Різнорідні комунікативні явища привертають до себе увагу різних гуманітарних наук та інформаційних теорій: філософії і культурології, соціології і психології, лінгвістики і семіотики, кібернетичних підходів до аналізу соціальних процесів. Саме на досягненнях цих наук грунтується

Нічого схожого не було в американському досвіді суспільного життя. Абсолютно “маніпуляційна” модель масової комунікації, що передбачає безпосередній і тотальний вплив мас-медіа на членів аудиторії, не сприймалася тут як адекватна. В американській соціології пропаганди з

У поясненні образу масової комунікації комбінуються теоретичні й емпіричні контексти, особливості того, що умовно можна назвати “європейською” і “американською” науковими традиціями, з їхньою схильністю до соціально-філософського аналізу в першому випадку і до позитивізму –

В емпіричних дослідженнях масової комунікації, на яких би концептуальних моделях вони не грунтувалися, використовуються майже всі методи: спостереження, опитування, аналіз документів і статистики, експеримент. Технології й конкретні методики різноманітні: від традиційних до авторських, чиї

Контент-аналіз текстів масової комунікації проектується за усіма правилами соціологічного дослідження позитивістського зразка. Опрацьовується програма, тобто формулюються цілі, завдання та гіпотези, описуються предмет і об’єкт дослідження. Предметом контент-аналізу завжди є стан і тенденції розвитку соціально

§ 1. Особистість як предмет соціологічного дослідження Соціологічний підхід до проблем особистості та основні напрями дослідження її Застосування теорії та методів соціології до вивчення особистості сприймається на перший погляд як спроба соціологів вийти за

§ 1. Особистість як предмет соціологічного дослідження Соціологічний підхід до проблем особистості та основні напрями дослідження її Застосування теорії та методів соціології до вивчення особистості сприймається на перший погляд як спроба соціологів вийти за

Основні характеристики методу типології та проблеми побудови соціальних типів Поняття “метод” у сучасній науці має широке значення й охоплює різні рівні наукового дослідження: від загальнометодо-логічного (стратегії наукового дослідження) до конкретних технічних шляхів одержання, обробки

Типологія особистості як метод пізнання узагальнених характеристик, притаманних тим чи іншим категоріям людей, має багатовікову історію, пов’язану з іменами видатних учених, які у своїх працях приділяли значну увагу описові психологічних, етичних і соціально-політичних типів

Типологія особистості як метод пізнання узагальнених характеристик, притаманних тим чи іншим категоріям людей, має багатовікову історію, пов’язану з іменами видатних учених, які у своїх працях приділяли значну увагу описові психологічних, етичних і соціально-політичних типів

Малі групи як соціальне мікросередовище розвитку особистості Важливу роль у формуванні та розвитку особистості, регуляції її свідомості та поведінки відіграє соціальне мікросередовище – сукупність малих груп, до яких належить індивід і в яких здійснюються

Як посередник у системі відносин суспільства і особистості соціальне мікросередовище виконує низку функцій, які забезпечують, з одного боку, інтеграцію індивіда в суспільну систему, а з іншого – збереження в колективних формах життя індивідуальних особливостей

Структурне зображення особистості, тобто виділення певних її складових, залежить передусім від розуміння сутності особистості, а також від особливостей методів тієї науки, в межах якої розглядається особистість. У соціології особистість вивчається насамперед як член суспільства,

“Так, світ – театр, де всі чоловіки й жінки – актори. Тут кожному приписаний свій вихід, і не одну з них кожен грає роль”, – ці відомі слова Вільяма Шекспіра начебто спеціально пристосовані до

Мотиваційна сфера особистості в різних теоретичних напрямах і різними авторами зображується через систему різних понять: потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, соціальні установки тощо. Найзагальнішою спонукою людини до дії є потреби – усвідомлення і переживання людиною

Соціалізація особистості Народившись, людина має лише можливість стати особистістю, яка набуває реальності в міру засвоєння дитиною багатства людського досвіду, культури і перетворення з об’єкта турботи дорослих на самостійний суб’єкт діяльності. Людське дитя з’являється на

Життєвий процес з його щоденним побутом, проблемами, справами, зустрічами й розмовами – це і є повсякденне життя. Сюди входять спілкування з товаришем за чашкою кави і стояння в черзі, поїздка на роботу і розмова

Знайомлячи читача зі своєю теорією соціального обміну, або елементарної поведінки, Джордж Хоманс зазначає, що вона є очевидною для кожного у поясненні власної поведінки; більше того, і розв’язання багатьох соціологічних проблем “відчутно просунулося б, якби

Мова теорії Дж. Хоманса своєрідна за смисловими акцентами загальновизнаних термінів і за численними запозиченнями. Ключове поняття концепції – обмін є водночас центральним у класичній політекономії та сучасних концепціях мікроекономіки. Однак термін соціальний обмін має

Маючи у розпорядженні соціологічні поняття, що були інтерпретовані мовою теорії обміну і становили її теоретичний фундамент, Дж. Хоманс наводить у праці “Соціальна поведінка: її елементарні форми” п’ять основних аксіом, призначених для пояснення процесів початку,

Початок XX ст. – час формування антропології, етнографії, соціології, а також оригінальних гуманістичних концепцій природи людини та соціального світу. Нідерландський історик Йохан Гейзінга, осмислюючи походження культури, висловив сміливу думку про ігровий характер культури, про

Як відомо з особистого досвіду кожного, є різниця між зовнішністю людини та її особистісною сутністю, між намаганням здаватися кимось і справді бути кимось. Звичайно, людина може справляти враження дружньої прихильності до іншої і не

Протягом кожного спектаклю індивід мимоволі чи навмисно використовує стандартне виражальне оснащення, яке Б. Гоффман називає важким для перекладу українською мовою словом “front” (фасад, перед, обличчя). Це та частина спектаклю індивіда, яка допомагає глядачам визначити

Чітко дотримуючись театральної моделі, Е. Гоффман аналізує просторове оформлення міжособистісних взаємодій. Кожний спектакль просторово пов’язаний з певним простором (region) – “місцем, яке деякою мірою обмежене бар’єрами для сприйняття”. Ці місця різняться мірою обмеження комунікації

Значну увагу Б. Гоффман приділяє аналізові драматургійних проблем взаємодії і технік управління враженнями щодо не-конфліктних стосунків і підтримання соціального порядку. Він виділяє деякі принципові типи руйнування спектаклю і зазначає, що техніки керування враженням функціонують