Ринок фінансових послуг – Сич Є. М. – 2.3.2. Особливості, сутність і механізм реалізації страхових послуг

Процес реалізації страхової послуги умовно можна розбити на три етапи:

1) аквізиція;

2) контроль за об’єктом страхування;

3) урегулювання питань щодо завданих збитків.

У системі страхування аквізиція – це діяльність страховика чи страхових посередників із залучення клієнтів для укладання нових договорів страхування. З аквізицією тісно пов’язані канали реалізації страхових послуг. Існують чотири основні канали реалізації страхових продуктів:

1) офісний метод реалізації, коли клієнт самостійно прибуває чи запрошується до офісу страховика;

2) через відокремлені підрозділи та агентську мережу, які вишукують клієнта і працюють із ним за межами головного офісу;

3) через об’єднання страховиків;

4) брокерське посередництво.

У країнах з високим рівнем страхування деякі авторитетні страхові компанії частіше застосовують таку форму аквізиції, як спілкування з клієнтом за телефоном, надсилання йому полісів поштою та безготівкове одержання платежів. Проте аквізиція в такому вигляді може бути застосована тільки до окремих видів страхування, які не пов’язані з великим обсягом відповідальності страхової компанії, де ефект дає масовість реалізації страхових полісів.

Процесу аквізиції передує маркетингове дослідження та рекламна кампанія страховика. Вибір потенційного клієнта здійснюється через один з зазначених каналів збуту страхових послуг. Виконавець аквізиції ретельно вивчає всі деталі об’єкта, запропонованого на страхування, визначає його стан, ступінь реальності настання страхового випадку. У разі необхідності формуються пропозиції щодо змісту превентивних заходів, спрямованих на усунення слабких сторін об’єкта, що вивчається. Одночасно приймаються принципові рішення, які в міжнародній страховій термінології називаються андеррайтингом, чи брати взагалі об’єкт на страхування, в яких межах відповідальності та за яких конкретних умов договору.

Завершується процес аквізиції укладенням відповідного договору. У випадку пропонування надто сумнівного для страхування об’єкта реалізується один з принципів страхування – принцип добровільності у формі обгрунтованої відмови зі сторони страховика.

Кожна страхова компанія запроваджує свою процедуру проходження договору страхування від моменту його укладення до архівного оброблення. Важливою складовою цієї процедури є контроль за об’єктом страхування, який передбачає виконання клієнтом своїх зобов’язань щодо проведення системи превентивних заходів, інформування про будь-яку зміну застрахованого ризику. Виконання контрольної функції на підставі укладеного договору можуть здійснювати органи пожежного нагляду стосовно майна юридичних осіб або органи з питань нагляду за охороною праці на підприємстві. Крім того, страхова компанія може відстежувати якість послуг, що надаються третьою стороною страхувальникові на основі її доручення (медична допомога за полісами медичного страхування).

Після закінчення терміну страхування договір утрачає свою чинність, і реалізація страхової послуги завершується. Водночас є ситуації, коли ризик стає подією, що відбулася, тобто страховим випадком. Тоді настає третій етап реалізації страхової послуги, пов’язаний з урегулюванням питань щодо завданих збитків та виплатою страхового відшкодування.

Згідно зі ст. 25 Закону України “Про страхування” здійснення страхових виплат та виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Отже, третій етап реалізації страхової послуги передбачає використання послуг професійних оцінювачів збитків, якими є аварійні комісари.

Аварійні комісари – особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких установлюються актами чинного законодавства.

До кваліфікаційних вимог належать:

1) наявність вищої освіти й кваліфікації бакалавра, фахівця або магістра відповідно до напряму діяльності;

2) необхідність спеціальної кваліфікації (знань для з’ясування обставин і причин настання страхового випадку й визначення розміру збитку), підтвердженої свідоцтвом (сертифікатом) навчального закладу, який здійснює підготовку аварійних комісарів відповідно до ліцензії Міносвіти на право здійснення освітньої діяльності;

3) стаж практичної діяльності за фахом не менше трьох років.

До додаткової кваліфікаційної вимоги типове положення відносить періодичну (через три роки) атестацію аварійних комісарів як експерта певної спеціальності.

Зрозуміло, що аварійний комісар, який знається на автомобільному транспорті, не може розслідувати страховий випадок на морі або в будівництві.

Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальникові в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи.

Розглянемо сутність основних видів страхових послуг.

Особисте страхування. Особисте страхування включає: страхування життя та пенсій; страхування від нещасних випадків; медичне страхування.

Страхування життя та пенсій. Страхування життя вважається вигідним вкладенням грошей. Страхувальник може розраховувати на страхову суму або пенсію у разі дожиття до закінчення договору, що є засобом нагромадження коштів.

