Соціологія – Вербець В. В. – 7.4. Соціальна мобільність та її види
В суспільстві постійно відбуваються певні соціальні рухи, зміни. Ці соціальні переміщення призводять до змін у соціальній структурі суспільства, а також зміни соціальної стратифікації суспільства. Такі соціальні переміщення в соціології називають соціальною мобільністю.
Соціальна мобільність (лат. mobile – рух, рухливість) – це перехід людей з одних соціальних груп і верств в інші.
Основоположником теорії соціальної мобільності прийнято вважати П. Сорокіна. Під соціальною мобільністю учений розуміє будь-який перехід індивіда або соціального об’єкта з однієї соціальної позиції у соціальному просторі в іншу [9]. Соціальний простір за Сорокіним (під поняттям “соціальний простір” розуміється насамперед соціальна структура суспільства), має два основних класи координат – горизонтальний (наприклад, соціальні групи католиків, демократів, промисловців) і вертикальний (наприклад, єпископ – парафіянин, партійний лідер – рядовий член партії, управлінець – робітник), які є параметрами соціального простору. Тому існує два основних типи соціальної мобільності: горизонтальна й вертикальна. Просування соціальний суб’єкт може здійснювати як у межах одного, так і другого параметру, а тому існують дві основні форми соціальної мобільності – горизонтальна і вертикальна. Під горизонтальною соціальною мобільністю мається на увазі перехід індивіда (соціального об’єкта) з однієї соціальної групи в іншу, розташовану на тому самому рівні (наприклад, з одного громадянства в інше, з однієї родини в іншу, з однієї організації в іншу й т. д.). Під вертикальною соціальною мобільністю маються на увазі відносини, що виникають при переміщенні індивіда (соціального суб’єкта) з одного соціального прошарку в інший. Залежно від напрямку переміщення існує, згідно П. Сорокіну, два типи вертикальної мобільності: висхідна й спадна, у сучасній термінології відповідно соціальне сходження і соціальна деградація. Висхідні й спадні течії існують удвох формах: проникнення індивіда з нижнього шару в більш високий або створення індивідами нової групи й проникнення всієї групи в більш високий соціальний прошарок (наприклад, більшовики в Росії), і навпаки. Ситуацію в цілому П. Сорокін узагальнює так, як показано на мал. 3 [9].
Таким чином, вертикальна мобільність є вихідною з соціальної стратифікації суспільства, адже нагадаємо, що Сорокін виділяв три її типи – економічну, політичну і професійну, а тому кожній із цих форм стратифікації притаманна своя форма вертикальної мобільності.
Рис. 3. Види соціальної мобільності
Оскільки вертикальна мобільність спостерігається в будь-якому суспільстві, а між прошарками повинні існувати якісь шляхи, по яких індивіди переміщаються нагору або вниз із одного прошарку в інший, згідно П. Сорокіну, існують канали соціальної циркуляції, найважливішими з яких учений вважає такі: армія, церква, школа, політичні, економічні й професійні організації.
Останнім часом вирізняють ще й міжпоколінну мобільність, суть якої полягає у зміні соціального положення дітей по відношенню до їхніх батьків, а також мобільність в межах одного покоління, яка пов’язана з особистими успіхами індивіда або з його падінням соціальними “сходинками”. Вивчення параметрів міжпоколінної мобільності є дуже важливим для встановлення фактора відкритості – закритості суспільства. У закритих суспільствах міжпоколінна мобільність майже неприпустима, адже у ньому існують жорсткі перепони між верствами, які подолати дуже складно. До таких суспільств, опираючись на теорію Е. Гідденса, можна віднести рабовласницьке, кастове і станове суспільства. Що стосується класового суспільства, то в ньому міжпоколінна мобільність зустрічається дуже часто, оскільки переміщення з соціальної групи в іншу є відкритими і бажаним. Проте, як вказує, П. Сорокін, розкриваючи основні принципи вертикальної мобільності, немає суспільств абсолютно закритих, які б не допускали вертикальної мобільності взагалі, так і не має абсолютно відкритих суспільств.
Питання для самоперевірки та контролю
1. Дайте визначення соціальної структури суспільства.
2. Охарактеризуйте основні елементи соціальної структури суспільства.
3. В чому полягає сутність соціально-класової теорії?
4. Які фактори впливають на формування класів?
5. Що таке соціальна стратифікація та соціальна страта? Я кі основні причини появи теорії соціальної стратифікації?
6. Назвіть основні страти українського суспільства.
7. Назвіть спільні і відмінні риси соціально-класової теорії та теорії соціальної стратифікації.
8. Що таке соціальна мобільність? Які Ви знаєте види соціальної мобільності?
9. Назвіть приклади соціальної мобільності, що мали місце у Вашому житті.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Андрущенко В. П., Михальченко М. І. Сучасна соціальна філософія: в 2 т. – К., 1993.
2. Волович В. І. Проблеми соціального розвитку українського суспільства//Вісник Київського університету. Серія: Філософія, політологія. Психологія. – К., 1993, с. 3-16.
3. Гидденс Э. Стратификация и классовая структура // Социологические исследования. – 1992. №9, с. 112 – 124.
4. Добреньков В., Кравченко А. Социология. – М.: ИНФРА-М, Т.2.-2000.
5. Захарченко М. В. Погорілий О. І. Історія соціології. – К.: Либідь, 1993.-
6. Лукашевич М. П., Туленков М. В. Соціологія: загальний курс. – К.: “Каравела”, 2004.
7. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура. – К.: “Абрис”, 1996.
8. Современная западная социология: словарь. – М.: Политиздат, 1990.
9. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество: Перевод с английского. Общая редакция Согомонова А. Ю. М., 1992.
10. Соціологія: Терміни, Поняття, Персоналії /Уклад. В. Піча та ін. – Львів: “Новий світ – 2000”, 2002.
11. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В. Городяненка. – К.: “Академія”, 2006.
12. Соціологія: короткий енциклопедичний словник. / Під заг. ред. В. Воловича. – К.:Укр. Центр духовн. культури, 1998.
13. Тихомирова Є. Б. Основи соціології. – К.: 1996.
14. Філософія. Навчальний посібник. За ред. Надольного І. “Вікар”, 1997.
15. Щекин Г. В. Социальная теория и кадровая политика К 2000.
16. Якуба Е. А. Социология. – Харьков, “Константа”, 1996.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)