У творчості М. Вебера можна умовно виокремити два періоди. У перший він виступає насамперед як історик культури, що досліджує історичну дійсність у дусі неокантіанських “наук про культуру”. У другий “період німецький учений розробляє концепцію
Наукові погляди Ф. Знанецького формувалися під впливом гострого методологічного протиборства між прибічниками позитивістської (натуралістичної) та антипозитивістської (антинатуралістичної) орієнтацій у філософії та соціогуманітарних науках. У цьому протиборстві польський учений займав антинатуралі-стичну позицію, яку загалом можна
Наукові погляди Ф. Знанецького формувалися під впливом гострого методологічного протиборства між прибічниками позитивістської (натуралістичної) та антипозитивістської (антинатуралістичної) орієнтацій у філософії та соціогуманітарних науках. У цьому протиборстві польський учений займав антинатуралі-стичну позицію, яку загалом можна
Ф. Знанецький вважав соціологію однією з наук про культуру. Визначення місця соціології з самого початку було пов’язане з питанням про те, як можлива соціологія як наука. Свою думку щодо цього питання вчений висловив у
Ф. Знанецький вважав соціологію однією з наук про культуру. Визначення місця соціології з самого початку було пов’язане з питанням про те, як можлива соціологія як наука. Свою думку щодо цього питання вчений висловив у
Видатний американський соціолог Т. Парсонс – фундатор досить впливової у світовій соціології структурно-функціональної школи. Схильність Т. Парсонса до соціологічного теоретизування яскраво виявилася уже в перших його працях. У 30-ті роки, коли в американській соціології
Видатний американський соціолог Т. Парсонс – фундатор досить впливової у світовій соціології структурно-функціональної школи. Схильність Т. Парсонса до соціологічного теоретизування яскраво виявилася уже в перших його працях. У 30-ті роки, коли в американській соціології
Поняття системи було характерне для соціологічного теоретизування Т. Парсонса і з самого початку. Оскільки людській дії властива регулярність, що випливає з її підпорядкування соціальним нормам, то слід вести пошук її певної структури. В цьому
В останнє десятиліття своєї творчості Т. Парсонс дедалі більше цікавиться проблематикою соціальних змін. Свій новий інтерес Т. Парсонс, проте, не вважав відмовою від постулатів функціоналізму. Навпаки, соціальну еволюцію він намагається розглядати в контексті теорії
Як і “суспільство”, “культура” є ключовою соціологічною категорією. Незважаючи на певну різницю між ними, обидві категорії скоріше доповнюють одна одну як два аспекти однієї і тієї самої реальності. Іншими словами, коли йдеться про суспільство
Як і “суспільство”, “культура” є ключовою соціологічною категорією. Незважаючи на певну різницю між ними, обидві категорії скоріше доповнюють одна одну як два аспекти однієї і тієї самої реальності. Іншими словами, коли йдеться про суспільство
Перша культурна епоха в історії людства, перші принципи раціональності і моральності виникають, імовірно, в той період, коли в результаті спільної діяльності людей створюється додатковий продукт, що дає їм змогу у вільний час вийти за
Як зазначалося раніше, терміни культура і цивілізація нерідко використовуються як синоніми. Так, англійський антрополог, історик культури Едуард Бернетт Тайлор писав у своїй праці “Первісна культура” (1871), що “культура, або цивілізація, в широкому етнографічному смислі
У соціології як науці про суспільство (Огюст Конт) та його інситути (Герберт Спенсер) вивчаються взаємовідносини суспільства і культури. У XIX ст. суспільство розумілось недиференційовано, як цілісність, інтеграція якої залежить передусім від культурних факторів. За
Соціологічне уявлення про структуру Завпеди було так, що люди жили колективами і групами. Спочатку це були родоплемінні утворення, а згодом інші, разюче відмінні від племені: міста, держави, імперії, спілки, співтовариства (Європейське Співтовариство). І сьогодні
Соціологічне уявлення про структуру Завпеди було так, що люди жили колективами і групами. Спочатку це були родоплемінні утворення, а згодом інші, разюче відмінні від племені: міста, держави, імперії, спілки, співтовариства (Європейське Співтовариство). І сьогодні
Класи У XVIII ст. поступово формується та утверджується індустріальне суспільство. Головним джерелом багатства І добробуту стає переробна промисловість – індустрія, а основними суб’єктами соціальних та політичних дій – класи. У логіці та природознавстві поняття