Страхування життя може бути поділене на страхування капіталів і страхування рент.

Страхування капіталів Пов’язано зі створенням нових капіталів, а при Страхуванні рент Використовуються наявні капітали через перетворення їх у річні ренти.

Страхування від нещасних випадків Є ризиковим страхуванням, яке, на відміну від нагромаджувального довгострокового страхування життя, передбачає виплату страхової суми при настанні страхового випадку (у повному обсязі або певної її частини). Виплати страхової суми або повернення сплачених внесків після закінчення терміну дії договору страхування не передбачається.

Медичне страхування Є важливим елементом системи страхової медицини і передбачає страхування на випадок втрати здоров’я з будь-якої причини.

Медичне страхування пов’язане із компенсацією витрат громадян, які обумовлені одержанням медичної допомоги, а також інших витрат, спрямованих на підтримку здоров’я. Фінансування медичних витрат включає витрати на оплату медичного обслуговування (вартість ліків, використання апаратури і т. ін.), а також виплату грошової допомоги у зв’язку з непрацездатністю.

Медичне страхування здійснюється у двох формах: обов’язковій і добровільній. Обов ‘язкова форма страхування набуває рис соціального страхування і координується державними структурами. Страхові платежі, що сплачуються фізичними та юридичними особами, мають форму податку.

Добровільне медичне страхування Доповнює обов’язкове і забезпечує страхувальникові гарантії повної або часткової компенсації страховиком додаткових витрат, пов’язаних з лікуванням.

Майнове страхування Як окрема підгалузь страхування включає страхування майна юридичних осіб, страхування кредитних та фінансових ризиків, страхування транспортних засобів та вантажів, а також страхування майна громадян.

Страхування майна промислових підприємств Від вогню є традиційним і найпоширенішим видом страхування. Сутність такого страхування – відшкодування збитку від випадків пожежі або вибуху, а також деяких інших випадкових і непередбачених подій (ризиків), додаткових щодо ризиків пожежі та вибуху.

При страхуванні майна підприємств існує два типи договорів:

1. Страхування від вогню, удару блискавки, вибуху.

2. Комплексне або розширене страхування, яке включає крім ризиків пожежі і вибуху додатково такі страхові події: землетрус і зсув; обвал; буря; ураган; повінь; град; злива; осідання грунту; затоплення; шторм; цунамі; туман; пошкодження майна водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем; крадіжки зі зломом (пограбування).

Договір страхування всього майна може бути укладений на таких засадах:

– на балансову вартість;

– на договірну вартість;

– на певну частку (відсоток) вартості.

За договором страхування майна підприємства мають право вибрати обсяг власної участі у відшкодуванні витрат (франшизу). Сума платежів, відповідно, зменшується на розмір установленої договором франшизи

Страхування кредитних та фінансових ризиків Базується на визнанні ризику неплатежу чи неплатоспроможності позичальників, який формується у процесі кредитування. Таке страхування може здійснюватись у двох варіантах. У першому – кредитор (страхувальник) страхує загалом усю заборгованість. У другому варіанті кредитор страхує заборгованість кожного позичальника окремо.

Страхова практика виробила ряд організаційних форм страхування кредитів, а саме:

– страхування товарних кредитів;

– страхування кредитів під інвестиції;

– страхування споживчих кредитів;

– страхування кредитів, виданих під заставу;

– страхування кредитів довіри.

Особливим різновидом страхування довіри стає страхування комп’ютерних зловживань. Воно захищає власників комп’ютерних систем від збитків, які завдають їм у результаті зовнішнього вторгнення в комп’ютерну систему з метою пошкодження програм і т. ін.

Страхування від втрат прибутку Є найбільш розповсюдженим видом страхування фінансових ризиків. Страхова відповідальність при страхуванні від втрат прибутку охоплює такі види збитків:

– витрати, які мають постійний характер і є необхідними навіть протягом виниклої перерви виробничого процесу;

– прирости витрат на виробництво та додаткових витрат;

– втрата прибутку, що обчислена за спеціальною методикою. Загальний обсяг страхової відповідальності страховика при страхуванні від втрат прибутку визначається величиною страхової суми.

Страхування транспортних засобів та вантажів Включає страхування водного транспорту, авіаційне страхування та страхування наземного транспорту.

Страхування водного транспорту Здійснюється на засадах, визначених Морським страховим бюро України, що створене згідно з Законом України “Про страхування”, Кодексом торговельного мореплавства.

За угодами страхування відшкодовуються збитки, які сталися внаслідок випадковості і небезпек плавання, а також з інших причин раптового і непередбаченого характеру.

Обсяг страхового покриття встановлюється на основі однієї з таких умов:

– з відповідальністю за повну загибель судна і пошкодження;

– з відповідальністю за пошкодження;

– з відповідальністю за повну загибель.

