Ринкове ціноутворення – Мазур О. Є. – Види цін залежно від участі держави в ціноутворенні
За мірою державного втручання в процес встановлення ціни розрізняють вільні (ринкові), регульовані (граничні) і фіксовані (державні) ціни.
Вільні (ринкові) ціни встановлюються самостійно виробниками продукції на основі аналізу ринкового попиту і пропозиції, без будь-якого прямого втручання державних органів. Держава може впливати на рівень цих цін лише опосередковано – за допомогою встановлення “правил гри” господарюючих суб’єктів (через законодавчу базу про податки, дозвільні правила організації бізнесу, встановлення стандартів якості продукції тощо) та антимонопольного законодавства (через заборону демпінгу, дискримінації цін та ін.). До різновидів вільних цін належать:
– Договірні ціни – встановлюються за домовленістю між покупцем і продавцем виходячи з ринкової кон’юнктури, якості та споживчих властивостей продукції, міри новизни товару та його корисності. З розвитком ринкових відносин сфера дії цих цін поширюється. Договірні ціни фіксуються в контрактах купівлі-продажу товарів та інших документах, що підтверджують згоду сторін з рівнем ціни;
– Монопольні ціни Встановлюються монополіями на надвисокому рівні і мають за мету отримання додаткового монопольного прибутку (надприбутку);
– Демпінгові ціни – ринкові ціни, рівень яких свідомо занижений одним чи кількома суб’єктами ціноутворення порівняно з рівнем ринкових цін на аналогічну продукцію інших виробників. Вони використовуються як засіб витіснення конкурентів з ринку і збільшення обсягу продажів. Демпінгові ціни мають місце і на внутрішньому, і на зовнішньому ринках. Будь-який демпінг відіграє дестимулювальну роль для економіки країни, тому проти нього застосовують антидемпінгові заходи.
Регульовані (граничні) ціни Складаються під впливом попиту і пропозиції, але підлягають при цьому певному коригуванню з боку державних органів. Цінове регулювання найчастіше здійснюється такими методами:
– шляхом прямого обмеження зростання чи зниження цін, для чого держава використовує два способи. Перший в умовах ринкової економіки є найжорсткішим, бо передбачає регламентацію верхньої абсолютної межі ціни (цінової стелі) та/або нижньої межі (цінового порогу), Недотримання яких забороняється законом. Якщо введення цінової стелі має за мету втримання інфляції, то встановлення цінового порогу є засобом поповнення державного бюджету, стимулюванням розвитку прогресивних галузей або важелем вирівнювання цін між країнами у міжнародній торгівлі. Так, нижня межа ціни, встановлена для товарів з високою часткою непрямих податків, значною мірою підвищує надходження до бюджету. Також нижня межа є запобіжником зниження цін монополіями з метою знищення конкурента – бо у галузях, що стрімко розвиваються і мають стратегічне значення для економіки країни, така поведінка монополій неприпустима, адже вона перешкоджає економічному зростанню галузі. Другий спосіб полягає у встановленні вихідної базової ціни та граничних надбавок чи коефіцієнтів її зростання;
– шляхом регламентації нормативу рентабельності у відсотках до собівартості;
– за допомогою встановлення граничних значень елементів ціни (собівартості, операційного прибутку, постачальницько-збутових чи торгівельних надбавок та ін.).
Фіксовані (державні) ціни Прямо встановлюються державою в особі будь-яких органів влади і управління (наприклад, Міністерства економіки України або комітету з питань цінової політики регіонального органу влади й управління). Фіксована ціна є ціною однозначного рівня, тому продавець не має жодних можливостей цінового варіювання. Блокується також і варіювання складниками ціни, які теж фіксуються. Змінювання фіксованої ціни можливе лише за рішенням державного органу чи суб’єкта ринку, який її затвердив. Фіксовані ціни зазвичай є атрибутом планової економіки, проте і в умовах ринку їх використовують у двох випадках:
– при ціноутворенні на товари громадського використання (природний газ, електро – і теплоенергію, перевезення вантажів залізничним транспортом);
– в екстремальних умовах (у разі війни, стихійного лиха, кризи в економіці, гострого дефіциту товарів та ін.).
Загалом регульовані і фіксовані ціни встановлюються на ресурси і товари, які мають вирішальне значення для суспільства і виробництво яких зосереджене на підприємствах-монополістах (нафта, газ, хліб, цукор, олія та ін.). Суб’єкт господарювання, який виробляє чи реалізує продукцію за регульованими чи фіксованими цінами, не має змоги здійснювати ціноутворювальну функцію, але він може варіювати різними елементами ціни, визначаючи для себе їхній оптимальний рівень.
