Ринок фінансових послуг – Сич Є. М. – 2.2.2.1. Загальна характеристика міжбанківського ринку

2.2.2.1. Загальна характеристика міжбанківського ринку

Міжбанківський ринок – частина ринку позикових капіталів, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються та розміщуються банками між собою.

Проведення операцій на міжбанківському ринку впливає на платоспроможність комерційних банків через можливість рефінансування в НБУ. Рефінансування – це процес здійснення банком активних операцій за рахунок позик, одержаних в інших банках. Ресурси міжбанківського ринку належать до сфери забезпечення ліквідності комерційних банків, якщо розглядати цю ліквідність як потік коштів з урахуванням можливості банку одержати кредит на міжбанківському ринку і забезпечити надходження готівки від операційної діяльності. Брак ліквідних коштів і підштовхує комерційні банки до операцій на міжбанківському ринку.

Для розрахунку норми ліквідності використовують два коефіцієнти:

Ринок фінансових послуг   Сич Є. М.   2.2.2.1. Загальна характеристика міжбанківського ринку

Де ЛН – норма ліквідності;

ВЛА – високоліквідні активи у складі коштів;

ВП – сума поточних вкладів у складі коштів;

ВС – сума строкових вкладів (депозитів юридичних осіб, вкладів громадян, міжбанківських кредитів).

Міжбанківський ринок відіграє важливу роль у забезпеченні умов функціонування грошового ринку. Він є об’єктом державного регулювання, служить механізмом впливу державних органів на діяльність комерційних банків, стан грошово-кредитної і валютної системи і безпосередньо на економіку в цілому. Міжбанківські кредити – одне з основних джерел формування банківських кредитів. Одержання кредитів у інших банках дає можливість банківським установам поповнювати власні кредитні ресурси. Учасниками ринку кредитних ресурсів є національний, комерційні банки, міжбанківські об’єднання, фінансові компанії, біржі та ін. Кожний учасник міжбанківського ринку кредитних ресурсів є водночас кредитором і позичальником. Основним об’єктом взаємного кредитування є розриви у платіжному обороті. Кожен банк самостійно визначає умови видачі і погашення міжбанківського кредиту. Вони грунтуються на загальних методах оцінки банку-позичальника як суб’єкта кредитних відносин.

Найпоширенішою формою міжбанківського кредиту є кредит, що надається банками один одному на основі кредитних договорів і генеральної угоди про співробітництво на ринку міжбанківського кредиту (короткі гроші).

Учасниками Міжбанківського ринку кредитних ресурсів є Національний банк України, його регіональне управління, комерційні банки, їхні філії та відділення. Розміщувати й купувати кредитні ресурси на міжбанківському ринку кредитних ресурсів банкові вигідно передусім з двох причин:

– комерційні банки, на відміну від суб’єктів господарської діяльності, вирізняються вищою надійністю;

– процентна ставка за міжбанківськими кредитами, як правило, нижча від ставки за кредитами суб’єктам економіки.

Міжбанківські кредити за складом поділяються на взаємні кредити між комерційними банками та кредитування НБУ комерційних банків. У загальній структурі міжбанківських кредитів переважають взаємні кредити комерційних банків (80-85 %), проте з розвитком банківської системи частка кредитів НБУ зростатиме. Структура фінансових послуг на міжбанківському ринку показана на рис. 2.26.

Виокремлюють міжбанківські активні та пасивні кредитні операції: ринок міжбанківських депозитів та Ринок міжбанківських кредитів.

Міжбанківський кредит Є основним джерелом запозичених коштів комерційного банку і слугує для підтримки кредитного потенціалу, поточної ліквідності банку або забезпечення рентабельного вкладення коштів. Міжбанківський кредит має короткостроковий характер, вирізняється оперативністю надання коштів та вищими порівняно з депозитами процентними ставками. Він здійснюється в рамках кореспондентських відносин банків і є дорожчим порівняно з іншими джерелами ресурсного потенціалу банку.

Ринок фінансових послуг   Сич Є. М.   2.2.2.1. Загальна характеристика міжбанківського ринку

Рис. 2.26. Структура фінансових послуг на міжбанківському ринку як підсистема

Суб’єктами Міжбанківського кредиту є міжбанківські об’єднання, комерційні банки або інші кредитні інститути, фінансові компанії та Національний банк України. Ці суб’єкти можуть одночасно бути і в ролі кредитора, і в ролі позичальника. Специфіка міжбанківського кредиту визначається тим, що кошти використовуються не для власних господарських потреб банку, а для надання кредиту клієнтам. Тому міжбан-ківський кредит є формою купівлі-продажу кредитних ресурсів.

