Стимуляція здоров’я та інтелекту – Чепига М. П. – 1.3. Становлення музикотерапії
На думку вчених Сходу, музика – це мистецтво, здатне змінювати не лише настрій, а й характер людини. Бони розглядали її не тільки як засіб зцілення душі, а і як ліки, що зцілюють тіло.
Вплив музики на психіку і соматику (від грецького “soma” – тіло) спричинив появу нового (а насправді добре забутого старого) напряму в психотерапії – музикотерапії.
Експерименти, проведені свого часу в Першій хірургічній клініці Краківської медичної академії під керівництвом доктора медицини професора Богуша, без сумніву, стали однією з перших у Польщі спроб застосування музики як терапевтичного засобу.
В палаті, де пацієнти чекали на операцію, лунала тиха спокійна музика. Вона поліпшувала настрій хворих, розсіювала їхні сумніви та тривожні думки. Лікарі добре знають, яке велике значення має така розрядка занепокоєння та страху. Адже подібні стресові стани несприятливо впливають на різні фізіологічні реакції організму, а звідси – лише крок до ускладнень під час чи після операції.
Такі експериментальні роботи прискорили створення у Кракові Інституту музикотерапії. До речі, подібними дослідженнями займаються і в Австрії, Великобританії, Голландії.
Ще стародавні єгиптяни безсоння лікували… хоровим співом. А в давніх абхазців, як розповідає письменник Георгій Гуліа в одному із своїх творів, була “Пісня поранення”. У ті часи не знали про методи анестезії, і навколо пораненого збиралися друзі-співвітчизники, співали цю пісню, а цілитель тим часом витягав кулю з тіла потерпілого воїна. Кажуть, що той зовсім не відчував болю!
Незвичайну властивість музики, а саме правильно підібраних мелодій полегшувати перебіг численних недуг відзначали ще корифеї медицини І. Сєченов, С. Боткін, І. Павлов. Відомий український психотерапевт О. Слободяник зі Львова стверджує, що елегії, ноктюрни, колискові пісні сприятливо діють на хворих з різними формами депресії, при різноманітних психозах.
Як показують дослідження в галузі музичної терапії, особливо чутливо сприймають музику серце та кровоносні судини. Мелодійні звуки можуть сповільнювати пульс, знижувати артеріальний тиск, знімати тривожні стани, роздратованість, головний біль та інші наслідки стресів.
Незвичайну властивість музики помітили також психологи, композитори, письменники. Ромен Роллан: “Музика Бетховена ніколи не була для мене абстрактною мудрістю. Завдяки її чарам у мої жили вливалася свіжа кров. Вона проникала в тіло, у всі його пори, й ставала моєю плоттю, моєю думкою; я черпав героїзм, що йшов на штурм, атакував безладні орди заперечень, сумнівів, згубних пристрастей…”. Ціолковський: “Музика – то є могутня збуджуюча зброя, подібна до медикаментів. Вона може отруїти, а може й зцілити. Як медикаменти повинні бути під владою спеціалістів, так і музика”.
Вже для періоду Ренесансу характерний новий науковий погляд на лікування за допомогою музики. Перший лікар епохи Бароко Е. А. Nicolai [1745] розумів вплив музикотерапії як психічну реакцію, котра може викликати фізіологічні процеси. Він досліджував фізіологічні реакції на музику, які супроводжувались зміною пульсу, діяльності серця і ритму дихання.
Науковий підхід до музикотерапії знаходимо у працях В. Wal-lascheck [1905], K. Singer [1927, 1929], L. Б. Missboch [1932] і M. J. Phares [1934], які намагалися досліджувати результати впливу музики на фізіологічні функції людини.
Після Другої світової війни музикотерапія інтенсивно розвивається у Швеції, США.
У 1968 році було засновано музикотерапевтичне товариство “Nordisc Forbund for Pedagogisk Musiktherapie”, до якого увійшли північноєвропейські країни – Норвегія, Данія, Швеція, Фінляндія й Ісландія.
Успішно працюють три європейські музикотерапевтичні центри у Лондоні, Копенгагені, Роттердамі.
У 1969 році в Парижі було засновано Музикотерапевтичний інститут, працівники якого займалися груповою терапією психо-тичних пацієнтів.
У 1971 році був заснований І Швейцарський музикотерапевтичний форум, який відіграє роль координатора музикотерапії в країні.
Товариства музикотерапії засновані в Голландії, Швеції, Норвегії, Фінляндії, Данії, Іспанії, Німеччині.
У колишньому СРСР музикотерапією займались В. А. Гільярович [1927], Ю. А. Флоренська і В. А. Грінгер [1936], Н. С. Са-мойленко [1937], Г. В. Шипулін [1966], А. Г. Коган [1977] та інші.
Відомий російський хірург Борис Петрове ький під час складних операцій також використовував музику – він зауважив, що під впливом музичних ритмів увесь організм людини працює гармонійніше. В. М. Бехтерєв вважав, що за допомогою музики можна встановити рівновагу в діяльності нервової системи дитини, приборкати збуджений темперамент і активізувати загальмованих дітей, врегулювати неправильні рухи. Організація рухів за допомогою музичного ритму розвиває у дітей увагу, пам’ять, внутрішню зібраність (Н. С. Самойленко, В. А. Грінгер, О. В. Конорова, О. В. Чаянова). Впливові музики на дітей присвячено багато наукових досліджень і монографій [У. Грюс, Г. Грюс, 3. Мюллер, 1971; Б. Коффер-Ульрік, 1971; Р. О. Бензензон, 1973; К. Швате, 1974; І. Медераке, К. Ульбрік, 1982].
Феноменом музикотерапії свого часу зацікавилися й у нас в Україні. Зокрема, ще в середині 60-х років В. Ткаченко з Ялтинського санаторію після багатьох клінічно-фізіологічних досліджень запропонував низку музичних творів для зняття різноманітних патологічних станів організму.
Музична терапія підвищує адаптаційні можливості людини. Найбільший ефект спостерігався при лікуванні хворих на бронхіальну астму. Після б-б сеансів у більшості хворих поліпшувався стан. Добре лікуються музикою гіпертонія, вегето-судинна дистонія, неврози. Звуки флейти чи кларнета позитивно впливають при серцевих захворюваннях. Нервову систему добре заспокоює скрипка.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)