Соціологія – Герасимчук А. А. – Зовнішнє середовище і внутрішній простір
Важливим чинником, який впливає на всі структурні елементи організації, є навколишнє природне та соціальне оточення. Але якщо природне оточення діє в більш-менш однаковому рівні на всі організації, то соціальне (клієнти, партнери, постачальники, інші організації) значною мірою диференційоване.
Американський соціолог Гріффін Ріккі в праці “Основи управління організаціями” виділяє дві форми соціального оточення: зовнішнє середовище і внутрішній простір.
Зовнішнє середовище складається з двох сфер: загальної і цільової.
– Загальна сфера зовнішнього середовища має п’ять вимірів:
1. Економічний (торговий баланс, рівень інфляції, рівень безробіття, доступність кредитних та сировинних ресурсів, структура господарства, фінансовий стан, попиту тощо).
2. Науково-технічний (методи, завдяки яким засоби виробництва перетворюються в продукти і послуги, рівень державного контролю за якістю товарів, захист національних технологій).
3. Соціокультурний (рівень життя населення, звичаї, обряди” моральні цінності, демографічні особливості, економічна освіченість суспільства, відношення до релігії тощо).
4. Політично-правовий (стабільність уряду, ставлення державних інституцій до суб’єктів ринкового господарювання, політичний клімат та правовий захист в суспільстві, антимонопольне законодавство).
5. Міжнародний (вплив міжнародної ситуації на діяльність організацій в конкретно взятій країні, статистичний аналіз зовнішньоекономічних зв’язків, національні відмінності).
– Цільове зовнішнє середовище складають:
Конкуренти — організації, які конкурують з даною організацією у сфері засобів виробництва;
Клієнти – ті, хто придбає продукцію фірми або платить за послуги, які надає організація тій чи іншій людині;
Постачальники-організації або окремі особи, які поставляють засоби, сировину тощо для інших організацій. Наприклад, заводу, який виготовляє автомобілі, одна фірма поставляє шини, інша – електричне обладнання, ще інша – систему охолодження і т. д.;
Групи інтересу – це такі групи, члени яких лобіюють інтереси певної організації як всередині, так і за її межами-в законодавчій, виконавчій, судовій владах на різних рівнях, в телебаченні, радіо, пресі і т. д;
Власники-люди, які є акціонерами, фундаторами даної фірми, організації, асоціації.
Внутрішній простір у свою чергу складається з: адміністрації, членів організації та створеної ними культури.
Адміністрація – це структура, члени якої виконують керівні функції в організації. Вона може бути представлена декількома (а іноді і однією) особами. В деяких організаціях управління може здійснюватись на колективних засадах в формі правління, зібранням уповноважених членів організації тощо.
Члени організації, згідно з думкою американських і західноєвропейських соціологів,- це люди, для яких дана фірма є постійним місцем роботи. Ті, які працюють в ній тимчасово, не є її членами.
Організаційна культура-це сукупність цінностей, звичаїв, традицій, форм поведінки, моральних засад тощо, які цементують організацію, визначають напрями діяльності, сприяють усвідомленню людиною своєї значущості в організації і ролі останньої в житті кожного її члена. Це “символічні” засоби духовного і матеріального внутрішнього оточення. “Організаційна культура – могутня сила, яка може працювати на організацію або проти неї”,- відзначають російські вчені О. Віханський та А. Наумов.
Характеристика соціальних форм організації
Вплив соціального оточення значною мірою детермінований формою організації. В соціології більшість учених дотримуються думки, що соціальними формами організації є:
Сімейна. Тут в якості організації є сім’я. Як зазначає А. В. Дорін, трудові зв’язки в такій організації тісно переплетені з родинними. Це спрощує соціально-економічні відносини в сфері права власності і розподілу прибутків. Контакти в сімейній формі організації відбуваються як в години праці, так і поза ними. Таким же чином відбувається і вплив соціального оточення на сімейну форму організації. Цей вплив однаковою мірою має як формальний, так і неформальний характер. Рівень значущості впливу визначається статусом члена організації (сім’ї). І взагалі контакти в такій соціальній формі організації, як сімейна, характеризуються високим рівнем довіри і згуртованості, закритістю стосовно зовнішнього середовища. Офіційна. Це така соціальна форма організації, в якій родинні зв’язки відсутні. Стосунки всередині офіційної організації побудовані виключно на діловій основі, на діловому інтересі. Все особисте відділяється і як би залишається за межами організації.
Добровільна і примусова соціальна форма. Слід зазначити, що вступ в організацію майже завжди добровільний, проте є організації, побудовані на примусі, де місце людини в організації визначається терміном – “повинен” (служба в армії, у вахтових бригадах тощо), а є і такі організації, членом яких людина взагалі стає наперекір своїй волі і бажанню (перебування у місцях ув’язнення).
Підприємницька. Це організація, яка має порівняно просту структуру, добре розвинені формальні і неформальні зв’язки між її членами, значну владу лідера в ній.
Професійна. Це організація, члени якої об’єднані на основі певного фаху, є спеціалістами в певній сфері діяльності (освітній, військовій, науковій, охорони здоров’я тощо).
Дивізійна. Це така організація, в якій домінує децентралізоване керівництво. Американські і німецькі соціологи вважають, що в організаціях кількістю понад 100 осіб, які “розсіяні” в просторі (одна організація в кількох місцях), сувора централізація є перешкодою до ефективної діяльності її членів.
Місіонерська. В цій організації, згідно з дослідженнями канадського вченого Г. Мінцберга, високий рівень довіри між членами та взаємодопомоги. Кожен її член може в разі необхідності зайняти місце керівника. Окрім високого рівня професіоналізму, всі члени організації свідомо і беззастережно дотримуються єдиної ідеології.
Політична. Це така організація, метою якої є досягнення влади в суспільстві. Єдність в такій організації забезпечується на основі статуту, програми, відповідних директив, прийнятих керівництвом колективно (на з’їздах, пленумах, зібраннях) чи одноособово.
Соціально-демографічна. Однією з важливих характеристик такої організації, згідно з А. В. Доріним, є її статево-віковий склад. Це такі організації, наголошує він, де в одних-домінують працівники жіночої, в інших-чоловічої статі; в третіх-і чоловіки, і жінки представлені однаково; в одних – домінує молодіжний склад, в других-люди старшого віку; в третіх – і тих, і інших приблизно однакова кількість.
Майже всі перераховані організації мають складний статево-віковий склад, в основі якого, вважає А. В. Дорін, є поділ праці.
Перелік соціальних форм організацій не обмежується якоюсь раз і назавжди визначеною кількістю. Так, наприклад, Г. Мінцберг виділяє таких форм ; А. В. Дорін – ; П. Сорокін вказує на існування декількох форм, але спеціально їх не виділяє. Подібної думки дотримуються, приміром, і польські соціологи. Але всі вони визнають, що попри кількісне визначення соціальних форм організації (що є результатом дещо різних підходів до поділу) останні допомагають зрозуміти їх суть у багатоманітній, широкоспектровій палітрі суспільства.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)