Соціальна географія – Шевчук Л. Т. – 2.4. Методична база сучасної соціальної географії
Рівень розвитку тієї чи іншої галузі знань визначається також і багатством палітри методів, які вона застосовує у царині власних досліджень. У регіональній соціальній географії використовується низка наукових методів.
Метод – це спосіб або засіб досягнення будь-якої мети, розв’язання конкретного завдання, а методика – сукупність спеціально підібраних методів з метою практичного чи теоретичного пізнання дійсності.
Методика – це сукупність технічних прийомів і організаційних форм для проведення наукового дослідження. Вона відрізняється від методології, що становить собою сукупність найістотніших елементів теорії (теорій), викладених у конструктивній, прийнятній для практики формі; методологія – це теорія, переведена в алгоритм розв’язання конкретної проблеми.
Свідоме застосування наукових методів у межах певної методології – істотна умова отримання нових знань.
О. Шаблій у праці “Суспільна географія” сформулював вимоги, яким повинен відповідати кожен науковий метод:
– чіткість, загальнозрозумілість методу. Цією рисою один метод відрізняється від іншого. Незрозумілість у використанні методу енерговиробничих циклів (ЕВЦ) призводить до плутанини у його використанні й підміни ним методу міжгалузевих комплексів там, де вивчення компонентної структури локальних комплексів доцільніше було б здійснювати цим способом;
– цілеспрямованість, тобто підпорядкованість методу досягненню певної мети, розв’язанню певних конкретних завдань;
– детермінованість – строга послідовність використання методу, максимальна його алгоритмізація;
– результативність – здатність методу забезпечувати досягнення певної мети (сюди входить і плідність методу);
– надійність – здатність методу з великою ймовірністю забезпечувати отримання бажаного результату;
– економічність – здатність методу домагатися певних результатів з найменшими витратами засобів і часу*114.
*114: {Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, країнознавчі студії. – С. 46.}
Застосування будь-якого методу передбачає володіння загальними принципами наукового мислення. Найважливіші з цих принципів такі:
– індукція – умовивід від фактів до деякої гіпотези;
– дедукція – висновок за правилами логіки; ланцюжок висновків, ланки якого зв’язані логічною послідовністю;
– аналіз – розчленування об’єкта, явища на елементи;
– синтез – поєднання, з’єднання різних елементів об’єкта, явища в єдине ціле;
– аналогія – відповідність, подібність об’єктів, явищ у будь-яких властивостях; умовивід про менш знаний об’єкт, явище з більш знаного, якщо вони входять в однорідну групу;
– експеримент – дослідне відтворення об’єкта пізнання, перевірка гіпотез.
– спостереження – цілеспрямоване вивчення, сприйняття, зумовлене висунутими завданнями; систематичний збір даних з об’єкта, явища;
– порівняння – співвідношення між двома об’єктами, явищами, яке дає змогу виявити загальне й особливе.
Всі методи дослідження розвитку та розміщення загального і конкретних об’єктів регіональної соціальної географії можна розділити на традиційні та нові чи сучасні. Серед традиційних – найвагоміші:
– літературний метод, суть якого полягає у відборі й аналізі літературних джерел, що тією чи іншою мірою стосуються об’єкта, явища чи процесу вивчення;
– описовий метод – належить до давніших при вивченні розміщення видів соціальної реальності й людської діяльності. Широко застосовується описова статистика, зокрема соціальна статистика у вигляді наборів числових даних, що характеризують ту чи іншу ситуацію;
Статистичні методи розміщення об’єктів соціальної сфери, зокрема метод статистичної оцінки – розташування функціональних залежностей між значеннями факторних і результативних ознак, що застосовується для оцінки невідомих параметрів розподілу ймовірностей випадкових величин; метод статистичної перевірки гіпотез – система прийомів у математичній статистиці, призначених для перевірки відповідних дослідних даних гіпотез, що перевіряються; метод статистичних випробовувань (метод Монте-Карло) – дослідження властивостей об’єкта чи явища, що вивчається за допомогою спеціально організованого випробовування натурного об’єкта чи його моделі з урахуванням штучних впливів, а також інші статистичні методи. Слід акцентувати на тому, що при вивченні розвитку і розміщення елементів соціальної сфери необхідно брати до уваги природу статистики у процесі застосування статистичних методів у конкретних дослідженнях. Особливості врахування природи статистики у сучасних наукових дослідженнях детально висвітлені у праці Г. Кімбла “Як правильно користуватися статистикою”*115.
*115: {Кимбл Г. Как правильно пользоваться статистикой. – М.: Финансы и статистика, 1982.}
Серед нових або сучасних методів дослідження розвитку і розміщення соціальних об’єктів, процесів і явищ на особливу увагу заслуговують такі методи:
1. Геопросторова парадигма – основний метод у дослідженні розміщення та розвитку соціальних об’єктів, процесів і явищ у практично всіх регіональних дослідженнях. В основі геопросторової парадигми (наукова парадигма чи парадигма науки – головні елементи знання, своєрідна система відліку, в межах якої мають місце конкретні явища і процеси) міститься географічний метод дослідження.
Цей метод специфічний і формується, на думку Е. Алаєва, як “триєдиний” підхід у дослідженні, що зумовлює дотримання територіальності, комплексності, конкретності. Застосування цього методу неможливе без одночасного використання картографічного методу, який, по суті, становить особливу форму ідеально-просторового моделювання.
2. Моделювання – загальнонауковий метод, що використовується у процесі проведення дослідження розвитку та розміщення соціальних об’єктів, процесів і явищ. При застосуванні цього методу об’єкт дослідження вивчається не безпосередньо, а за допомогою посередника – ідеальної (уявної), матеріальної (предметної) моделі чи особливої форми ідеально-матеріальної моделі, якою може бути, наприклад, мала (картосхема).
