Спеціальні та галузеві соціології – Пилипенко В. Є

Останнім часом розвиток системи соціологічного знання характеризується тенденціями більш ефективного й результативного використання як загальносоціологічних теорій, так і теорій середнього рівня. Власне кажучи, подальше “удосконалення” аналітичних і прогностичних можливостей соціологічної науки значною мірою грунтується

Соціологія – це система знань про життя людей у суспільстві, знань систематизованих й узгоджених, а також перевірених і підтверджених дослідженнями, система узагальнень і закономірностей, які фіксують, описують, пояснюють, “схоплюють” суттєві ознаки різноманітних соціальних фактів,

Економічна соціологія – одна із наймолодших гілок соціологічної науки. Вона отримала своє визнання лише наприкінці 50-х років XX століття. Становлення економічної соціології завдячує працям класиків соціології Г. Тарда, Е. Дюкгейма, К. Маркса, М. Вебера,

Економічна соціологія – це міждисциплінарне знання, потреба в котрому викликана наявністю проблем, що їх не можуть вирішити уособлені, дисциплінарно обмежені науки. Об’єктом економічної соціології є взаємодія економічної і соціальної сфер життєдіяльності суспільства, і, відповідно,

2.4.1. Соціальна сфера економічної життєдіяльності суспільства Цей напрямок соціологічних досліджень найбільш яскраво і повно репрезентований у працях одного з основоположників вітчизняної економічної соціології (як і вітчизняної соціології взагалі) доктора філософських наук, професора Ірини Марківни

Поведінка є формою діяльності, її зовнішньою стороною. За умов переходу до соціального ринкового господарства активізуються соціологічні дослідження соціально-економічної поведінки соціально-професійних груп працівників, задіяних у різних сферах господарювання. Існує багато різновидів соціально-економічної поведінки. Наприклад, демографічна

Політика є одним із найважливіших соціальних інститутів, за допомогою якого суспільство здійснює розподіл влади, встановлює певний порядок організації суспільного буття та виробляє важливі для суспільства рішення. На відміну від багатьох інших галузевих напрямків соціології,

Політика як соціальне явище відбивається не тільки теоретичною, науковою, але й буденною свідомістю людей. Людина сприймає явища політики крізь призму своїх переживань, індивідуальних та групових потреб та інтересів, доступних засобів їх задоволення, розповсюджених стереотипів

4.1. Соціологія культури як наукова дисципліна Культура як предмет вивчення. Дослідження феномена культури посідає важливе місце в соціальних науках; висловлюються найрізноманітніші точки зору щодо її сутності і суспільної ролі. Сам термін “культура” (його появі

4.1. Соціологія культури як наукова дисципліна Культура як предмет вивчення. Дослідження феномена культури посідає важливе місце в соціальних науках; висловлюються найрізноманітніші точки зору щодо її сутності і суспільної ролі. Сам термін “культура” (його появі

Інтенсивне накопичення соціологічних знань про культуру зумовило виділення (початок XX ст.) соціології культури в самостійну наукову дисципліну. Об’єктом соціології культури визначають діяльність спільнот і груп – носіїв культурних уявлень, цінностей, стилів і норм поведінки,

Особливості системної методології та її застосування в аналізі культури. Як бачимо, культура в соціології розглядається як складне динамічне утворення, що має соціальну природу і знаходить вираз у соціальних відносинах. При цьому в одних випадках

Однією з основних проблем, які розглядаються в рамках системного підходу, є проблема взаємовідносин системи-культури і системи-суспільства. Тут можемо виділити два основних напрямки аналізу культури як системи: “культура – підсистема суспільства” і “суспільство – підсистема

Нагальні питання культурної політики держави. Незважаючи на певне пожвавлення культурно-мистецького життя в незалежній Україні, різноманітність його напрямків, відкритої і полемічної позиції критики, появи нових форм взаємодії митців і публіки, сучасну соціокультурну ситуацію в Україні

Зміни в соціально-політичному житті сучасної України зумовили нові умови функціонування художньої культури. Роль, яку вона донедавна відігравала в нашому суспільстві, суттєво змінилася. Змінилось і те місце у системі суспільно значущих цінностей, яке ще донедавна

Сучасна соціологія культури вимагає від спеціаліста вільного і професійного володіння методами і технікою соціологічних досліджень. Особливе значення має уміння соціолога належним чином обробляти зібрану в ході емпіричних досліджень інформацію, поза яким будь-який збір фактів

Викладення матеріалу в даному розділі здійснено виходячи з того, що єдиним шляхом опанування певної соціально-наукової галузі є самостійне вивчення напрацьованих у її межах дослідних матеріалів. Відповідно досить довгими є перелік імен фахівців із соціології

Думки різних дослідників стосовно того, яким колом питань повинна займатися соціологія освіти, не збігаються, а подекуди й суперечать одна одній. На наш погляд, найбільш обгрунтованим і виваженим є трактування предметної сфери даної галузі, представлене

Стаття 53 Конституції України проголошує: “Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах;

Зарубіжні спеціалісти не мають ніяких сумнівів стосовно того, що належний рівень функціонування освітньої системи вимагає виділення на її потреби значних коштів. Наприклад, одне з “десяти золотих правил конкурентоспроможних суспільств”, сформульованих у “Повному довіднику магістра

6.1. Мораль як об’єкт наукового аналізу Мабуть, жодне явище соціального життя – чи то наука, чи політика, чи право, чи релігія, не мали в історії науки такої кількості тлумачень, як мораль. Значною мірою це

Як вже зазначалося, соціологічний підхід до вивчення моралі виник ще в XIX столітті. Його поява була тісно пов’язана із формуванням впливових соціологічних шкіл – французької (О. Конт, Л. Леві-Брюль, Е. Дюркгєйм), німецької (М. Вебер,

Релігія старіша за історію або є її початком. Мабуть, перші люди використовували релігійні церемонії для маркування найбільш важливих подій суспільного та особистого життя. Магічне, сакральне значення мали похорон, полювання, торгівля, весільні обряди та інші

Термін “релігія” латинського походження (rеligio), що означає благочестя, побожність, предмет культу. Поняття “релігія” піддається визначенню настільки, наскільки людина здатна охопити своє ставлення до Бога (надприродного, сакрального) – спілкування, взаємовідносини, предметні стосунки, акт містичного переживання

Розмаїття теорій щодо походження та сутності релігії свідчить про світоглядний плюралізм й складність дослідження самого феномена. Теоретики використовували при аналізі релігії різні методи пізнання. Найбільш відомими є теорії психологічного спрямування Ф. Шлейєрмахера та У.