Соціально-правові основи інформаційної безпеки – Петрик В. М. – 8.5.1. Загальна характеристика системи забезпечення національної безпеки
8.5.1. Загальна характеристика системи забезпечення національної безпеки
Як будь-яка цивілізована держава Франція має віками відпрацьований механізм прийняття та реалізації рішень з проблем зовнішньої та внутрішньої політики. Це стосується всіх сфер діяльності суспільства і держави, в тому числі питань оборони та безпеки держави. Цей механізм закріплено в конкретних законодавчих державних актах і міжнародних угодах. Його рух здійснюється відповідними державними та громадськими структурами, які діють як усередині країни, так і в межах міжнародних інститутів. Створена на демократичних принципах система контролю з боку суспільства та спеціальних державних органів ускладнює окремим чиновникам (зокрема, вищій посадовій особі – Президентові) і установам використання певних елементів волюнтаризму.
Французькі військово-політичні структури діють у відносно чітко визначених законодавством межах, за встановленими правилами та традиціями, відстоюючи волю правлячих кіл в цілому. Звідси – французька політика у військовій сфері та особливо в галузі оперативної діяльності спецслужб, які зобов’язані забезпечувати не лише інформаційно-аналітичний супровід, а й створення сприятливих умов та оперативне прикриття силової підтримки зовнішньополітичних акцій держави, – не підвладна різким коливанням, досить консервативна, має сталий характер і піддається прогнозуванню.
Військове будівництво, політика в галузі оборони та безпеки регламентуються положеннями Конституції Французької Республіки (статті 5,15, 16, 34, 35, 36) та Наказом президента № 59147 від 07. 01. 1959 р. (стаття 1), а також рішенням колишнього президента Жака Ширака про реформування збройних сил, оприлюдненим 23 лютого 1996 р.: “Французька національна оборона заснована на принципах залякування, спирається на національні стратегічні та тактичні (передстратегічні) ядерні сили. Найголовніше їх завдання – забезпечення незалежності Франції в ім’я свободи та миру. Безпека та незалежність країни вимагає недоторканості національної території та захисту своїх громадян від будь-якого можливого ризику агресії. Франція переконана у необхідності мати свою національну ядерну зброю, що повною мірою сприяє глобальному посиленню політики залякування”.
Функції Збройних Сил Франції полягають у гарантуванні безпеки національній території від будь-яких загроз та агресій; у свободі дій; в участі у заходах по забезпеченню захисту Європи; у підтримці безпеки всіх держав, розташованих поза Європою, з якими Франція пов’язана угодами або єдиними поглядами; у забезпеченні захисту французьких Інтересів на морі й безпеки морської торгівлі.
Законодавчі акти Франції, що стосуються організації оборони, чітко зазначають відповідальність і повновладдя органів державного управління в галузі “оборонної розвідки” (далі розвідки), яка охоплює всі напрямки розвідувальної діяльності: політичну, дипломатичну, економічну, військову, наукову, технологічну та інші. В державі утворена чітка ієрархія повноважень і відповідальності.
I. Президент Французької Республіки як головнокомандувач збройних сил очолює Комітет національної оборони (Comitй de la Defense nationale) – вищий воєнно-політичний орган держави, на засіданнях якого приймаються рішення з питань оборони і координації діяльності міністерств та відомств у військовій сфері.
При Президентові функціонує також Рада національної безпеки (Conseil de la sйcuritй Nationale), до складу якої входять прем’єр-міністр, міністр-де легат з питань безпеки, а також міністри юстиції, оборони, внутрішніх та зовнішніх справ. Рада здійснює загальне керівництво і розробку політики у галузі національної безпеки та боротьби зі злочинністю в державі.
У Генеральному секретаріаті Президента (Secretariat general Prйsidentiel) є радник Президента з питань розвідки – посадова особа, яка відповідає за зв’язок з різними розвідувальними службами держави. /До Спеціального президентського генерального штабу (Grand Quartier General Special Prйsidentiel) також входить посадова особа у чині генерала, яка відповідає за інформування Президента з оборонних питань і підготовку проектів відповідних рішень.
