Соціальна географія – Шевчук Л. Т. – 2.2. Закони, закономірності та принципи соціальної географії
Кожна самостійна галузь знань грунтується на власних законах і закономірностях, які є наслідком її розвитку.
Проблемам законів суспільної географії присвячені праці сучасних відомих українських вчених М. Паламарчука, М. Пістуна, О. Шаблія, Я. Олійника, А. Степаненка.
Оскільки закони та закономірності суспільної географії, а в її межах і соціальної географії розкривають зміст цих галузей знань, то їх відкриття і вивчення – це надзвичайно актуальне завдання, адже вони формують основу теоретичного багажу. Сформульовані в межах конкретної галузі знань, закони називаються науковими. Як зазначає О. Шаблій, науковий закон – “це відображення з допомогою понять і категорій істотних і необхідних зв’язків, що існують у навколишній дійсності і у мисленні”*104. І соціальна географія, і регіональна соціальна географія грунтуються на системі законів.
*104: {Шаблій О. /. Суспільна географія: теорія, історія, країнознавчі студії. – С. 120.}
Отже, необхідні, істотні, стійкі, такі, що постійно повторюються, відношення між явищами в природі та суспільстві, – це реальні закони, а відображення реальних законів системою понять тієї чи іншої галузі знань – це наукові закони.
Розрізняють три основні групи законів:
1. Всезагальні, або універсальні.
2. Великі, або загальні для великих груп явищ.
3. Специфічні, або часткові.
Кожна з трьох основних груп законів поділяється на три типи:
– закони, які діють незалежно від волі людей;
– закони і нормативні акти, що діють у конкретній державі, тобто створені людьми;
– закони взаємовідносин між людьми*105.
*105: {Шевчук Л. Т. Розміщення продуктивних сил. – Львів: Видави, центр Львів, нац. ун-ту ім. І. Франка, 2001. – С. 19.}
О. Шаблій називає ще один вид класифікації законів: їх поділ на дві групи – часові та просторові. Часові закони відображають істотний зв’язок явищ і процесів, що виступають одні стосовно інших як причина і наслідок з вираженою часовою послідовністю, а просторові закони відображають такі зв’язки, як відношення взаєморозташування, співіснування явищ, предметів і процесів*106. На нашу думку, ця класифікація умовна, оскільки відношення взаєморозташування, співіснування явищ, предметів і процесів постійно змінюється в часі.
*106: {Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, країнознавчі студії. – С. 121.}
Найважливіші всезагальні реальні закони, що діють незалежно від волі людей, – циклічність розвитку і системність*107. Ці закони, безумовно, визначають розвиток окремих соціально-географічних об’єктів, процесів і явищ, а також соціальної сфери у межах територіальних суспільних систем того чи іншого ієрархічного рівня, і з ними не можна не рахуватися.
*107: {Шевчук Л. Т. Розміщення продуктивних сил. – С. 19.}
Закон циклічності
Суть закону циклічності розвитку полягає у повторюваності подібної ситуації через певні проміжки часу.
Час від початку ситуації до нового початку подібної ситуації після завершення попередньої називається циклом. Усі цикли розпадаються на подібні періоди – фази. Класичний цикл складається з чотирьох фаз: виникнення, росту, занепаду, загибелі (кризи). Циклічність ієрархічна: кожен цикл складається з менших циклів, тобто мають місце цикли у циклах і водночас є складовою частиною циклу вищого рівня. Ієрархічність циклічності – це поєднання перервності та безперервності явищ, процесів життєдіяльності.
Для ілюстрації сказаного розглянемо центральний об’єкт соціальної географії та регіональної соціальної географії – Людину. Людина народжується (фаза виникнення), розвивається (фаза росту), старіє (фаза занепаду) і помирає (фаза загибелі). Життя однієї людини можна розглядати як малий цикл. Його завершення є свідченням перервності життя. Але малий цикл (життя однієї людини) становить складовий елемент середнього циклу (родини), який у свою чергу виступає елементом великого циклу (етносу), що входить до складу надвеликого циклу (цивілізації). Існування циклів вищого порядку – свідчення безперервності життя. Аналогічна ситуація спостерігається і з окремими соціальними об’єктами: соціальний об’єкт (наприклад, лікарня) виникає, працює на повну потужність, старіє і переживає фазу загибелі (банкрутство, ліквідація) або відновлення (реконструкція, регенерація), для чого необхідні нові умови, додаткові інвестиції. Отже, конкретні соціально-географічні об’єкти підпорядковані закону циклічності. Безумовно, це стосується і регіональних соціально-географічних об’єктів. Історичний досвід засвідчує про циклічні соціально-географічні явища в регіонах: періодично у тих самих місцях простору відбувається активізація соціальних процесів.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)