Приклад 2.11
Підприємство “Орфей” є багатопрофільною компанію, що має власне виробництво, мережу магазинів і здійснює перепродаж товарів інших виробників. В асортименті компанії є товари А, Б і В, ціни яких підлягають державному регулюванню. Не маючи впливу на формування цін їхнього продажу, компанія має покращити свої фінансові показники шляхом визначення прийнятних рівняв окремих складників ціни.
Товар А. Роздрібна ціна товару – 10 грн з ПДВ, заплановані транспортно-заготівельні витрати компанії – 8% від ціни закупівлі без ПДВ, прийнятна торгівельна націнка без ПДВ (операційні витрати та операційний прибуток) – 15% до собівартості закуплених товарів. Визначимо, за якою ціною компанія “Орфей” може закупити товар А, щоб отримати бажаний прибуток. Для цього позначимо ціну придбання без ПДВ за х. ((х – 1,08) -1,15) – 1,2 = 10
Х = 6,7 грн – максимально прийнятна вартість закуплених товарів
(без ПДВ).
Тоді:
Транспортно-заготівельні витрати = 6,7 – 0,08 = 0,53 грн
Операційні витрати і прибуток = 0,53 – 0,15 = 0,08 грн
Разом торгівельна маржа = 0,61 грн
Товар Б. Цей товар є підакцизним, до того ж держава встановлює ціну його продажу на рівні 841,50 грн. Визначимо вільну відпускну ціну виробництва, якщо ПДВ – 20%, а акциз – 80%. Застосуємо два способи.
Спосіб 1. Нехай х – відпускна ціна з акцизом, але без ПДВ, тоді х – 1,2 = 841,5, звідки х = 701,25 грн. ПДВ в регульованій ціні = = 841,50 – 0,1667 = 140,28 грн.
Відпускна ціна без ПДВ = 841,50 – 140,28 = 701,22 грн.
Акциз = 701,22 – 0,8 = 560,98 грн.
Вільна гуртова ціна виробника = 701,22 – 560,98 = 140, 24 грн. Спосіб 2. Нехай х – вільна відпускна ціна без акцизу. Скористаймося формулою розрахунку відпускної ціни з акцизом:
841,50 = Ї-08
Х = 140,20 грн.
Товар В. Регульована ціна продажу цього товару в роздрібній мережі магазинів компанії становить 20 грн. Товар В закуповується у виробника за 15 грн, відтак торгівельна надбавка (знижка) становить 5 грн. Визначимо, якими мають бути максимальні витрати обігу фірми “Орфей”, щоб вона могла отримати бажану 25%-у рентабельність.
Нехай х – максимальні обігові витрати, тоді, враховуючи необхідність їхнього оподаткування ПДВ як посередницьких послуг компанії, складемо рівняння:
1,2 – (х + 0,3х) = 5
Х = 3,2 грн.
Індикативні ціни – це особливий різновид регульованих цін, який застосовує держава у зовнішньоторговельній діяльності з метою регулювання цін на експортно-імпортну продукцію, антидемпінгових запобіжних заходів, збільшення валютних надходжень в країну, зменшення валютних витрат на закупівлю імпортних товарів, недопущення нечесної конкуренції у міжнародній торгівлі.
В Україні індикативні ціни встановлює Департамент державної політики у сфері зовнішньої торгівлі, створений на базі Міністерства економіки України. Індикативні ціни затверджуються у вигляді цінових меж чи мінімального цінового порогу. Наприклад, якщо індикативна ціна на чавун передбачена у межах 130-140 дол. за тонну, то експортер має змогу варіювати ціною лише в цьому діапазоні, в іншому разі порушення цінової дисципліни карається державою. Перелік мінімальних рівнів індикативних цін на деякі види товарів, що експортуються з України, щомісяця публікується в газеті “Урядовий кур’єр”. До асортименту таких товарів належить продукція:
– щодо експорту якої застосовано антидемпінгові розслідування в Україні чи за її межами;
– продаж якої вимагає ліцензування та квотування;
– на експорт якої встановлено спеціальній режими (зброя, ядерні матеріали, наркотичні речовини та ін.);
– на яку передбачено спеціальний режим оподаткування. Рівень індикативних цін на певний товар визначається рівнем
Цін, що він на нього склався на міжнародному ринку до моменту здійснення експортної (імпортної) операції та враховує умови постачання й виконання розрахунків, визначених відповідно до законодавства України. Для цього аналізують інформацію, котра надходить від митних, фінансових, статистичних державних органів, банківських та інших установ і організацій.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)