Риторика – Олійник О. Б. – Теми для обговорення

Механізм мови містить три принципово різні ланки: ланка сприйняття мови; ланка її вимови; внутрішньомовна ланка.

Дві перші ланки мають безпосередній зв’язок із зовнішнім світом, перетворюють мову на об’єктивно існуючий мовний продукт. Технічно подавати мову людина може різними способами (звичайна звукова мова, письмова мова, жестикуляція тощо).

Розуміння вислову починається і сприйняття зовнішньої розгорненої мови і переходить у розуміння загального значення вислову, а далі – в розуміння підтексту вислову. Мало зрозуміти безпосереднє значення повідомлення, необхідно виділити той внутрішній сенс, прихований за зовнішніми значеннями, необхідний перехід від тексту до підтексту, до виділення центрального внутрішнього сенсу вислову.

Активне слухання включає ухвалення людиною відповідальності за те, що він чує, шляхом підтвердження, уточнення, перевірки значення та цілі, отриманих від іншого повідомлення.

Головним серед цих умінь є точне емпатичне розуміння (емпатія), яке об’єднує здатність слухати і передавати почуте іншій людині. Багато проведених досліджень свідчать, що використання точної емпатії разом із такими важливими для міжособистісних стосунків якостями, як щирість і повага, полегшує отримання позитивних терапевтичних результатів. Останніми роками навчання умінням стало більш орієнтованим на дію, а не на теорію. Точне емпатичне розуміння включає процеси адекватного уявлення та комунікації. Емпатичне спілкуватися – означає переконати співбесідника в розумінні як відчуттів, так і поведінки й досвіду, що лежать в основі цих відчуттів. Мінімум емпатичного розуміння полягає в точному віддзеркаленні значень слів і афектних реакцій співбесідника. На більш високому рівні емпатичного розуміння зміст повідомлень учасника і його відчуття не тільки сприймаються, а й коментуються партнером по спілкуванню, який поділяє найбільш важливі моменти переживань свого співбесідника. Помічник в своїх інтерпретаціях може відобразити те, що приховане від його партнера.

Наведені поради сприяють навчанню точному емпатичному розумінню:

1. Зосередьтесь на вербальних і невербальних повідомленнях та формах емоційної експресії іншої людини.

2. Намагайтеся на ранніх стадіях навчання емпатії використовувати слова та вирази, по значенню і емоційним зарядом взаємозамінні з тими, які уживалися під час акту комунікації. Це називається парафразою.

3. Формулюйте відповіді мовою, найбільш співзвучною нові співбесідника,

4. Використовуйте емоційний тон, відповідний тону, узятому співбесідником.

5. Глибше осягаючи емоційний стан іншого, прагніть уточнювати та розширювати сенс Його повідомлення.

Це допомагає співбесідникові виразити відчуття, які до цього він виразити не міг.

6. Прагніть усвідомити та зрозуміти відчуття думки, які не були прямо виражені співбесідником, але, мабуть, малися на увазі в повідомленні.

Теми для обговорення

7. Що таке мовний акт?

2. Автоматизм механізмів мови.

3. Лексична норма.

4. Граматична і стилістична норма.

5. Риторичні засоби.

6. Мовна структуризація.

7. Процес сприйняття і розуміння мови.

Завдання. Тренінги. Ігри

– Охарактеризуйте самі себе як мовну особу. Використовуйте матеріал даного курсу риторики та культури мови, а також власні міркування. Нагадаємо основні показники: ступінь володіння рідною мовою (українською або іншими), нерідними мовами; володіння механізмами пам’яті, говору, аудуювання; міра свободи, розкутості та володіння собою; володіння стилями, нормами мови, інтонаціями; листування, чи багато пишу, чи часто і чи охоче виступаю публічно; говіркий(а) я або мовчазний(а), чи немає у мене дефектів мови; чи є друзі, з якими спілкуюсь відверто; моя поведінка у компанії, серед людей.

– У віршах і прозі знайдіть не менші десять тропів, розташуйте їх за ступенем метафоричності. Як утворилися ці метафори, на основі якої схожості?

Спробуйте побудувати власний текст з двома метафорами (можливо, і з іншими стежками). Використовуйте таку модель аналізу: Задум, сенс -> порівняння, перенесення сенсу -> образ.

Риторичний аналіз тексту

Один із головних методів вивчення мови – мовний аналіз, вперше розроблений Ф. І. Буслаєвим. Його різновиди: граматичний аналіз, словотворчий, фонетичний, орфографічний, аналіз художнього тексту тощо. Риторичний аналіз відрізняється своєю багатогранністю, оскільки охоплює цілий твір, усний або письмовий, від аналізу дискурсу (потоку життя, ситуації, що породила даний вислів) до вибору слів.

