Соціологія – Сірий Є. В. – 4. Функції соціології
Кожна наука виконує свої функції в системі суспільних відносин. Це – основні обов’язки, важливі напрями, коло діяльності. У багатьох наукових джерелах по-різному розгалужують та окреслюють функції соціології. Однак оптимальним можна вважати: теоретичну, описову, інформаційну та прогностичну функції.
Теоретична функція – це свого роду концентрація, поповнення, пояснення та збагачення наявних соціологічних знань. Сюди ж належить розробка соціальних законів, концепцій, теорій, з’ясування соціальних закономірностей, які виявляються у суспільстві. Збагачення наукових соціологічних знань відбувається на основі вдосконалення теоретичної соціології із застосуванням елементів спеціальних соціологічних теорій та досліджень емпіричної соціології.
До описової функції слід віднести систематизацію, опис, поновлення отриманого матеріалу у вигляді записів, звітів, схем, статей, книг. У них створюється, окреслюється ідеальна картина соціального об’єкта, дії, зв’язку. На підставі одержаного матеріалу формулюються практичні висновки та рекомендації щодо прийняття рішень.
Інформаційна функція являє собою збір, систематизацію, поновлення соціальної інформації, одержаної в результаті соціальних досліджень. У великих наукових (зокрема, соціологічних) центрах соціологічна інформація, як найперспективніший вид соціальної інформації, нагромаджується та зберігається в сучасних електронних носіях.
Прогностична функція є найхарактернішою, бо саме вона відрізняє соціологію від інших суспільних наук. Вона ідентифікує соціологію. Сюди відносять: прогнозування, узагальнення, розкриття тенденцій у процесах та явищах. Це свого роду видача соціальних прогнозів. Як правило, соціологічні дослідження завершуються створенням короткострокових або довгострокових прогнозів. Соціальне прогнозування можна подати як визначення науково обгрунтованих способів реалізації вигляду майбутнього соціального стану. Цей тактичний напрям у соціології набуває широкого розвитку під час виборчих кампаній. Прогнозування майбутнього в різних формах – від наївних пророкувань до наукових прогнозів – завжди відігравало роль в ідейному обгрунтуванні життєвих інтересів та устремлінь народів.
Проблема прогнозування завжди була актуальною для філософії, вона посилила свою актуальність і в соціології. Це одна із найсуттєвіших функцій соціології – прогностична, котра виражається у виробленні науково обгрунтованих прогнозів про тенденції розвитку соціальних процесів у майбутньому. Прогнозування – це дослідження перспектив соціальних процесів та явищ з метою підвищення наукової обгрунтованості та ефективності соціального програмування й ефективності планування і управління. Прогнозування проводиться не безпідставно (на голому місці), а як результат єдності теорії та практики.
Виділяють два типи соціальних прогнозів: пошуковий та нормативний. Пошуковий застосовують для опису можливого стану суспільства, виходячи із діючих тенденцій, враховуючи основні дії, чинники. Нормативний пов’язаний з постановкою цілей, описом бажаного стану і засобів (шляхів) його досягнення. Прогнозування класифікується і за іншими параметрами – строками: – коротко, – середньо, довгострокові прогнози; роллю: попередження, пошукові, аналітичні, нормативні.
Прогностична функція соціології включає ряд підфункцій: а) визначення діапазону можливостей, імовірностей тієї чи іншої події на даному історичному етапі, б) представлення альтернативних сценаріїв майбутніх прогнозів, кожного із обраних рішень; в) розрахунок ймовірних втрат щодо кожного варіанта, включаючи побічні наслідки. Для здійснення прогностичної функції в соціології застосовують ряд методів, серед яких: статистичний аналіз, побудова динамічних рядів з подальшою екстраполяцією, метод експертних оцінок основних тенденцій розвитку, математичне моделювання та ін.
З прогностичною функцією соціології тісно пов’язаний такий напрям діяльності, як соціальна інженерія – сукупність підходів у прикладних соціальних науках (і перш за все, в соціології), які орієнтовані на зміну поведінки та установок людей, вирішення соціальних проблем, на адаптацію соціальних організацій, установ, соціальних інститутів до умов, які змінюються, обставин, з метою збереження соціальної стабільності. Соціальна інженерія – це, свого роду, теоретико-прикладний напрям науково практичної діяльності, котрий тісно пов’язаний із усіма рівнями соціологічних знань. Тому буде помилкою віднести цю “галузь” конкретно до одного із рівнів. Саме завдяки соціальній інженерії є можливість певним чином регулювати окремими правовими та економічними механізмами в суспільній системі, регулювати засобами масової комунікації, управляти організаціями різного типу, надавати організаційну допомогу в проблемних суспільних сферах. Соціальна інженерія є поки що не ретельно розробленим полем діяльності і виконує чисто інструментальні функції. В більшості випадків її участь у державних соціальних програмах зводиться до соціологічного обгрунтування уже сформованих рішень.
В інших навчальних джерелах функції соціології поділяють на: пізнавальну, практичну та ідеологічну.
Пізнавальна функція зводиться до дослідження соціальних явищ з метою отримання адекватних наукових уявлень про їх природу і на основі аналізу соціальних процесів вироблення наукових прогнозів їх подальшого розвитку.
Практична функція соціології полягає в тому, щоб на основі емпіричного та теоретичного аналізу соціальних явищ і процесів розробити практичні рекомендації з вирішення ряду соціальних проблем.
Відкритим залишається питання щодо наукової та суспільної легалізації так званої ідеологічної функції соціології. З одного боку, соціологія так чи інакше виражає інтереси певних соціальних кіл, груп, класів, політичних партій та рухів. Тим самим, дані, висновки, узагальнення набувають ідеологічного змісту, певного ідеологічного відтінку. В цьому плані соціологія завжди ідеологічно орієнтована. І хоч цьому запобігти важко, все-таки не слід допускати ідеологічних перекосів, потрібно запобігати “нерозумній” ідеологізації та політизації наукових засобів.
Сама соціологія як наука не перебуває у статичній формі (не стоїть на місці), а разом з суспільством, котре динамічно змінюється, вона шукає та вивчає нові підходи розуміння, вивчення та пояснення соціальної дійсності на всіх своїх структурних рівнях, а рівноцінно і вирішує власні фундаментальні та прикладні проблеми. Власне тому соціологія відносно і розмежована на фундаментальну та прикладну. Такий поділ вказує на вирішення нею власне наукових або практичних завдань.
Контрольні запитання:
1. Соціологія як наукова дисципліна. Об’єкт і предмет соціології.
2. Співвідношення соціології з іншими науками.
3. Структура системи соціологічних знань.
4. Основні функції соціології.
5. Фундаментальні та прикладні проблеми соціології.
6. Соціальна інженерія.
Тема реферату:
1. Роль соціології в осмисленні та аналізі суспільних явищ і процесів.
Додаткова література (до теми 1):
Ильин В. В. Социология как фундаментальная наука // Социол. исслед. – 1994. – №3. – С. 29-34.
Тернер Дж. Структура социологической теории. – М., 1985.
Тощенко Ж. Т. Социология. – М., 1994.
Черниш Н. Соціологія: Курс лекцій. Вип. 1, 3. – Львів, 1996.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)