Соціальна педагогіка – Богданова І. М. – Тема 7. ПРОФЕСІЙНИЙ ПОРТРЕТ СПЕЦІАЛІСТА З СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ
Загальна характеристика соціального педагога (працівника)
Соціальний педагог – це спеціаліст, у компетенцію якого входить надання педагогічної, психологічної, психотерапевтичної та соціальної допомоги людям, які її потребують. Він організовує виховну роботу з дітьми, молоддю, дорослими в різних соціокультурних середовищах (сім’ї, навчальних і дошкільних закладах, дитячих будинках, притулках, трудових колективах тощо).
Соціальний педагог повинен знати основні закономірності розвитку особистості на всіх вікових етапах; специфіку формування стосунків у соціумі; екологічну, демографічну, соціально-педагогічну характеристику мікросередовища; форми і методи соціально-педагогічної роботи з сім’єю, різними групами і категоріями населення; функції, права і обов’язки державних і суспільних інститутів стосовно сім’ї та особистості; особливості молодіжної політики держави; основи трудового законодавства, сімейного права; методику і технологію діагностики особистості та її мікросередовища; вміти аналізувати і програмувати соціальну роботу, проводити соціально-педагогічні дослідження, діяти відповідно до етичного кодексу спеціаліста.
Спираючись на аналіз науково-педагогічної літератури, можна визначити такі основні положення кодексу етики соціального педагога:
– бути комунікабельним, контактним посередником між клієнтом і його оточенням та іншими суб’єктами соціальної роботи, разом визначати шляхи розв’язання проблеми, спонукати до дії, ініціативи, творчості, враховуючи можливості особистості, поважати її гідність та унікальність;
– уміти слухати клієнта, проявляти витримку, делікатність, тактовність, виконувати роль порадника, будувати взаємини на основі діалогу “рівний з рівним”, на позиції гуманізму і милосердя;
– проводити роботу в рамках своєї компетенції; нести персональну відповідальність за якість своєї роботи; захищати і підсилювати достоїнство професії, удосконалювати професійні знання, майстерність, рівень кваліфікації;
– не повчати, не наказувати, не використовувати професійні відносини в особистих цілях, не піддаватися впливам і натискам, що призводять до негативних наслідків;
– сприяти розвитку благополуччя суспільства шляхом: розширення особистих можливостей людей, приділяючи особливу увагу людям з обмеженими функціональними можливостями; активної боротьби проти несправедливості щодо різних верств населення стосовно їх національних, політичних і релігійних переконань; створення умов для розвитку культур національних меншин; ініціатив, спрямованих на зміни законодавства з метою покращання соціальних умов життя.
До характерних рис особистості соціального педагога належать: емпатійність, гуманність, делікатність, психологічна грамотність, комунікабельність, тактовність, загальна культура.
В основу “Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи України” покладено вітчизняний досвід і міжнародні етичні принципи й стандарти соціальної роботи. Документ містить: етичні принципи діяльності спеціалістів із соціальної роботи, тобто перелік базових ідей і традицій, що стають підгрунтям для прийняття етичного рішення в соціальній роботі; норми етичної поведінки спеціалістів із соціальної роботи як основи професійної діяльності.
Література
1. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) / А. И. Капська, О. В. Безпалько, Р. Х. Вайнола; Заг. ред. А. И. Кепської. – К., 2002. – 164 с
2. Зверева ІД. Професійний етичний кодекс – нагальна вимога часу // Соціальна робота в Україні. – 2003. – № 3. – С. 33-39.
3. Коваль Л. Г., Зверева ІД., Хлєбнік С. Р. Соціальна педагогіка. Соціальна робота: Навч. посіб. – К.: ІЗМН, 1997. – 392 с.
4. Kohlberg L, Stages of Moral Development as a Basis for Moral Education // Moral Education: Interdisciplinary Approaches. – Toronto: University of Toronto Press, 1971. – P. 23 – 92.
5. Лавриченко H. M. Педагогіка соціалізації: європейські абриси. – К.: ВІРА ІНСАЙТ, 2000. – 444 с.
6. Про становище молоді в Україні (за підсумками 1999 p.): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України. – К.: Український ін-т соц. досліджень, 2000.
7. Результати моніторингового опитування населення України стосовно соціального становища молоді. – К.: Український ін-т соц. досліджень, 2000.
8. Сбруєва А А. Порівняльна педагогіка: Навч. посіб. – Суми: Редакційно-вид. відділ СДПУ, 1999. – 300 с.
9. Соціальна педагогіка: Підручник. – К.: Центр навч. л-ри, 2003, – 256 с.
10. Тангян С. А. Культура и педагогика мира // Педагогика.
– 1997. – № 6. – С. 3-14.
11. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. – М.: Наука, 1965, -240 с.
12. Шнекендорф 3J(. Воспитание учащихся в духе культуры мира, взаимопонимания, прав человека// Педагогика. -1997.
– № 2. – С. 43-50.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)