3. Картографічний метод належить до найпоширеніших методів дослідження розвитку і розміщення продуктивних сил. Він відомий з давніх часів, але його можна відносити до сучасних, коли розглядати як особливу форму просторового моделювання. Адже мапа, картосхема – це логічна образно-знакова модель території, яка цілеспрямовано може відобразити соціальні об’єкти, явища, зв’язки та взаємозалежності, що відносяться до цієї території.
Мапа виконує двояку роль: вона є наслідком досягнутого рівня знань про територію, об’єкти і явища, які до неї відносяться, й інструментом пізнання, що дає змогу внаслідок умовиводів піднятись на вищу ступінь знань.
4. Просторовий аналіз. Особливості його застосування грунтовно висвітлені у праці П. Гаггета “Просторовий аналіз в економічній географії”*116. Надзвичайно важливий при здійсненні соціально-географічних досліджень. П. Гаггету вдалося розкрити співвідношення між географією та регіональною наукою. Розвиток У. Ізардом і його учнями положень про регіональну науку дав змогу розширити і поглибити застосування просторового аналізу при вивченні окремих елементів, у тому числі й елементів соціальної сфери тих або інших територіальних утворень. Безумовно, методична база, яка викристалізувалася в регіональній науці, не може не використовуватися в регіональних соціально-географічних дослідженнях.
*116: {Гаггет П. Пространственный анализ в экономической географии. – М.: Прогресс, 1968.}
Наголосимо, що обгрунтованість соціально-географічних досліджень суттєво зросте, коли просторовий аналіз використовувати у взаємозв’язку зі статистичним аналізом, історичним аналізом, містобудівельним аналізом, факторним аналізом, кластерним аналізом та ін.
5. Факторний аналіз. Зміст його – підбір факторів і заміна набору параметрів, що їх характеризують меншою кількістю категорій, які є лінійною комбінацією вихідних параметрів. Головна ціль факторного аналізу – стискування інформації, економний опис. Особливості його застосування при дослідженні розвитку та розміщення соціальних об’єктів, процесів і явищ випливають з положень про застосування факторного аналізу, які висвітлені у доступній формі в науковій праці Гарі Хармана “Сучасний факторний аналіз”*117.
*117: {Харман Г. Современный факторный анализ. – М: Статистика, 1972.}
6. Кластерний аналіз. Суть кластерного аналізу (об’єднання параметрів за окремими факторами в статистичні однорідні групи) полягає у використанні первинних даних у стисненому вигляді без надмірної втрати інформації.
7. Метод регіонального соціального аналізу. На нашу думку – це системне, комплексне і взаємопов’язане вивчення соціальної сфери регіону з метою виявлення перспективних напрямів її розвитку, визначення ступеня впливу факторів регіонального розвитку на результати соціальних процесів за допомогою опрацювання відповідної інформації.
8. Конструктивні регіонально-соціальні обчислення. До них відносяться балансові, техніко-економічні, нормативні й інші розрахунки.
9. Математичні методи. Найпоширеніші математичні методи, які використовуються у дослідженнях регіонального розвитку, описані в праці О. Шаблія “Математичні методи в економічній географії”*118. Серед них – методи і моделі лінійної алгебри (балансові методи та моделі, оптимізаційні методи і моделі), методи та моделі теорії графів, теорії множини і математичної логіки.
*118: {Шаблій О. І. Математичні методи в економічній географії. – Львів: Вид-во при Львів, держ. ун-ті видавн. об’єднання “Вища шк.”, 1984.}
10. Комп’ютерній техніці та комп’ютерній технологи належить величезна роль у вивченні сучасної територіальної організації соціальної сфери в межах регіону. Завдяки їм виникла можливість створення, підтримки і збагачення банків даних, необхідних для пошукових робіт у царині регіональної соціальної географії.
Комп’ютерні технології дають змогу обробляти величезні масиви даних у короткі терміни і з мінімальними затратами часу. Завдяки їм можна широко застосовувати на цілком новій основі такі методи, як моделювання, картографічний та ін. Тобто, відбувається суттєва трансформація методів дослідження розвитку і розміщення продуктивних сил (описових, кількісних, картографічних, статистичних та ін.) під впливом науково-технічного прогресу, насамперед внаслідок застосування комп’ютерної техніки і комп’ютерних технологій.
Дослідження в царині соціальної географії будуть глибшими і обгрунтованішими при застосуванні соціологічних методів.
Застосування соціологічних методів передбачає здійснення соціологічного дослідження. Зазвичай воно виконується в кілька етапів, на кожному з яких послідовно реалізуються цілі та завдання соціологічного дослідження.
Зазначимо, що етапи соціологічного дослідження розглядають у двох зрізах: по-перше, як логічні процедури, по-друге, як види організаційних робіт. Логічні процедури дослідження мають такі етапи: проблемно-пошуковий, дескриптивний, пояснювальний і практичний. Змістом проблемно-пошукового етапу є виявлення проблем і формулювання гіпотез дослідження, дескриптивного етапу – побудова на сформульованих гіпотезах описових і пояснювальних гіпотез, пояснювального етапу – встановлення причинно-наслідкових зв’язків досліджуваних процесів та явищ, практичного етапу – розроблення рекомендацій, їх апробація на практиці.
Етапи з погляду організації робіт мають такий вигляд: підготовчий (розроблення програми, робочих планів, методики й інструментарію дослідження, підготовка виконавців, затвердження плану робіт і кошторису витрат), оперативний, чи експедиційний (збір первинної інформації за сформованою методикою) і результативний (обробка, аналіз отриманої інформації, вироблення рекомендацій, складання й затвердження підсумкових документів).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)