Соціологія – Кузьменко Т. М. – Суспільство як соціальна система
Суспільство – це така система, основними елементами якої є особистості, а також інші соціальні суб’єкти, соціальні норми та соціальні зв’язки.
Соціальна система складається з елементів, які своєю чергою, можуть розглядатися як системи. Такі елементи називають підсистемами.
Як такі соціальні підсистеми можуть розглядатися:
O соціальні інститути,
O соціальні організації;
O соціальні спільноти.
СПЕЦИФІЧНІ ЯКОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ СИСТЕМИ | ||
ПОЛЯГАЄ В | ДОСЯГАЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ | |
Цілісність | Неможливості існування, відтворення та розвитку окремих частин поза взаємозв’язками з іншими частинами і системою загалом | Суспільне виробництво; спілкування |
Відкритість | Неможливості існування поза взаємодією з навколишнім середовищем | Обмін речовиною, енергією, інформацією з природою та іншими соціальними системами |
Надзвичайна складність | Тому, що суспільство як соціальна система складається з цілого ряду інших систем нижчого рівня (політика, економіка, культура тощо) | Взаємодією цих складових частин суспільства |
Саморозвиток | Тому, що джерело розвитку суспільства знаходиться всередині нього | Нереалізованість потреб, інтересів, цілей, ідеалів діяльності соціальних суб’єктів |
Карл Маркс
Суспільство – це сукупність таких взаємин між людьми, які складаються передусім з приводу виробництва. Домінуючу роль у житті суспільства відіграє виробництво матеріальних благ (базис), яке поєднує продуктивні сили та виробничі відносини і визначає духовну сферу життя суспільства – ідеологічну надбудову.
Т. Парсонс (1902-1979) вважав, що суспільство – це складна соціальна система, яка поєднує соціальні групи, соціальні інститути та індивідів, що перебувають в активній взаємодії, спрямованій системою цінностей. Саме система моральних цінностей, що поділяється людьми, дозволяє їм інтегруватися в суспільство.
Відношення структурних одиниць базується на основі функцій, які забезпечують виживання суспільства як цілісності. Парсонс вирізнив чотири види таких функцій: Адаптація (проблема раціональної організації й розподілу ресурсів), цілеорієнтація (проблема визначення цілей), інтеграція (проблема збереження внутрішньої єдності системи – обов’язкових норм, правил і т. д.), підтримка зразка (проблема мотивації й узгодження особистих мотивів із цілями й цінностями суспільства).
Кожний функції відповідає своя підсистема (економіка, політика, інститути соціального контролю, соціалізація) і соціальні інститути (заводи, банки, партії, держава, родина, школа, релігія).
Толкотт Парсонс
Функції | Підсистеми |
Адаптація | Біологічний організм |
Особистісна | Засвоєння цінностей та норм |
Соціальна | Сукупність соціальних ролей (зразків поведінки) |
Культурна | Засвоєні цілі та ідеали |
Наталя Черниш*
*16: {Черниш Н. Й. Соціологія: Курс лекцій. Випуск 1-6. – Л., 1996.}
Соціальні дії та взаємодії | Соціальні зв’язки та соціальні відносини | Соціальні цінності та норми | |
Макрорівень (суспільство загалом) | АБВГ | АБВГ | АБВГ |
Мезорівень (соціальні спільноти та соціальні інститути) | АБВГ | АБВГ | АБВГ |
Мікрорівень (людина) | АБВГ | АБВГ | АБВГ |
А – політична підсистема Б – соціальна підсистема В – культурна підсистема Г – економічна підсистема
Суспільство – це певний тип системи, що складається з різнорідних взаємозалежних елементів і підсистем, властивостей і відносин, створених індивідами на основі механізму зворотного зв’язку, метою якого є реалізація екстремальних принципів у життєдіяльності індивідів за допомогою законів, що діють у певних межах*17.
*17: {Давыдов А. А. К вопросу об определении понятия “общество” // Социологические исследования. – 2004. – № 6.}
ВИКОРИСТАНА ТА РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Белл Д. Социальные рамки информационного общества // Кравченко А. И. Социология: хрестоматия для вузов. – М., 2003.
2. Білоус В. С. Соціологія у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях: Навч. посіб. – К., 2002.
3. Волков Ю. Г., Мостовая И. В. Социология в вопросах и ответах: Учеб. пособ. – М., 1999.
4. Головаха Є. Головні тенденції розвитку українського суспільства у світлі результатів соціологічного моніторингу 1994-2003 років // Українське суспільство: соціологічний моніторинг 1994-2003. – К., 2003.
5. Давыдов А. А. К вопросу об определении понятия “общество” // Социологические исследования. – 2004. – № 6.
6. Кравченко А. И. Социология: парадигмы через призму социологического воображения: Учеб. для вузов. – М., 2004.
7. Круглий стіл “Суспільство і соціологія на межі третього тисячоліття” //Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1999. – № 3.
8. Парсонс Т. Система современных обществ. – М., 1998.
9. Рисмен Д. Некоторые типы характера и общество // Человек и общество. Хрестоматия / Под. ред. С. А. Макеева. К., 1999. – С. 187-218.
10. Рысь Ю. И., Степанов В. Е. Социология: Структурно-логические схемы с комментариями. – М., 1999.
11. Черниш Н. Соціологія: Курс лекцій. – Випуск 1-6. – Л., 1996.
12. Шульга М. О. Метаморфози українського суспільства. Коментарі соціолога. – К., 2003.