Законодавством Президенту для здійснення своїх повноважень надано право безпосередньо використовувати структури розвідувальних служб, підпорядковані прем’єр-міністру та Іншим міністрам.
II. Прем’єр-міністр як заступник керівника (президента) Комітету національної оборони держави головує в Міжміністерському комітеті з питань розвідки (МКР). Повсякденним робочим органом прем’єр-міністра з питань оборони є Генеральний секретаріат національної оборони (ГСНО), який виконує за його дорученням широке коло адміністративно-технічних та інформаційно-консультативних завдань у галузі оборони.
Як на головний координаційний орган на Міжміністерський комітет з питань розвідки (MKP-CIR-Comite Interministйriel des Renseignements) покладено координацію і керівництво діяльністю всіх розвідувальних служб держави. До складу Комітету входять міністри оборони, іноземних справ, внутрішніх справ, економіки і фінансів, промисловості, у справах заморських департаментів і територій; у справах співробітництва, телекомунікацій, наукових досліджень і космосу. МКР збирається не менше двох разів на рік і опрацьовує національний план розвідувальної діяльності, який затверджується Президентом держави. МКР має Постійну групу з питань розвідки та секретаріат, діяльність якого забезпечується ГСНО. Завданням постійної групи є контроль за виконанням національного плану розвідки та стеження за результатами розвідувальної діяльності національних спеціальних служб.
Завдання Генерального секретаріату національної оборони (ГСНО-SGDN-Secretariat gкnerai de la Dйfense Nationale) охоплюють діяльність y сфері зовнішньої політики та проблеми оборони невійськовими засобами, аналіз наукових І технологічних даних, контроль за розвитком озброєнь та за експортом воєнної продукції, забезпечення безпеки комп’ютерних систем.
Основними функціями SGDN визначені такі:
Підготовка засідань і проектів постанов уряду з питань оборони та контроль за виконанням рішень.
Інформаційне забезпечення прем’єр-міністра та його консультування по трьох основних напрямках: стан і розвиток загальної військово-політичної обстановки; стеження за розвитком криз та конфліктів, вивчення варіантів й опрацювання пропозицій щодо можливих дій уряду в певній ситуації; координація зусиль різних міністерств у галузі оборони.
Підготовка рекомендацій уряду щодо вдосконалення та використання засобів захисту таємниць військового характеру і контроль за виконанням відповідних наказів та інструкцій.
Координація заходів у сфері міжнародного співробітництва та військової допомоги іншим державам.
Контроль за виконанням і координація відповідних заходів щодо експорту озброєнь та високих технологій.
У липні 1987 р. функції ГСНО щодо забезпечення безпеки на каналах електронного зв’язку та комп’ютерної техніки передані новій Міжміністерській службі безпеки інформаційних систем (Dйlйgation Interministйrielle a la Sйcuritй des Systnmes d’Information – DISSI).
У галузі розвідки ГСНО здійснює: організацію збору, обробки, систематизації та узагальнення розвідувальних відомостей необхідних урядові; забезпечення умов діяльності Секретаріату міжміністерського комітету з розвідки. ГСНО укомплектовано як цивільними особами, так і вищими офіцерами всіх видів збройних сил. Чисельність разом з Іншими підпорядкованими йому структурами складає 584 співробітників, близько 110 з них задіяні в експертно-аналітичній сфері.
Основними структурними елементами ГСНО є : Інформаційно-аналітичні управління (стратегічного розвитку і документування – Evalution et Documentation Strategeique – EDS), в якому є спеціальний відділ, який раніше здійснював експертну оцінку можливостей СРСР (нині – держав СНД). Управління обробки розвідувальних відомостей (Scietifique et Transfers Sensibles – STS) для поточного інформаційного забезпечення потреб уряду, наукових та експортних відомств.
Управління урядового контролю та забезпечення безпеки території (Moyens Gouvernementaux des Plans et de la Securite (MPS).
Загально адміністративне управління (Administration Gene-rale – AG).
(2 votes, average: 3,00 out of 5)