільки шляхом повторного переукладання договорів на новий строк.

5. Добровільне страхування діє тільки при сплаті разового або періодичних страхових внесків. Несплата чергового внеску за добровільним страхуванням спричиняє за собою припинення дії договору страхування.

6. Страхове забезпечення з добровільного страхування залежить від бажання страхувальника. За майновим страхуванням страхувальник може визначити розмір страхової суми в межах страхової оцінки майна. За особистим страхуванням страхова сума за договором встановлюється за домовленістю.

Рекомендований перелік добровільних видів страхування наводиться у ст. 6 Закону України “Про страхування” (2001), якою передбачено більше 20 видів добровільного страхування.

У табл. 2.1 наведено узагальнену порівняльну характеристику обов’язкового та добровільного страхування:

Таблиця 2.1. Порівняльна характеристика форм страхування

Форми страхування

Обов’язкове Добровільне

1. Встановлюється законом або витікає із міжнародних угод або норм

1. Встановлюється на договірній основі за згодою страховика і страхувальника

2. Суцільне охоплення об’єктів страхування, зазначених у законі

2. Вибіркове охоплення об’єктів страхування

3. Безстроковість дій страхування

3. Строк страхування обмежується в часі відповідно до договору

4. Автоматичність дії страхування

4. Діє тільки на основі заяви страхувальника (усної або письмової)

5. Діє незалежно від сплати страхових платежів

5. Діє тільки при внесенні страхових платежів

6. Нормоване страхове забезпечення

Б. Ненормоване страхове забезпечення за згодою сторін

Водночас окремі види страхування можуть проводитись як в обов’язковій, так і в добровільній формах. Оптимальне поєднання обов’язкового та добровільного страхування дозволяє сформувати таку систему страхування, яка забезпечує універсальний обсяг страхового захисту.

Чинні нині в Україні умови всіх видів страхування вироблені багаторічною практикою його проведення з урахуванням досвіду закордонних країн. Вони постійно вдосконалювалися з метою більш повного задоволення інтересів страхувальників. Розвиток страхового ринку та конкуренції між страховиками створюють сприятливий грунт для подальшого розвитку та поліпшення умов як обов’язкових, так і добровільних видів страхування.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

Страхова справа – Вовчак О. Д. – 2.3. Форми проведення страхування. Порівняльна характеристика обов’язкового та добровільного страхування