Авіаційне страхування Охоплює крім випадків загибелі або пошкодження літаків багато інших видів страхування, зокрема, страхування авіазапчастин та двигунів, пасажирів від нещасних випадків, членів екіпажів та інших спеціалістів, страхування відповідальності аеропортів і т. ін. Усі ризики, що пов’язані з експлуатацією літаків, мають спільну природу.

Об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, які виникають унаслідок зобов’язання останнього в порядку, установленому цивільним законодавством, відшкодовувати третім особам на землі за шкоду, пов’язану з експлуатацією повітряного судна.

Страхування наземного транспорту Охоплює добровільне страхування автотранспортних засобів.

Головним ризиком знищення або пошкодження транспортного засобу є дорожньо-транспортна пригода. Договір страхування укладається, як правило, на один рік. Можливе укладання договору страхування на коротші терміни, наприклад, при виїзді за кордон або на час перегону транспортного засобу. Страхова сума визначається на підставі наданих заяви на страхування і документів, що підтверджують вартість автотранспортного засобу.

Страхування вантажів – найпоширеніший вид страхових послуг. Об’єктом страхування є вантаж. Умови страхування вантажів визначаються правилами страхування, що розробляються індивідуально кожною страховою компанією. Вантаж приймається на страхування в сумі, заявленій страхувальником. Страхова сума має відповідати дійсній страховій вартості вантажу.

Розмір збитку, що стався внаслідок страхової події, визначається представником страховика за участі страхувальника.

Страхування майна громадян Включає страхування житлових та дачних будинків, господарських будівель (сараї, гаражі і т. ін.). Одночасно з будівлями приймається на страхування додаткове до них обладнання (комунікації, огорожі тощо).

Відповідальність страховика зі страхування будівель полягає у відшкодуванні збитків, що виникли внаслідок стихійного лиха, нещасного випадку, неправомірних дій третіх осіб.

При укладанні договору страхування будівель визначають їх вартість, тобто дають страхову оцінку. На підставі страхової оцінки визначають розмір страхової суми, страхового платежу, а в разі знищення або пошкодження будівель – розмір збитку та страхового відшкодування.

Страхування відповідальності Як підгалузь страхування включає страхування відповідальності на транспорті та страхування інших видів відповідальності.

Страхування відповідальності на транспорті. Страхування відповідальності спрямоване на захист майнових прав осіб, постраждалих у результаті дії або бездіяльності страхувальника. Таке страхування захищає фінансовий стан страхувальника, який за наявності страхового полісу звільняється від витрат, пов’язаних зі спричиненою ним шкодою. Страхування відповідальності перевізників, власників транспортних засобів здійснюється страховиками як в обов’язковій, так і в добровільній формах.

Страхування інших видів діяльності Стосується захисту страхувальника в разі претензій, що їх висувають споживачі його продукції (послуг) і за які він несе відповідальність згідно із цивільним законодавством.

За договором страхування відповідальності виробника за якість продукції страховик зобов’язується відшкодувати всі суми, які страхувальник буде зобов’язаний виплатити:

– за випадкові пошкодження, спричинені здоров’ю;

– випадкові знищення та (або) пошкодження майна, що трапились у період терміну страхування.

Існує також страхування відповідальності працедавця. За таким видом страхування страховики відшкодовують збитки страхувальникові в разі притягнення його до відповідальності за шкоду, якої було заподіяно життю та здоров’ю службовця, і сталося це в період дії договору страхування.

Страхування професійної відповідальності Стосується страхування випадків, коли виникають претензії до професіоналів за упущення, помилки або хибні дії, які призвели до фінансових збитків клієнтів або третіх осіб.

Страхування відповідальності за екологічне забруднення – це страхування відповідальності за шкоду, що заподіюється навколишньому середовищу.

Перестрахування Становить значний сегмент у сфері страхової діяльності страховиків. У результаті перестрахування відбувається поділ ризиків, відповідальність розподіляється між багатьма страховиками. Перестрахування багато в чому перекликається з страхуванням і грунтується на тих самих принципах. У разі купівлі в перестраховика захисту (гарантії від збитків) страховик передає йому частину ризику, а також і частину премії.

Що стосується співстрахування, то мається на увазі страхування, при якому два та більше страховиків беруть участь визначеними частками у страхуванні того самого ризику, видаючи спільні чи окремі поліси, кожний на страхову суму у своїй частці. Співстрахування підвищує надійність страхового захисту за рахунок збільшення гарантій виконання страховиками своїх обов’язків з відшкодування збитків.



Ринок фінансових послуг – Сич Є. М. – 2.3.2. Особливості, сутність і механізм реалізації страхових послуг