Класи У XVIII ст. поступово формується та утверджується індустріальне суспільство. Головним джерелом багатства І добробуту стає переробна промисловість – індустрія, а основними суб’єктами соціальних та політичних дій – класи. У логіці та природознавстві поняття
М. Вебер також визнавав класи елементами економічної структури. Він вважав можливим говорити про класи, якщо виконуються такі три умови: 1) існує сукупність людей, для яких є спільною можливість задовольняти певний обсяг життєвих потреб (мати
М. Вебер також визнавав класи елементами економічної структури. Він вважав можливим говорити про класи, якщо виконуються такі три умови: 1) існує сукупність людей, для яких є спільною можливість задовольняти певний обсяг життєвих потреб (мати
Ніхто не спроможний створити клас – він є витвором складного комплексу історичних умов, життєдіяльності суспільства, його різноманітних сфер та рівнів, але аж ніяк не окремих індивідів. Без сумніву, кожен з нас належить чи належатиме
Жити в спільнотах і суспільствах означає бути носієм багатьох ознак. Частина з них усвідомлюється, і кожен з нас без особливих вагань відповість на запитання: “Хто я?”. Належність до класу, соціально-професійної групи, кола друзів зумовлюється
Статус Непобутовий характер слова “статус” досить очевидний. У повсякденному спілкуванні ми його практично не вживаємо, що є чи не найкращою ознакою належності слова до мовних структур, які більш глибоко відображають реальність. Про статус говорять
Статус Непобутовий характер слова “статус” досить очевидний. У повсякденному спілкуванні ми його практично не вживаємо, що є чи не найкращою ознакою належності слова до мовних структур, які більш глибоко відображають реальність. Про статус говорять
Сукупність індивідів, що мають однаковий статус, називається статусною групою. Традицію соціологічної інтерпретації ста-тусних груп започаткував М. Вебер. Поряд з економічним устроєм, тобто способом розподілу матеріальних благ, він виокремлював також соціальний устрій – спосіб розподілу
Соціологи намагаються виявити й описати статусні характеристики, частина з яких прихована, недоступна для безпосереднього спостереження. Однак на поверхні соціального життя статуси виявляють себе за допомогою своїх представників (репрезентантів) – символів. Про статус (ранг) індивіда
У соціології соціальну роль визначають як сукупність нормативно обумовлених соціальних властивостей, очікувань і зобов’язань у поєднанні з конкретною соціальною позицією. У структурно-функціональній соціології статусно-рольова єдність визнається основним елементом соціальної структури, під якою розуміють систему
Нерівність Спільне життя людей має очевидні вигоди і переваги, але за володіння ними доводиться розплачуватися. Чи не найсуттєвішою даниною, яку людство сплачує за вигоди спільного життя, є постійно відтворювана нерівність. Існуючу в суспільстві в
Нерівність Спільне життя людей має очевидні вигоди і переваги, але за володіння ними доводиться розплачуватися. Чи не найсуттєвішою даниною, яку людство сплачує за вигоди спільного життя, є постійно відтворювана нерівність. Існуючу в суспільстві в
Серед певної частини соціологів поширена думка, що саме нерівномірний розподіл влади зумовлює розподіл багатства й престижу, а позиція (статус) у системі влади визначає позицію в економічних і соціальних структурах. Можливо, тому влада завжди була
Про одну з таких причин – владу – щойно йшлося. Влада, повторимо, належить до речей, які неможливо розподілити порівну. Необхідність спеціалізації меншості на виконанні владних функцій природно призводить до нерівності. У деяких типах суспільств
У функціональній концепції нерівність трактується як щось абсолютно необхідне і позитивне для суспільства. Іншими словами, нерівність функціональна. Справа в тому, що немає більш ефективного шляху спонукати індивідів займати певні позиції та сумлінно і ретельно
Сьогодні людство, мабуть, примирилося з невідворотністю нерівності, але нерівності, яка не ображає людської гідності, спирається на чіткі та зрозумілі засади, не припускає узурпації благ і можливостей для виключного користування окремими індивідами чи групами. Як
У стратифікованих суспільствах, а інших просто не існує, винагорода у вигляді доходу, престижу та влади немовби закладена в конкретні позиції. Індивіди можуть володіти ними, рухаючись між позиціями. Процес переміщення між ієрархічно і функціонально організованими
