Стратегічне управління – Дикань В. Л. – 9.4. Етапи стратегічного планування
Огляд літератури свідчить про те, що кількість етапів стратегічного планування і їхній зміст відрізняються. Це залежить від ряду факторів:
1) форми власності;
2) типу підприємства (спеціалізоване або диференційоване)
3) галузевої приналежності підприємства;
4) розмірів підприємства;
5) системи керування, що існує на підприємстві.
Основними етапами складання стратегічного плану розвитку підприємства є:
1. Стратегічний аналіз:
– аналіз зовнішнього ділового навколишнього середовища;
– аналіз ресурсного потенціалу підприємства (внутрішніх можливостей).
2. Визначення політики підприємства (цілевстановлення).
3. Формулювання базової стратегії та вибір альтернатив.
4. Формулювання функціональних стратегій.
– маркетингу;
– фінансів;
– НДПКР;
– виробництва;
– кадрів;
– організаційних змін;
– екології.
5 Формування продуктової стратегії (бізнес-проекти).
У практичній діяльності дуже важко визначити границю між процесом стратегічного планування і безпосередньо реалізацією плану.
Результатом діяльності зі складання стратегічного плану є документ “Стратегічний план підприємства”. Він звичайно включає такі розділи:
1. Мета і завдання підприємства.
2. Поточні операції і довгострокові завдання.
3. Стратегія підприємства (базова стратегія, основні стратегічні альтернативи).
4. Функціональні стратегії.
5. Найбільш значимі проекти (програми).
6. Зовнішньоекономічна діяльність.
7. Капіталовкладення і ресурсний розподіл.
8. Планування несподіванок (формування резервних стратегій, систем “швидкого реагування”).
Єдиного горизонту стратегічного планування не існує. На думку Д. Кліланда і В. Кінга, довжина інтервалу стратегічного планування має велике методологічне значення. Як правило, період планування повинен базуватися на економічних проекціях, що враховують загальні тенденції, а не циклічні коливання економіки. Підприємство повинне планувати свою діяльність на таку перспективу, яка для нього корисна, але не більше тієї, котра допускається міркуваннями розумної точності. Існує аксіома: чим далі в майбутнє, тим менш надійним стає прогноз.
Так, Британська сталеливарна корпорація розробляє плани на 10 років, американські компанії – на 5 років, а японські – на 3 роки [22].
9.5. Підходи до стратегічного планування
Основними підходами до формування плану є:
O “від досягнутого”;
O оптимізаційний;
O адаптивний.
Планування “від досягнутого” націлено на досягнення ряду бажаних і цілком реалізуємих цілей. Відправною точкою є поточний стан підприємства. Підхід орієнтований на збереження статус-кво.
Зміни стратегії, організаційної структури і т. п. розглядаються як небажані, оскільки вони можуть зіпсувати налагоджене функціонування підприємства. Поліпшення систем управління, планування, пошуку і аналізу інформації не схвалюються. При цьому підході мінімізуються витрати на формування і підтримку реалізації плану.
Оптимізаційний план, як правило, формується в рамках раціонального підходу та базується на використанні математичних моделей і методів з метою більш ефективного використання ресурсів і досягнення максимізації прибутку та мінімізації витрат і часу виконання.
Недолік підходу – зневага численними якісними і погано формалізуємими параметрами, такими як якість, надійність, новизна продукції, ступінь задоволеності покупців, моральний клімат і ентузіазм співробітників, портфель знань і вмінь персоналу.
Крім того, результат формування оптимізаційного плану ніяк не враховує вихідний стан підприємства і періодично різко змінюється, що приводить до зміни пропорцій, матеріально-фінансових та інформаційно-аналітичних потоків, організаційної структури, напрямку розвитку, що, у свою чергу, також пов’язано з витратами. Формування ж оптимізаційного плану засновано на роботі з кількісними, а не якісними категоріями. Це приводить до того, що оптимізаційний план часто виявляється не в змозі врахувати витрати проведення помірних і радикальних трансформацій підприємства. У підсумку довіра до результатів оптимізаційного плану обернено пропорційна “відстані” від вихідного стану підприємства до розрахованого, “оптимального” стану.
Адаптаційний підхід переносить акценти на процес формування плану. При цьому підході все починається з вивчення навколишнього середовища. Очікувані події поділяються на три основні категорії: детерміновані події, імовірнісні події, невизначені події.