Наводимо зразок аналізу.

1. Загальна характеристика тексту: усний або письмовий, вид красномовства – політичне, судове, діловий документ, поетичний твір.

2. Жанр і наочне втілення: лист, лекція, напис на стіні, промова на мітингу, телеграма, спектакль, монолог у спектаклі тощо.

3. Характеристика змісту: життєопис, текст закону, розмова друзів, розповідь про події, картина ландшафту (опис).

4. Аналіз дискурсу: ситуація життя, події до і, можливо, після, хто говорить, кому, з якою метою, за яких обставин тощо.

5. Що відомо про автора, рівень його інтелекту, духовного складу?

6. Хто передбачуваний адресат, на який рівень сприйняття і розуміння орієнтований вислів?

7. У якому стилістичному ключі побудований текст (стиль, його різновид), якими засобами виражена стилістична приналежність?

8. Композиція, побудова мовного твору, сюжетні лінії тощо.

9. Характеристика риторичних засобів: фігури, стежки, фразеологія, афоризми, монологи та діалоги, архаїзми, діалектизми.

10. Дотримання норми культури мови, вимог літературної мови. Особливості авторського стилю мови.

11. Якщо можливо – зведення про сприйняття тексту, ступінь його впливу на читачів і слухачів, різночитання, оцінки, вплив твору на розвиток науки, мистецтва, культури (театральні та кінематографічні інтерпретації, створення творів живопису, використання сюжету або образів іншими авторами).

12. Відповідь на три запитання: що хотів сказати автор? Що сказав? Що сказав ненавмисно?

– Доберіть десять різних текстів. Усно потренуйтеся в їх риторичному аналізі. Потім виберіть один з текстів і зробіть письмово його повний аналіз: вийде зв’язний твір типу аналізу, або анотації, або рецензії. Можливо, вам вдасться дібрати йому заголовок, відпрацювати внутрішні зв’язки, ввести виразні засоби.

– Уявіть себе журналістом, оратором, адвокатом, прем’єр-міністром, театральним критиком, клоуном у цирку… Увійдіть в роль, постарайтеся виконати свої функції, як у рольовій грі. Повторюйте цю вправу якомога частіше, спочатку без свідків.

Маніфест ритора

1. Цицероном може стати кожен. Подібно до Цицерона ритор розуміє, що красномовство складається з багатьох знань і старань, тому працює натхненно і прагне до знання.

2. Ритор – передусім гідна людина, яка досягає мовного успіху чесно і відкрито.

3. Ритор налаштовується на бадьоре й енергійне спілкування, тренує волю і знаходить потрібний для емоційної дії зміст.

4. Ніщо не відрізняє так людини від інших створінь, як сила розуму і дар слова.

Отже, ритор шліфує розум і усвідомлює, що “багатство мови є багатство думок” (Карамзін).

5. Риторика – не красномовство, а серйозна наука, що потребує, підготовки, ерудиції, досвіду та тренування.

6. Всяку промову, яку ритор вимовляє публічно, він попередньо готує або продумує.

7. Ритор прагне говорити спокійно й упевнено, достатньо голосно та виразно, володіючи собою і аудиторією. Якщо ритор програє, то програє гідно.

8. Виголошуючи промову, він пам’ятає, що звертається до людей, а не до папірця, на якому написаний текст його виступу.

9. Ритор говорить тільки те, що думає. При цьому він завжди думає, що говорить, хоча і ніколи не говорить всього, що думає і може сказати.

10. Ритор вживає лише тільки літературні слова та вирази, без зайвих іншомовних запозичень, прагне до багатства слів і виразів.

11. Він виголошує промову не словами, а фразами. Його фрази пов’язані між собою кожна з них завершується чітко і ясно.

12. Пауза – великий прояв майстерності. Пауза виділяє найбільш значущі слова та формулювання.

13. Ритор прагне інтонувати свою мову – і робить це природньо та помірно.

14. Він не заливається солов’єм – говорить для людей, а не для самовираження, тому контролює реакцію аудиторії, фіксує зацікавлених і байдужих, дружніх і ворожих. Прагне бачити та реагувати.

15. Реплік із залу ритор не боїться і реагує на них відповідно до обставин, не даючи втягнути себе в дискусію. Він повинен сказати все, що мав сказати.

16. Завершення промови ритора енергійне й оптимістичне. Підйомом голосу і завершуючою інтонацією він показує, що сказав усе, що хотів сказати і не забуде дякувати вас за увагу.

17. Ритор людинолюбний, тому не говорить зайвого і не мучайте людей своїми промовами. Адже мова насильно діє на організм слухача – межа цьому насильству має бути встановлена своєчасно.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

Риторика – Олійник О. Б. – Теми для обговорення