У стратифікованих суспільствах, а інших просто не існує, винагорода у вигляді доходу, престижу та влади немовби закладена в конкретні позиції. Індивіди можуть володіти ними, рухаючись між позиціями. Процес переміщення між ієрархічно і функціонально організованими
На 50-80-ті роки припадає бурхливе зростання емпіричних досліджень мобільності. Загальне визнання отримала теза, згідно з якою класова і професійна стратифікації залишаються найважливішими в сучасних суспільствах. Відповідно вивчалася класова і професійна мобільність. Інтерпретація класів здійснювалась
Нерівномірний розподіл винагород між соціальними позиціями спонукає індивідів прямувати саме до таких, які здатні найповніше задовольнити їхні домагання. Врешті-решт, надавати перевагу кращому, що приваблює, перед гіршим, що дратує, цілком природно. Однак, щоб мобільність відбулася,
Два очевидні підсумки мобільної поведінки постають перед індивідом. Якщо мобільність відбулася, той, хто здійснив її, переконується у дієвості існуючих принципів та норм, у справедливості соціального устрою. Вербально, на словах, і діями він ладен демонструвати
Певний образ суспільства (уявлення про найбільш глибокі нерівності, домінуючі соціальні інститути і системи цінностей), як правило, передує соціологічному вивченню мобільності. Тут, як і в інших випадках, знання про ціле задає контекст інтерпретації і пояснення
Певний образ суспільства (уявлення про найбільш глибокі нерівності, домінуючі соціальні інститути і системи цінностей), як правило, передує соціологічному вивченню мобільності. Тут, як і в інших випадках, знання про ціле задає контекст інтерпретації і пояснення
Суспільні відносини, які об’єднують людей у сталі спільноти, реалізуються у формі соціальних дій, тобто, за Максом Вебером, дій людей, орієнтованих на минулу, теперішню або очікувану в майбутньому поведінку. Кожна соціальна дія – результат прагнень
Метр польської і світової соціології Ян Щепанський у своїй праці “Елементарні поняття соціології” (1970) починає розгляд існуючих дефініцій організації з метафори. Він пише: “Можна порівняти соціальний зв’язок із системою шнурків і ниток, які зв’язують
Ще кілька століть тому все соціальне життя, задоволення соціальних потреб, турбота про здоров’я, навчання, піклування про старих відбувалися в межах родини, сусідської групи, сільської спільноти. Формування сучасних індустріальних та постіндустрі-альних суспільств зі складною соціальною
У повсякденній мові слова “бюрократія”, “бюрократ” мають негативне забарвлення і використовуються для позначення неефективної роботи установ, паперової тяганини, безвідповідальності чиновників, зосереджених на формальних правилах, застарілих нормах, що перешкоджають продуктивному вирішенню нагальних справ. У соціології
У попередніх параграфах вже підкреслювалася певна спорідненість термінів “соціальна організація” і “соціальна інституція”, вказувалося на те, що досить часто їх використовують як синоніми. Однак є певна відмінність у змісті цих термінів: кожну соціальну інституцію
Спорідненість між соціальною організацією і соціальною інституцією виявляється не тільки в тому, що їхні функції спрямовані на упорядкування поведінки людей, а й у тому, що практично завжди наявні тенденції до інституціоналізації організацій, надання їм
§ 1. Соціальна природа та історична зумовленість Соціальний порядок підтримується різними механізмами, які діють у масштабах суспільства в цілому. Насамперед йдеться про соціальну структуру – стійку сукупність соціальних суб’єктів у вигляді класів, прошарків, груп,
§ 1. Соціальна природа та історична зумовленість Соціальний порядок підтримується різними механізмами, які діють у масштабах суспільства в цілому. Насамперед йдеться про соціальну структуру – стійку сукупність соціальних суб’єктів у вигляді класів, прошарків, груп,
Комунікація (від лат. Communication – повідомлення, передача) виникла з потреб індивідів у спільному житті, а тому суспільна за своєю природою. Це спілкування між людьми, в процесі якого вони обмінюються повідомленнями, власними і чужими думками
Розглядаючи мас-медіа в аспекті легітимації їхнього статусу в системі соціальних інститутів, можна, таким чином, зобразити їх як прагнення медіума (тобто засобу переказу і поширення інформації, важливої для різних соціальних груп і категорій) розширити заздалегідь