Соціально-правові основи інформаційної безпеки – Петрик В. М. – Розділ 6. Організаційні особливості розробки і реалізації державної інформаційної політики в умовах інформаційно-психологічного протиборства
У цьому розділі представлені теоретико-правові положення сутності організації державного управління інформаційною політикою у сфері безпеки, доцільності проведення постійного інформаційно-аналітичного моніторингу та наукового дослідження, оцінки, аналізу і прогнозування особливого місця та ролі в інформаційно-психологічному протиборстві ЗМІ і мережних каналів (МК), транснаціональних фінансово-промислових (ТНК) та транснаціональних інформаційно-телекомунікаційних корпорацій (ІТК-ТНК), віртуальних соціальних співтовариств (віртуальних корпорацій – ВСК), таємних транснаціональних елітарних організацій (латентних (таємних) структур – ТТНЕО) і систем органів державної влади іноземних держав (СОДВ) у соціально-політичних процесах сучасного суспільства, що глобалізується.
Доцільно особливо підкреслити також, що на характер інформаційного наповнення змісту цього розділу вплинули, з одного боку, власний досвід автора як співробітника оперативного та інформаційно-аналітичного підрозділів спецслужби і науковця збезпекознавства, з другого боку, – та обставина, що проведені упродовж тривалого часу дослідження документальних даних, зокрема закритих, і різносторонньої інформації свідків та учасників подій, що відбулися і продовжують розвиватися після серпня 1991 р.:
1) На “Пострадянському просторі” (зокрема після понад 40-річної інформаційно-психологічної “холодної війни” – розпад Радянського Союзу; після проведення нескінченних спеціальних інформаційних операції (передвиборних “піарів” на підтримку конкуруючих за владу тих чи інших політичних сил) з боку США, Франції, Росії, представництва інформаційного бюро НАТО в Києві, іноземних дипломатичних представництв у Києві, Мінську, Кишиневі щодо України, Молдови та Білорусії);
2) У “посткомуністичних” державах Східної, Центральної і Південної Європи (зокрема за аналогією з СРСР – розвал Чехословаччини, Югославії, поглинання ФРН Німецької
Демократичної Республіки за зразком “аншлюсу Австрії у 1939 р.”, перехід зі статусу “геостратегічного ворога” до статусу “геополітичного блокового союзника HATO” Польщі, Угорщини, Литви, Латвії, Естонії, кандидатами в союзники Румунії, Болгарії, Словенії, Хорватії; після проведення нескінченних спеціальних інформаційних операцій проти Сербії та інших держав регіону збоку США, Франції, Росії, представництв інформаційного бюро HATO, іноземних дипломатичних представництв);
3) На Близькому Сході (тривала інформаційно-психологічна війна США та Ізраїлю, періодичні військові операції Ізраїлю проти Палестини і Лівану з метою фізичного знищення антиамериканських та анти ізраїльських сил; тривала інформаційно-психологічна війна США проти Сирії);
4) У Центральній Азії (зокрема тривала інформаційно-психологічна війна та всупереч резолюції ООН – військова агресія, окупація США і Великою Британією Іраку в складі так званої антисадцамівської коаліції і знищення його державності, інформаційно-психологічна війна США проти Ірану; спеціальні інформаційні операції з боку США, Туреччини, ФРН, Франції І Росії щодо Грузії, Вірменії, Азербайджану, республік Північного Кавказу Росії, Казахстану, Узбекистану, Киргизії, Таджикистану і Туркменистану);
5) У Південній Азії (спеціальні інформаційні операції з боку Туреччини, Росії, США, Франції, Німеччини, Китаю щодо держав регіону; нетрадиційна військова присутність США, ФРН, Великої Британії, Франції в Афганістані, Киргизії, Узбекистані, Таджикистані, на кордоні з Китаєм; “ядерний шантаж” один одного з боку Пакистану та Індії);
6) На Далекому Сході (тривала інформаційно-психологічна війна з боку США щодо Китаю та Північної Кореї і навпаки; проведення спеціальних інформаційних операцій Росії щодо держав регіону; практичні дії щодо формування США військової інфраструктури навколо Китаю і Північної Кореї як передумови на межі 2025 р. майбутнього блокового протистояння між ними);
7) У відносинах між США і державами Європейського Союзу, дискусії, що розпочалися після знищення регіональної колективної системи безпеки – Організації Варшавського Договору – навколо місця і ролі ООН, військових структур ЄС, CUJA і HATO в нових колективних регіональних, глобальних та універсальній системах безпеки; спеціальні інформаційні операції спецслужб і федерального дипломатичного відомства ФРН з метою приспання суспільної думки міжнародного співтовариства щодо “історичної провини Німеччини” та виправдання міжнародного прецеденту – участі всупереч конституції ФРН і рішенням Потсдамської конференції 1945 року підрозділів бундесверу в бойових діях поза територією Німеччини (в Югославії, Афганістані, Іраку) та військова експансія Німеччини у вигляді розміщення підрозділів бундесверу в Узбекистані, Киргизії та Таджикистані.
Встановлення латентними транснаціональними елітарними співтовариствами повного контролю над національними політичними елітами та процесами в пострадянських і посткомуністичних державах та залежність характеру політичних подій від їх впливу – Підтверджують висунуту автором ще у 1990 р. наукову гіпотезу про те, що нині насправді відбувається таємне протистояння за перерозподіл сфер геостратегічного впливу на таких рівнях:
1) світових суспільно-політичних рухів (ліберал-демократизму, соціал-демократизму, сіонізму, комунізму, націонал-соціалізму та інших новітніх різновидів крайніх правих політичних течій нацизму, фашизму тощо);
2) Світових релігійних рухів (католицизму, православ’я, протестантизму, магометанства, іудаїзму, конфуціанства, індуїзму);
3) Новітніх релігійних та містичних культів;
4) Громадських елітарних закритих об’єднань, союзів, лож, громад масонського типу;
5) Транснаціональних фінансово-економічних і військово-політичних об’єднань;
6) Мафіозних та інших організованих транснаціональних злочинних угруповань;
7) Міждержавних відносин.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)