Ринок фінансових послуг – Сич Є. М. – 1.2. Роль ринку фінансових послуг у розвитку національної економіки
Ринок фінансових послуг У функціональному розумінні – це сукупність економічних відносин, які виникають між його прямими учасниками при формуванні попиту і пропозиції на послуги, пов’язані з процесом купівлі-продажу, розподілу та перерозподілу фінансових активів, що перебувають у власності економічних суб’єктів регіональної, національної та світової економіки.
Передумовою становлення та розвитку ринку фінансових послуг є необхідність посередництва у взаємовідносинах його учасників з приводу перерозподілу фінансових ресурсів. Певні суб’єкти господарювання мають надлишок грошових коштів і на ринку фінансових послуг можуть виступати постачальниками фінансових ресурсів, а інші, які їх потребують, споживачами. Ринок фінансових послуг виконує роль посередника між згаданими суб’єктами ринкових відносин (рис. 1.4).
Рис. 1.4. Взаємозв’язки суб’єктів ринку фінансових послуг
Ринок фінансових послуг охоплює ряд ринків, де виявляється попит і пропозиція на різні фінансові активи. Фінансові активи – це грошові кошти, цінні папери, боргові зобов’язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів. Фінансовий актив, як і будь-який інший товар, має споживчу та мінову вартість.
Володіння фінансовим інструментом принципово відрізняється від володіння реальним активом і пов’язане зі своєрідним комплексом переваг та недоліків. Реалізація переваг реального активу в процесі його використання суб’єктом економічних відносин може здійснюватись без участі інших суб’єктів. Реальному активу природно притаманна внутрішня цінність, в основі якої лежать його фізичні властивості. Цінність фінансових інструментів є похідною від цінності реальних активів. Фінансовий інструмент як документ, що засвідчує певні обов’язки інших осіб перед його власником, забезпечує вигоди останньому лише при взаємодії з іншими суб’єктами. Залежність власника від інших учасників економічних відносин має додаткову невизначеність у результати володіння фінансовим інструментом, що потребує вживання додаткових управлінських та правових заходів при його використанні. Також велике значення має невизначеність при оцінці вартості фінансових інструментів. А ринкова оцінка фінансових інструментів може стати чинником системних змін в економічних пропорціях.
В основі практики використання фінансових інструментів лежить компенсація невизначеності та ризику більш раціональним використанням ресурсів у загальноекономічних масштабах. Підвищення ефективності їх використання зумовлюється організаційним ефектом від розподілу функцій, прав та обов’язків учасників фінансових угод, економією витрат фінансування капіталу та ефектом масштабу.
На ринку фінансових послуг як і на будь-якому іншому ринку, ціна на товар формується під впливом попиту та пропозиції. Формування вартості фінансових активів здійснюється з урахуванням специфіки товару, яким є фінансова послуга, і набуває форми відсотка за кредит, дивіденду за цінними паперами, страхового тарифу і т. ін
Фінансові активи, які за економічним змістом тотожні фінансовим ресурсам, є сукупністю всіх видів грошових коштів, цінних паперів, боргових зобов’язань і т. ін., що є інструментами здійснення економічних операцій на ринку фінансових послуг. Складові фінансових ресурсів (рис. 1.5) охоплюють всі засоби, які забезпечують ефективне функціонування суб’єктів ринку фінансових послуг.
Рис. 1.5. Складові фінансових ресурсів
Фінансові активи складаються з грошових коштів, цінних паперів, боргових зобов’язань та прав вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів.
Фінансові активи надаються на умовах позики або на умовах спів-власності.
При наданні фінансових ресурсів на умовах позики, оформлення операцій здійснюється у формі боргових цінних паперів (облігацій, векселів і т. ін.) або різними видами кредитних інструментів.
При наданні фінансових ресурсів на умовах співвласності їх власник набуває прав власності шляхом придбання за інвестовані кошти матеріальних чи нематеріальних активів.
Об’єктами відносин між учасниками ринку фінансових послуг є фінансові послуги, що надаються юридичним і фізичним особам, які є власниками і користувачами фінансових активів.
Учасники ринку фінансових послуг – це юридичні та фізичні особи – суб’єкти господарювання, які відповідно до законодавства України мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг.
