Риторика – Олійник О. Б. – 5.3. Вдосконалення навиків усної мови
Вибір формулювання. Вибираючи формулювання виступаючому необхідно враховувати особливості усної мови, тобто він має висловлюватись відповідно до комунікативної мети, предмета, мови, а також конкретної ситуації чітко та переконливо.
Переконливість виступу пояснюється не лише правильною побудовою оратором промови в якій ідеться про начальну проблему, а тим, що:
– він добре зорієнтувався в ситуації (передусім врахував особливості образу мислення і мови своїх слухачів);
– йому вдалося донести до слухачів свої думки якнайкраще, тобто в спонукаючій до роздумів, такій, що запам’ятовується, недвозначній і абсолютно дохідливій формі.
Необхідність доступно висловлювати перед аудиторією свої думки пов’язана з особливими умовами сприйняття інформації слухачами: слухач залежно від ситуації перебуває в інших стосунках з оратором і його висловом (спілкування в усній формі), аніж читач з автором книги (спілкування у письмовій формі).
З метою полегшення розуміння висловлюйте свої думки достатньо доступно та детально. Користуйтеся для цього так званою психологічною і функціональною надмірністю – комунікативними формами. До них належать: питання, повтори, узагальнення, перерахування, описи, переходи, повернення до викладеного, доповнення тощо.
Виголошуючи промову, застосовуйте також прийоми винахідливості, залучення та утримання уваги слухачів. Прагніть урізноманітнювати свою мову. Тримаєте слухачів у напрузі; це дасть можливість уникнути ситуації, коли чверть слухачів зі ста засвоює інформацію, що міститься у виступі, а три чверті боряться зі сном.
Прийоми для залучення і утримання уваги. Використання певного прийому винахідливості, що наводяться нижче, залежить від конкретної ситуації, приводу, мети, обставин і предмета мови, від вашого наміру і аудиторії.
Застосування цих прийомів допоможе уникнути заколисуючого ефекту.
1. Несподіванка. Використовуйте в мові несподівану і невідому слухачам інформацію, а також опуклі формулювання з “оживляючим ефектом”.
2. “Провокація”. На короткий час викличте у слухачів реакцію незгоди з висловлюваною інформацією, використовуйте цей період для підготовки слухачів до конструктивних висновків, для уточнення думки та чіткішого визначення власної позиції.
3. Гіпербола. Не бійтеся вдаватися до перебільшення, щоб загострити увагу аудиторії до предмета; це допоможе виявити причинно – наслідкові і умовно-слідчі взаємозв’язки подіями, процесами та поведінкою людей. Не забудьте, проте, пізніше, вже без перебільшень, чітко викласти свою позицію щодо окресленої проблеми.
4. Прогнозування. Грунтуючись на реальних фактах, робіть прогнози очікуваних подій, щоб підкреслити необхідні цінності орієнтації, які визначають інтереси, вимоги, побажання.
5. Зіставлення всіх “за і проти”. Як огляд познайомте слухачів зі своїми аргументами “за і проти” якої-небудь думки, заходу, концепції і тощо. Після зіставлення всіх аргументів знайдіть правильне вирішення проблеми, використовуйте при цьому контрастну аргументацію: “Проте насправді…”
6. Делегування можливостей ухвалювати рішення. Широко використовуйте здібності партнерів ухвалювати рішення і їх комплектність для з’ясування предмета обговорення; за рахунок постановки відповідних питань залучайте партнерів до процесу мислення; утримуйтесь від наведення власних аргументів.
7. Апеляція до авторитету. Для підтвердження правильності власних думок посилайтеся на авторитет слухачів та авторитет науки.
8. Співпереживання. Захоплено описуйте події, що пов’язують вас із слухачами, не уникаючи подробиць, важливих для аудиторії, і теми, змушуючи слухачів співпереживати.
9. Внесення елементу неформальности Враховуйте предмет мови, поведінку аудиторії, думки про власні помилки, забобони, помилки і їх наслідки. Яким чином вам вдалося уникнути одностороннього підходу до тієї або іншої проблеми? Знайдіть її нове вирішення. Це дасть змогу подолати стриманість і упередженість слухачів і змінити їхню думку на вашу користь.
10. Драматизація. Пояснюйте наочно й захоплено, свідомо драматизуючи, щоб слухачі могли ототожнювати себе з дійовими особами і життєвою ситуацією.
11. Пряме включення. Відмовтеся від затяжного вступу або відступів, якщо ваші партнери мають уявлення про предмет промови; одразу ж починайте з найголовнішого. Це дасть змогу виграти час для викладу суті проблеми.
12. Гумор. Не “засушуйте” свою мову. Наводьте смішні, парадоксальні приклади, розбавляйте оповідання веселими жартами, забавними історіями з життя людей, що оточують вас. Дайте слухачам можливість подумати та відпочити.
13. Експресія. Не відмовляйтеся від засобів посилення виразності, звичайно, враховуйте конкретну мовну ситуацію (офіційна мова – неофіційна мова). Якщо ви виступаєте без наперед підготовленого тексту, вибирайте такі формулювання, які б помітно відрізнялися від стилю промови (несподівані, стилістично незвичайні, такі, що запам’ятовуються, привертають увагу, тобто експресивні лексичні засоби).
Для того, щоб виділити яку-небудь думку, деякі оратори вдаються до прийому поступового посилення ефекту: стилістично нейтральні наочні вислови вони супроводжують експресивними формулюваннями (наприклад, образними порівняннями).