Соціологія – Вербець В. В. – 8.4. Ознаки та види соціальних спільностей
Іншим важливим елементом суспільства є соціальні спільності. На відміну від соціальних інститутів, які були утворені свідомо для проведення спільної діяльності людей, здійснення в суспільстві регулятивної функції та функції соціального контролю, соціальні спільності виникли в процесі історичного розвитку людської цивілізації і поява їх зумовлена об’єктивною необхідністю.
Соціальна спільність – група людей, яка склалася об’єктивно в процесі історичного розвитку, реально існує, практично фіксується, характеризується відносною цілісністю і виступає самостійним суб’єктом соціальної та історичної дії.
Якщо соціальні інститути виконують в суспільстві функцію стабілізатора соціальних відносин, то соціальні спільності забезпечують функцію соціального прогресу. Справді, важко переоцінити роль етносів та націй в утворені держав, роль класів у зміні соціально-економічних формацій. Соціальні спільності є дуже важливою складовою суспільства, тому що всі соціальні системи та соціальні інститути базуються на соціальних спільностях. Особливостями соціальних спільностей є:
– вони утворюються в процесі історичної необхідності;
– спільні інтереси переважної частини індивідів, що до неї входять;
– можливість організовувати соціальні інститути та соціальні системи;
– безпосередня близькість членів спільності, яка передбачає можливість безпосереднього їх контакту.
Так само як інститути, соціальні спільності відзначаються великою різноманітністю. Вони можуть існувати декілька десятків хвилин (пасажири тролейбуса під час його руху по маршруту) до декількох сотень і навіть тисяч років (етноси, класи), від двох осіб до десятків мільйонів.
У сучасній соціології прийнято виділяти такі найважливіші види соціальних спільностей:
– етнічні – спільності, що грунтуються на спорідненості в мові, культурі, звичаях, традиціях, психологічних особливостях своїх членів (українці, французи, татари, цигани);
– демографічні – відрізняються за статтю, віком, расою, місцем народження (жінки, чоловіки, молодь);
– професійні – характеризуються за приналежністю індивідів, що їх складають до тієї чи іншої професії (юристи, будівельники, педагоги);
– територіальні – ті, що визначаються за територією проживання своїх членів (міські і сільські жителі);
– спільності, що відрізняються за соціальним статусом – (одружені, безробітні, громадяни України);
– малі соціальні групи – (сім’я, виробничі колективи, друзі).
Отже, спільності формуються у якості певних соціальних груп, у яких індивіди об’єднанні спільними зразками поведінки, територією проживання, традиціями, професійними та багатьма іншими ознаками. Український соціолог В. Гродяненко поділяє спільноти на масові та групові. Масові спільноти – це групи, що об’єднують індивідів зі схожими поглядами, прихильностями смаками. Такі спільноти передбачають суто формальний контакт між їхніми представниками. До масових спільнот можна віднести скажімо футбольних вболівальників чи рух антифашистів [9, с. 129 – 130]. Групова соціальна спільнота – сукупність індивідів, що фіксується емпірично, тобто реально існує. У свою чергу соціальні групи поділяються на великі, де контакт між її представниками здебільшого опосередкований (нації, професійні, демографічні спільноти) та малі, учасники яких перебувають в безпосередньому соціальному контакті (сім’я, трудовий колектив).
Також соціальні спільності поділяють на масові або нефіксовані, де зв’язки між членами існують лише формально, та групові або фіксовані, що характеризуються цілісністю і вищою організованістю.
Таким чином, соціальна спільність – це група людей, об’єднана більш менш стійкими зв’язками і близькістю інтересів своїх членів. їх соціальне призначення полягає в тому що вони є основою створення інших соціальних об’єднань – інститутів чи організацій, саме спільноти забезпечують соціальний прогрес. Соціальні спільності, як і соціальні інститути та організації, є важливим фактором утвердження і розвитку соціальних відносин.
Питання для самоперевірки та контролю
1. Назвіть основні умови інституціалізації.
2. Назвіть основні причини та наслідки інституційної кризи.
3. Які основні ознаки соціальних інститутів вам відомі?
4. Наведіть приклади взаємозв’язку та взаємозалежності соціальних інститутів.
5. Причини та вияви дисфункцій соціальних інститутів.
6. Назвіть основні риси соціальних організацій.
7. Назвіть основні переваги бюрократичної системи.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Войтович С. Проблема соціальних інститутів у соціології// Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1999. – № 3.
2. Головаха Є., Паніна Н. Соціальні зміни в Україні: пострадянська деінституціалізація й особливості становлення нових соціальних інститутів // Політична думка. – 2001. – № 4.
3. Головаха Є., Паніна Н. Пострадянська деінституціалізація і становлення нових соціальних інститутів в українському суспільстві // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. – №2.
4. Добреньков В., Кравченко А. Социология. – М.: ИНФРА-М, Т. 2. – 2000.
5. Матусевич В. Соціальний інститут: функція, генеза, структура // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2004. – № 4.
6. Соціологія: Терміни, Поняття, Персоналії. /Уклад. В. Піча та ін. – Львів: “Новий світ – 2000”, 2002.
7. Соціологія: Підручник / Н. Осипова та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2003.
8. Соціологія. Курс лекцій / За ред. Старовойта І. – Тернопіль: Астон, 1999.
9. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/За ред. В. Городяненка. – К.: “Академія”, 2006.
10. Соціологія: короткий енциклопедичний словник. / Під заг. ред. В, Воловича. – К.:Укр. Центр духовн. культури, 1998.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)