У розвиненому суспільстві фінансові послуги мають не менше значення, ніж виробництво. Найбільш динамічно розвивається та частина сфери послуг, яка пов’язана із задоволенням потреб суспільного виробництва: фінансово-кредитне обслуговування, страхові послуги, інформаційне і бухгалтерське обслуговування.
Фінансова послуга – це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою держання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Фінансовими вважаються такі послуги:
– випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та (або) їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;
– довірче управління фінансовими активами;
– діяльність з обміну валют;
Залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного їх повернення;
– фінансовий лізинг;
– надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту;
– надання гарантій та поручительств;
– переказ грошей;
– послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення;
– торгівля цінними паперами;
– факторинг;
– інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.
Відносини, що виникають у зв’язку з функціонуванням фінансових ринків у нашій країні та наданням фінансових послуг споживачам, регулюються Конституцією України. Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг установлює Закон
України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та інші закони України з питань регулювання ринків фінансових послуг, а також ухвалені згідно з цими законами нормативно-правові акти. Учасників ринку фінансових послуг можна поділити на три групи (рис. 1.6).
Рис. 1.6. Основні учасники ринку фінансових послуг
До першої групи належать суб’єкти ринку, що споживають фінансові послуги (клієнти). Це ті суб’єкти господарювання, які мають вільні грошові кошти і бажають їх ефективно розмістити з метою збереження та примноження, а також суб’єкти ринку, які потребують фінансових ресурсів для вирішення своїх корпоративних проблем (реалізація певних інвестиційних проектів з нарощування обсягів виробництва, реструктуризація заборгованості і т. ін).
Другу групу становлять фінансові посередники. Фінансові посередники – це фінансові установи, які спеціалізуються в акумулюванні коштів фізичних та юридичних осіб і дальшому їх наданні позичальникам на комерційних засадах. У ролі фінансових посередників виступають інвестиційні фонди та компанії, страхові компанії, кредитні спілки, пенсійні фонди, фінансові компанії, комерційні банки тощо. Фінансові посередники відіграють важливу роль на ринку фінансових послуг. їхня діяльність сприяє зменшенню вартості фінансових операцій, підвищує ліквідність фінансових активів, диверсифікує ризик, створює умови для активізації роботи всіх учасників ринку фінансових послуг. У свою чергу, фінансових посередників можна поділити на дві підгрупи, одна з яких надає широкий спектр фінансових послуг (комерційні банки), інша – виконує переважно один вид діяльності, пов’язаної з наданням певних видів послуг – страхових, інвестиційних, кредитних і т. ін (спеціалізовані фінансові інститути).
Третя група охоплює ті установи та організації, які забезпечують функціонування ринку фінансових послуг, що становлять власне інфраструктуру ринку. Ця група включає фондові біржі, депозитарії, реєстратори цінних паперів, торгово-інформаційні системи, зберігачів, клірингові та розрахункові організації тощо.
Фінансові послуги споживачам надаються шляхом реалізації фінансових операцій. До фінансових операцій належать операції з залучення фінансових активів, різні види управління активами та торгівля фінансовими активами. Ринок фінансових послуг передбачає формування та використання фінансових фондів. Фінансові фонди, що обертаються на ринку, досить різноманітні за своїм змістом, призначенням і використанням. Звідси – три виокремлені сфери ринку фінансових послуг: ринок капіталів, грошовий та страховий ринки.
Джерелом фінансових фондів є заощадження, тобто грошові кошти, які постійно вивільняються в процесах виробництва та обігу.
Заощадження акумулюють численні й різноманітні кредитні, фінансові, страхові та інші фінансові інститути з метою перетворення їх на позичковий капітал для дальшого інвестування у фінансові активи або надання послуг.
Фінансові фонди, що обертаються на фондовому та грошовому ринках, втілені у фінансові інструменти – цінні папери, які є засобами спілкування між учасниками ринку.
Із сутності та функцій кожної зі сфер ринку фінансових послуг випливає специфічність цінних паперів, які на них є в обігу. На фондовому ринку здійснюється випуск та обіг довгострокових цінних паперів, на грошовому – короткострокових боргових зобов’язань, на ринку банківських позичок є в обігу та частина позичкового капіталу, яка на визначений строк надається у вигляді грошової суми.
