Соціальна робота – Тюптя Л. Т. – Функції соціальної роботи
Соціально-діагностична: вивчення особливостей групи, прошарку, особи, ступеня і спрямованості на них мікро – та макрофакторів середовища; диференційовані, індивідуалізовані і точно визначені проблеми клієнтів для організації надання допомоги, підтримки, захисту; вивчення, аналіз та оцінювання об’єктів соціальної роботи (індивідів, сімей, груп); діагностика результативності процесу співробітництва.
Прогностична: передбачення розвитку подій, процесів, програмування, прогнозування впливу на об’єкти соціальної роботи всіх соціальних інститутів суспільства, моделювання соціальної поведінки цих об’єктів; визначення цілей та способів втручання соціального працівника у проблеми клієнта; прогнозування, програмування, проектування процесів розв’язання проблем клієнтів з метою надання кваліфікованої допомоги.
Соціально-комунікативна: встановлення контактів з тими, хто потребує допомоги і підтримки, організація обміну інформацією, сприяння включенню різних інститутів суспільства в діяльність соціальних служб, допомога у сприйнятті та розумінні іншої людини; формування стратегії і тактики співробітництва соціального працівника з клієнтами.
Правозахисна: використання законів і правових актів, спрямованих на надання допомоги, підтримка і захист населення, яке проживає в країні і за її межами; використання правових норм для захисту прав та інтересів клієнтів, сприяння у застосуванні засобів державного примусу і реалізації юридичної відповідальності щодо осіб, які вдаються до прямих чи опосередкованих протиправних дій щодо клієнтів.
Превентивна: передбачення і приведення в дію соціально-правових, юридичних, психологічних, соціально-медичних, педагогічних та інших механізмів попередження і подолання негативних явищ; організація соціально-терапевтичної, соціально-побутової, психолого-педагогічної, медичної, юридичної та іншої допомоги; забезпечення захисту прав сім’ї, жінок, підлітків, дітей, молоді; запобігання виникненню можливих життєвих проблем у окремих індивідів; збереження, підтримка і захист нормального рівня життя і здоров’я людей.
Психотерапевтична: організація консультування різного виду, коригування міжособистісних стосунків, допомога в соціальній реабілітації всім, хто потребує допомоги, сприяння соціальній адаптації особи.
Соціально-педагогічна: виявлення інтересів і потреб людей у різних видах діяльності (виховній, навчальній, освітній, культурно-дозвільневій, спортивно-оздоровчій діяльності, технічній, художній творчості, туризмі), залучення до роботи різних установ, організацій, громадськості, творчих та інших спілок, спеціалістів, тренерів, організаторів культурно-дозвільневої, туристично-краєзнавчої роботи, сприяння соціалізації особистості.
Соціально-економічна: сприяння і надання необхідної допомоги та підтримки різним категоріям населення (інвалідам, дітям-сиротам, людям похилого віку, молодим сім’ям), надання натуральної та грошової допомоги, встановлення пільг; надання допомог, одноразових компенсацій; здійснення соціально-побутового патронажу.
Контрольно-наглядова: здійснення контролю за виконанням прийнятих рішень, за цільовим використанням коштів, передбачених для надання адресної соціальної допомоги. Проведення перевірок надання соціальної допомоги, для участі в яких залучаються відповідні спеціалісти. Оформлення необхідних документів, перевірка правильності заповнення та їх видачі на отримання державної соціальної допомоги. Перевірка правильності надання соціальної допомоги.
Організаційно-управлінська: сприяння організації соціальних служб на підприємствах, в організаціях, за місцем проживання, залучення до роботи громадськості, спрямовування діяльності соціальних служб на надання різних видів допомоги і соціальних послуг населенню, у першу чергу малозабезпеченим категоріям населення, окремим людям; забезпечення узгодженої взаємодії всіх ланок соціального захисту.
Рекламно-пропагандистська: організація реклами соціальних послуг, пропаганда та поширення ідей соціального захисту людини, забезпечення клієнтів необхідною інформацією у зрозумілій і доступній для них формі, надання багатоваріантних порад і пропозицій.
Соціально-медична: організація роботи з формування здорового способу життя, допомога в оволодінні основами надання першої медичної допомоги, культури харчування, санітарно-гігієнічними нормами; організація роботи з планування сім’ї, формування відповідального ставлення до репродуктивної і сексуальної поведінки, сприяння у підготовці молоді до сімейного життя, сприяння формуванню здорового способу життя, головні складові якого – організація медико-соціального захисту населення, наукове обгрунтування і своєчасне вжиття заходів збереження, підтримки і захисту нормального рівня життя і здоров’я людей.
Науково-дослідна: визначення проблем, конкретних тем досліджень; добір, аналіз літературних джерел, досвід; використання наукових методів збирання первинної інформації та її обробки; оформлення результатів досліджень та визначення шляхів впровадження їх у практику.
Освітня: формування зацікавленості працівників у навчанні та підвищенні кваліфікації. Створення сприятливих умов для навчання, виявлення індивідуальних потреб працівників у навчанні, розробка проектів планів підготовки та підвищення кваліфікації кадрів. Використання інноваційних методів навчання, новітніх технологій.
Проведення просвітницьких курсів, тренінгів, семінарів для клієнтів соціальних служб з метою підвищення інформованості у різних сферах життя, формування соціальних навичок, життєвої компетенції.
Структурно-функціональний підхід до соціальної роботи характеризує її як складне, багатофункціональне явище. Різні за своїми змістовними ознаками компоненти соціальної роботи тісно взаємопов’язані між собою, взаємодоповнюють один одного, зберігаючи при цьому її цілісність, міждисциплінарність, інтегративність.
