Ринкове ціноутворення – Мазур О. Є. – Класифікація цін залежно від базисних умов постачання на внутрішньому ринку
Базисні умови постачання товару – це система спеціальних правил, які визначають обов’язки покупця і продавця щодо постачання товару та встановлюють момент переходу від покупця до продавця ризику, пов’язаного з випадковим пошкодженням чи втратою товарів.
Ціни базисних умов пов’язані з терміном Франкування, Який означає економічні і правові умови, котрі зумовлюють порядок включення до ціни тих чи інших витрат на транспортування, вантажні роботи, зберігання й страхування вантажів. Отже, ціни залежно від умов постачання товарів відрізняються по видах франко. Ціна “франко” (італ. – “вільний”) – це комерційний термін, який означає, що продавець бере на себе зобов’язання поставити товар у певне місце за свій рахунок, тобто до ціни продажу будуть включені транспортні, страхові та (у міжнародній торгівлі) митні послуги. Застосування терміну “франко” у сполученні із зазначенням кінцевого пункту доставляння продукції означає, що покупець вільний від витрат з транспортування до цього пункту, бо їх сплачує продавець. Кожен вид франко показує, до якого пункту на шляху руху товару від продавця до покупця додаткові витрати включені до ціни за контрактом купівлі-продажу. При цьому пунктом може бути місце виробництва (поле, ферма, завод, будівельний майданчик та ін.), вагон, склад, борт судна, залізнична станція, конкретний населений пункт.
Формування цін за базисними умовами постачання здійснюється і на внутрішньому, і на зовнішньому ринках. В обох випадках ціни ранжують за сумою обов’язків сторін з постачання товару – від мінімальних до максимальних обов’язків покупця.
Внутрішні ціни базисних умов застосовують зазвичай у сировинних галузях, при цьому розрізняють такі їхні види (рис. 2.12).
Рис. 2.12. Система франкування цін на внутрішньому ринку
Ціни франкування включають чотири рівні цін.
На першому рівні перебуває ціна франко-склад постачальника, або, як її ще називають, франко-місце виробництва (франко-поле, франко-ферма, франко-завод, франко-будівельний майданчик та ін.). За умов ціни франко-склад постачальника всі витрати на транспортування продукції зі складу постачальника до кінцевого пункту призначення сплачує покупець, тому він зацікавлений у пошуку постачальника в найближчих географічних пунктах. Ця ціна є базовою, від неї здійснюють розрахунок всіх інших похідних цін.
На другому рівні – ціни франко-відправлення, котрі означають, що крім виробничих витрат та прибутку продавця до них включено транспортні витрати до пункту початку основного транспортування вантажу. Наприклад, продаж картоплі за схемою франко-станція відправлення означає, що картопля з поля доставляється до залізничної станції, звідки буде транспортуватися на велику відстань, а транспортні витрати до станції несе постачальник. За умови франко-вагон станція відправлення до ціни також увійде й вартість завантаження картоплі у вагон. За аналогічним принципом формується ціна франко-пристань відправлення і франко-порт відправлення.
Третій рівень охоплює ціни франко-призначення, які на відміну від цін попереднього рівня містять основний транспортний складник. Так, ціна франко-вагон станція призначення означає, що продавець бере на себе транспортні витрати з доставляння товару до залізничної станції покупця та його відвантаження з вагонів.
Четвертій рівень цін містить ціну франко-склад споживача, яка показує, що до відпускної ціни виробника вже включено всі транспортні витрати з доставляння продукції до споживача. Якщо продавець пропонує всім покупцям єдину ціну за типом франко-склад споживача, то в цю ціну він заклав однакову суму транспортних витрат, розраховану як середню вартість усіх перевезень. Від такої ціни мають зиск покупці, котрі віддалені від місця виробництва і фактичні транспортні витрати яких перевищують середні витрати.
Приклад 2.13
Є такі дані діяльності промислового підприємства: виробнича собівартість продукції (франко-склад виробника) – 400 грн, транспортно-заготівельні витрати з доставляння продукції зі складу виробника до автобусної станції відправлення – 5% до виробничої собівартості, операційні витрати підприємства, % до собівартості продукції:
– франко-склад виробника 4
– франко-автостанція 4,5
– франко-роздрібне підприємство 6,3.
Операційна рентабельність – 12%, торгівельна націнка роздрібної торгівлі (без ПДВ) – 15%.
За цих умов визначимо ціни придбання товару з ПДВ на умовах франко-склад виробника, франко-автостанція і франко-роздрібне підприємство. Ціна франко-склад виробника = 400 – 1,04 – 1,12 – 1,2 = 559,1 грн Ціна франко-автостанція = 400 – 1,05 – 1,045 – 1,12 – 1,2 = 589,88 грн Ціна франко-роздрібне підприємство = 400 – 1,05 – 1,063 – 1,12 – 1,15 – 1,2 = 690 грн
(2 votes, average: 2,50 out of 5)