Із правового погляду цінний папір – юридичний документ, стандартний контракт, зміст якого обумовлює те, що емітент, який продав цінний папір, щоб держати необхідні грошові кошти, відповідно бере на себе певні зобов’язання. Інвестор, що купив цінний папір, придбав майнові та інші права, передбачені контрактом. З цього положення випливає, що потрібні відповідні закони, які в першу чергу захищають права інвесторів. З економічного погляду цінний папір – капітал, який приносить дохід його власникові.
У цілому ринок фінансових послуг – це узагальнена назва тих ринків, де виявляються попит і пропозиція на різні фінансові активи (фінансові послуги), це сукупність усіх фінансових активів країни. Його сутність і роль в економіці держави найбільш повно розкривається в таких функціях:
1) мобілізація заощаджень основних суб’єктів ринку та трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал за допомогою різноманітних фінансових інструментів;
2) реалізація вартості, втіленої у фінансових активах, та організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників);
3) перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств з метою їх ефективнішого використання;
4) фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та пайової участі на основі визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;
5) вплив на грошовий обіг, прискорення обороту капіталу, сприяння активізації економічних процесів;
6) формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;
7) страхування фінансових ризиків та формування умов для їх мінімізації;
8) здійснення фінансових операцій з обслуговування зовнішньоекономічної діяльності країни, експорту й імпорту товарів і послуг;
9) кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;
10) розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу тощо.
Якщо розглядати ринок фінансових послуг з позиції його Функціональної структури, Слід зазначити, що ця структура може бути подана як ринок капіталу (довгострокових капіталів) і ринок грошей (короткострокових капіталів). Ринок капіталу, у свою чергу, складається з ринку власних капіталів, де об’єктом купівлі-продажу є титули власності – акції, а також ринку позичкових капіталів, який має складнішу будову, але об’єктом купівлі-продажу на всіх його сегментах виступають боргові фінансові інструменти, що відрізняються термінами свого обігу, ступенем дохідності та ризику. Друга складова ринку фінансових послуг – ринок грошей, який, у свою чергу, поділяється на міжбанківський, обліковий та валютний.
В умовах ринкової економіки ринок фінансових послуг є важливим каналом функціонування економіки. Реагуючи на її потреби, він виконує своєрідну роль “фундаменту” фінансової системи країни. Виходячи з того, що система – це сукупність елементів, внутрішні зв’язки між якими більш стійкі, ніж зв’язки з елементами іншої системи, та яка має характерну інтеграційну ознаку, то Національний ринок фінансових послуг – це централізована, саморегульована система регіональних та місцевих ринків, взаємозв ‘язаних між собою в межах загальнонаціонального ринку.
Розвиток національного ринку фінансових послуг обумовлюють сформовані на базі фінансових ресурсів регіону регіональні фінансові ринки – відносно самостійні структурні елементи саморегульованої системи національного ринку фінансових послуг з чітко визначеною інтеграційною ознакою, що відіграють важливу роль у перетворенні заощаджень в інвестиції і переміщенні грошей та капіталу з метою більш ефективного їх використання та зміцнення фінансової бази регіону.
Формування регіональних ринків фінансових послуг та створення умов для їх функціонування – проблема надзвичайно важлива. її вирішення потребує як глибоких наукових розробок, так і практичних дій з боку держави, місцевих громадських організацій та суспільства в цілому щодо чіткого наукового обгрунтування методологічних засад організації ринку фінансових послуг та його просторового збалансування. Механізм цих економічних явищ досить складний і показує, що тільки збалансована територіальна структура ринку фінансових послуг країни здатна забезпечити повне використання фінансових ресурсів, прискорити розвиток галузей і регіонів.
Нерівномірний розподіл фінансових ресурсів у країні, брак професійних знань, недосконале законодавство перешкоджають створенню єдиної збалансованої системи ринків фінансових послуг, і останні залишаються роздробленими з позиції регіонів і доступу до різних ринкових інструментів.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)