Реалізація форм і методів соціальної роботи, соціальних технологій залежить від певного напряму соціальної роботи. Основні з них: соціальний захист, соціальна підтримка, соціальна допомога.
1. Соціальний захист – одна з головних умов реалізації правового статусу особистості в державі. Він включає: комплексний аналіз рівня соціальних та економічних умов життя населення, організацію пенсійного забезпечення громадян; розробку заходів щодо матеріально-побутового обслуговування непрацездатних членів суспільства, створення адресної диференційованої системи підтримки на державному та благодійному рівнях, організацію та впровадження нових форм та видів натуральної, гуманітарної, технічної допомоги. Рівень соціального захисту залежить від ступеня економічного розвитку країни та її правової системи.
2. Соціальна допомога – комплекс дій державних, громадських організацій, спрямованих на підтримку осіб та соціальних груп, що перебувають у кризовій ситуації. Розрізняють такі види соціальної допомоги: матеріальна (матеріальне забезпечення у випадку тимчасової чи постійної непрацездатності, безкоштовне забезпечення одягом, продуктами харчування та іншими речами; окремі виплати в системі соціального забезпечення); соціально-медична (реалізація різних форм медичного обслуговування, гарантованих державою; благодійна діяльність недержавних органів; допомога, спрямована на реабілітацію інвалідів); психолого-педагогічна (виправлення психолого-педагогічних вад (коригування), виявлення та зміна поведінкових і діяльнісних моделей особистості, вироблення навичок самодопомоги); консультативно-інформаційна; правова допомога.
3. Соціальні послуги – комплекс дій державних, громадських організацій, спрямованих на забезпечення та поліпшення умов життєдіяльності особистості чи окремих груп. За тривалістю дії соціальні послуги поділяються на: постійні (всі види соціального страхування; послуги, гарантовані діяльністю соціальних служб, спрямовані на вирішення соціальних, правових, культурних, психологічних та інших проблем); тимчасові (пов’язані з необхідністю задоволення особистості в отриманні інформації, консультації, організації дозвілля особистості в певний проміжок її життєдіяльності). Залежно від особи клієнта, місця надання послуг та їх видів вони бувають безкоштовні та платні. Рівень розвитку соціальних послуг у державі є показником спрямованості її соціальної політики та індикатором вирішення соціальних проблем.
У соціальній роботі як практичній діяльності виділяються: суб’єкти та об’єкти соціальної роботи; методи, форми, соціальні технології, технології соціальної роботи, напрями соціальної роботи; сфери призначення і застосування соціальної роботи в державному і недержавному секторах, на регіональному та адміністративному рівнях рис. 1.1, 1.2.
Функціональність соціальної роботи, її ефективність залежить від законодавчого підкріплення діяльності організацій і установ державного та недержавного сектору на регіональному і адміністративному рівнях, визначення правового статусу суб’єктів і об’єктів соціальної роботи, створення системи соціальної безпеки в соціальній роботі.
Основна література
Основы социальной работы: Учебник / Отв. ред. П. Д. Павле-нок. – М., 1997. – С. 17-26.
Соціальна робота: технологічний аспект: Навч. посіб. / За ред. проф. А. Й. Папської. – К.: Центр навч. літ., 2004. – С. 8-34.
Соціальна робота: В 3 ч. – К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2004. – Ч. 2: Основи соціальної роботи / A. M. Бойко, Н. Б. Бондаренко, О. С. Брижовата та ін.; За ред. Т. В. Семі-гіної, І. М. Григи. – С. 120-123.
Социальная работа: Учеб. пособие / Под общ. ред. проф. В. И. Курбатова.- 2-е изд., перераб. и доп. – Ростов н/Д.: Феникс, 2000. – С. 89-92.
Тюптя Л. Т., Іванова І. Б. Соціальна робота (теорія і практика): Навч. посіб. – К.: ВМУРОЛ “Україна”, 2004. – С. 7-22.
Фирсов М. В., Студенова Е. Г. Теория социальной работы: Учеб. пособие. – М.: Гуманит. изд. центр “ВЛАДОС”, 2001. – С. 136-171, 306-320.
Додаткова література
Энциклопедия социальной работы: Пер. с англ. – Т. 1-3.- М.: Зорис, 1993-1994.
Соціальна робота: Хрестоматія // Кн. 3: Соціальна робота.- К.: ДЦССС, 2002 – С. 213-218.
Соціальна робота: Короткий енцикл. слов. – К.: ДЦССМ, 2002.- С. 417-418.
Теми для дискусії
1. Основні ознаки соціальної роботи як професійного виду діяльності.
2. Зміст соціальної роботи як практичної діяльності.
3. Методологічні принципи соціальної роботи. Принципи соціальної роботи, що відображають її прикладне значення.
4. Зміст процесу соціальної роботи.
5. Особливості соціальної роботи на мікрорівні соціальної структури суспільства.
6. Особливості соціальної роботи на мезо – і макрорівнях суспільства.
7. Державний і недержавний сектори призначення і застосування соціальної роботи.
8. Функціональний характер соціальної роботи.
9. Функції соціальної роботи.
10. Специфіка соціальної роботи на регіональному та адміністративному рівнях суспільства.
11. Суб’єкти і об’єкти соціальної роботи.
12. Основні складові соціальної роботи як практичної діяльності: форми, методи, соціальні технології, технології соціальної роботи, напрями соціальної роботи.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)