Для оперативного залучення необхідних додаткових коштів комерційні банки використовують можливості міжбанківського ринку ресурсів, на якому здійснюється продаж грошових коштів, мобілізованих іншими кредитними установами.

Міжбанківський кредит – це оперативне за способом залучення коштів, але дороге джерело ресурсів банку. Причини продажу одним комерційним банком іншому банківських ресурсів різноманітні: відсутність належного попиту і вигідного розміщення ресурсів серед своїх клієнтів; необхідність установлення тісніших взаємовідносин між банками; прибутковість цієї операції.

Міжбанківські кредити використовуються: для оперативного регулювання ліквідності балансу банку; для надання кредитів вигідним позичальникам.

Міжбанківський кредит має такі Форми:

– міжбанківські позики на основі кредитного договору і на основі генеральної угоди та співробітництва на ринку міжбанківського кредиту;

– залишки коштів на кореспондентських рахунках, заброньовані на термін під узгоджений банківський процент (оформляються кредитною угодою);

– платіжний кредит у формі овердрафта за кореспондентським рахунком (оформляється договором про встановлення кореспондентських відносин, або спеціальним договором про овердрафт);

– централізовані кредити, що надаються для підтримки певних галузей народного господарства через комерційні банки. Вони найменш вигідні для комерційного банку, тому що маржа за ними регулюється НБУ;

– переоблік та перезастава цінних паперів у НБУ;

– централізовані кредити, що розподіляються на аукціонній основі.

Основна частина міжбанківських договорів має строковий характер, але деяка їх частина укладається в безстроковій формі. Це передбачає надання міжбанківського кредиту на мінімальний строк, установлений договором, після закінчення якого кредит переходить у безстроковий, тобто може бути стягнений банком у будь-який час за попереднім повідомленням. За будь-якої форми договору процентна ставка встановлюється виходячи з рівня, що склався на ринку в день його підписання. Макро – та мікроекономічні фактори, що визначають процентну ставку за кредитами, наведено на рис. 2.27.

Ринок фінансових послуг   Сич Є. М.   2.2.2.1. Загальна характеристика міжбанківського ринку

Формально забезпеченням за міжбанківськими кредитами є майно позичальника, а також кошти на кореспондентському рахунку позичальника. Фактично забезпечення своєчасного повернення кредиту досягається насамперед надійністю, кредитоспроможністю банку-позичальника. Для забезпечення повернення коштів гарантом стає третій банк.

Важливе місце в джерелах кредитних ресурсів комерційного банку посідають кредити НБУ, які надаються банкам у порядку рефінансування. Кредитні ресурси надаються, як правило, на цілі короткострокового кредитування за додержання комерційним банком економічних нормативів та резервних вимог. Механізм рефінансування буде розглянутий у наступному підрозділі.

Міжбанківські депозити, Які надаються в межах кореспондентських відносин між банками, відіграють роль інструмента налагодження довірливих відносин між банками. Тимчасово вільні кошти у банку виникають через відсутність необхідного попиту на фінансовому ринку або невигідність розміщення кредитних ресурсів серед клієнтів. Міжбанківські депозити пов’язані з активними депозитними операціями банків, тобто вкладанням тимчасово вільних коштів одних банків в інші кредитні установи, у тому числі центральний банк. Унесення депозитів комерційними банками в центральний банк у межах обов’язкових резервів є одним з методів регулювання сукупного грошового обігу країни.

Найбільш поширені строки депозитів – один, три і шість місяців; граничні – від одного дня до двох років.

Засоби міжбанківського ринку використовуються комерційними банками не тільки для короткострокових, а й для середньо – і довгострокових активних операцій, регулювання балансів, виконання вимог центрального банку.

Відсоткові ставки враховують власні витрати банків, узятий ними кредитний ризик, співвідношення попиту та пропонування та інші фактори.

Міжбанківський ринок відіграє важливу роль у забезпеченні нормальних умов функціонування грошового ринку, є об’єктом державного регулювання, механізмом впливу державних органів на діяльність комерційних банків, на стан грошово-кредитної і валютної сфери та на економіку в цілому.



Ринок фінансових послуг – Сич Є. М. – 2.2.2.1. Загальна характеристика міжбанківського ринку