Соціологія – Сірий Є. В. – 2. Американська соціологія кінця XIX – початку XX ст
Період становлення американської соціології був ознаменований пануванням соціал-дарвіністських ідей. Певний вплив на засновників американської соціології JI. Уорда, В. Самнера, Ф. Гіддінгса та А. Смолла справила спадщина Г. Спенсера. В ході осмислення історичного досвіду своєї нації вони зробили висновок про значну роль активності людини в спрямованості та темпах суспільного розвитку. Американська соціологія з моменту своєї інституціоналізації орієнтувалася на пропаганду з побоюванням втрати зв’язку із масовою свідомістю. Це явище було ініційовано частково особливими історичними обставинами розвитку нації, а також прагматичними установками дослідників. На цьому етапі свого функціонування американська соціологія виробила стиль, метод аналізу соціальної реальності. Завдання становлення національної школи були в основному вирішені.
Першим президентом Американського Соціологічного Товариства був Лестер Уорд (1841 – 1913). Він видав кілька фундаментальних праць з соціології, в яких виклав оригінальне вчення, яке водночас було і продовженням ідей європейського позитивізму (О. Конта, Г. Спенсера), і декларацією американського бачення дослідницьких та громадських завдань соціології. Основні його роботи були присвячені з’ясуванню механізмів процесу поліпшення соціальних умов зусиллями спільнот чи індивіда, обгрунтували ідею “соціального меліоризму” (науки про вдосконалення і поліпшення соціального устрою).
Відправною точкою аналізу діяльності індивіда і спільноти Уорда був натуралістичний підхід – аналіз факторів, які спонукають до дії. Вчений прагнув побудувати модель меліоричної діяльності людини (“соціальний меліоризм” – науковий напрям про удосконалення та поліпшення соціального укладу). Уорд був впевнений, що спонукальним началом діяльності людини є бажання, прагнення до досягнення об’єкта бажання. В цій же послідовності він дав обгрунтування “бажанню” та “душі”. Деякі праці Уорда були присвячені соціальній конкуренції (проблеми соціального росту), проблемі індивідуальності.
Спадщина Уорда в подальшому надихнула національну соціологію на повальний емпіризм.
Іншим фундатором американської соціології був соціолог, економіст, публіцист, представник соціального дарвінізму Вільям Самнер (1840-1910). Самнер, професор Йєльського університету, одним з перших представив студентам систематизований курс лекцій з соціології.
У своїх працях він відштовхувався від двох принципів:
1) природний відбір та боротьба за існування мають вирішальне та універсальне значення;
2) соціальна революція має автоматичний і неухильний характер.
Ідея природного відбору в його інтерпретації виступила як ідея природності соціального відбору, тому соціальну нерівність він розглядав як нормальний стан і необхідну умову розвитку цивілізації. Погляди Самнера виражали інтереси середніх прошарків американської буржуазії, які потребували сприятливих умов для вільної конкуренції.
Його спосіб викладення ідей полягав у логічній послідовності – надати людині природну здатність до праці як джерела розвитку раціональності, збільшення суспільного достатку, індивідуального енергетичного потенціалу. Його логічна система була покликана навіяти молоді думку про те, що вдосконалення суспільства пов’язано з прагматичними знаннями (в даному контексті прагматизм, одномірність). Сюди він відносив принципи природного відбору та боротьби за існування, автоматичний неухильний характер соціальної еволюції, соціальна нерівність як нормальний стан і необхідна умова розвитку цивілізації, сприйняття та оцінення різних явищ на основі культурних стереотипів “власної” стратифікаційної групи. Найбільшу увагу Самнер приділяв двом формам суспільних відносин та інститутів – війні та антагонізму, досліджував масові інститути:
■ інститути самопідтримки суспільства (індустріальна організація, власність, війна за розподіл багатства, інститути, спрямовані на регуляцію задоволення голоду та статевої потреби);
■ інститути сім’ї та шлюбу (які регулюють задоволення інстинкту статі і самозбереження через відтворення);
■ інститути самоутвердження (мода, етикет, ігри, насолода);
■ інститути релігії (які пов’язані з інстинктом страху, віри та покори).
Основоположні проблеми соціології на переломі століть висвітлив інший видатний американський соціолог – Франклін Гіддінгс (1855- 1931) – в минулому президент Американського Соціологічного Товариства. Першою з проблем, до вирішення яких звернувся Гіддінгс, був предмет соціології. В широкому розумінні він бачив соціологію обширною наукою про суспільство, яка вміщує в себе всю галузь спеціальних соціальних наук. Наступною за значимістю для соціолога була проблема визначення поняття “суспільство”, під яким Гіддінгс розумів групу (свідомих істот), що природно розвивалась і в якій мають місце певні відносини, що перетворюють цю групу з плином часу на струнку, складну, стійку організацію. Вважаючи за основоположний елемент суспільного життя “свідомість роду” (колективну свідомість, яка забезпечує взаємопорозуміння і комунікацію людей), Гіддінгс використовував дане поняття поряд з терміном “соціальний розум” для характеристики суспільної свідомості. Йому відкрилася істина, що людина не завдяки свідомості, а завдяки діяльності, активності може прискорити або уповільнити хід історичного руху. Гіддінгс у 20-х роках став одним з найбільш активних пропагандистів нових концепцій позитивізму і статистичного методу дослідження, зробив помітний вплив на формування емпіричної соціології в США.
Контрольні запитання:
1. Основні етапи та науково-традиційні школи у розвитку західної соціології.
2. Засади та проблеми американської соціології на початку XX ст.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)