Ресторанна справа – Мальська М. П. – 1.4. Сучасні тенденції розвитку ресторанного господарства у світі та Україні
В останні десятиліття в розвитку закладів ресторанного господарства окреслилися такі тенденції:
– формування нових напрямів сучасної кулінарії;
– поглиблення спеціалізації ресторанів;
– створення міжнародних ресторанних ланцюгів;
– удосконалення форм праці та впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Новими напрямами сучасної кулінарії є Фьюжн і молекулярна кулінарія.
У перекладі з англійської мови “фьюжн” означає “злиття, сплав”. У кулінарії напряму гармонійно поєднуються смаки, стилі, традицій Сходу і Заходу, старого і нового; екзотичні інгредієнти вміло замінюються місцевими продуктами, а чужі кулінарні традиції адаптуються до звичних місцевих смаків. Часто за стиль фьюжн приймають або видають навмисне включення до складу страви непоєднуваних інгредієнтів, наприклад, пельмені з горіхами або м’ясо, замариноване в міцній каві. При приготуванні страв за рецептами фьюжн не можна використовувати, наприклад, майонез. Його замінюють різноманітними оліями: кукурудзяною, соняшниковою, оливковою. Також активно використовують різноманітні прянощі: кінзу, м’яту, базилік, корицю, цедру апельсина або лимона.
Батьківщина цього напряму – США. Сьогодні кухня в стилі фьюжн поширена у всьому світі.
Засновником молекулярної кулінарії вважають професора фізики Оксфордського університету Ерве Тіса, який на початку 90-х років ХХ ст. запропонував незвичне поєднання хімії та кулінарії. Він склав молекулярні формули всіх французьких соусів.
Найвідомішим практиком і популяризатором молекулярної кухні став шеф-кухар Хестон Блюменталь – засновник і власник одного з найкращих ресторанів світу The Fat Duck (“Масна качка”) у Великій Британії. Серед послідовників нового вчення й такі відомі кухарі, як Ферран Адріа (ресторан El Bulli, Іспанія), П’єр Ганьєр (ресторан Pierre Gagnaire, Франція), Мішель Брас (ресторан Michel Bras, Франція) і Анатолій Комм (ресторан Anatoly Komm, Росія).
Суть молекулярної кулінарії полягає в тому, що в процесі приготування використовуються новітні технології і досягнення молекулярної хімії, що дає можливість отримати страви незвичної консистенції та оригінальних смакових якостей. Головні прийоми цієї кухні: обробка продуктів рідким азотом, емульсифікація (змішування нерозчинних речовин), сферифікація (створення рідких сфер), желювання, карбонізація або збагачення вуглекислотою, вакуумна дистиляція. Особливістю молекулярної кулінарії є те, що завдяки їй можна суттєво розширити смакові якості продукту.
Останнім часом поряд з традиційними повносервісними ресторанами з’явилися спеціалізовані підприємства зі скороченим набором пропонованих послуг і страв. Спеціалізація їх може бути різноманітною. Ресторани можуть спеціалізуватися, як правило, на приготуванні національних страв, вечерь, сніданків. Поширення набувають ресторани швидкого обслуговування, які спеціалізуються на гамбургерах і смаженій картоплі (McDonald’s), піці (Pizza Hut, Domino, Little Caesar), біфштексах (Sizzler), морепродуктах (Red Lobster), сендвічах (Subway). Особливо актуальними є тематичні ресторани: Дикий Захід, рок-н-рол, футбол, літаки тощо. Переважно вони пропонують обмежену кількість страв, але зосереджуються на створенні відповідного настрою та атмосфери.
Поглиблення спеціалізації закладів ресторанного господарства пов’язане зі створенням міжнародних ланцюгів, які відіграють важливу роль у розробці і просуванні високих стандартів обслуговування. Однією з перших на український ринок у 90-х роках XX ст. прийшла міжнародна мережа фаст фуд “McDonalds”.
Іноземні системи дали поштовх для розвитку національних систем на основі франчайзингу. Одним з перших таких проектів стало створення мереж національних ресторанів швидкого харчування “Швидко”, “Мак Смак”, “Домашня кухня”, “Пузата хата”. Перша з них була відкрита 1999 р. у Києві.
У деяких регіонах України з’явилися свої оригінальні підприємства, наприклад “Домашній кухар” (Черкаси), “Жарю парю” (Одеса), мережа ресторанів “XXI століття” в Києві. Для удосконалення вітчизняних франчайзингових систем і підтримання стабільного рівня якості необхідно створити мережу підприємств або зміцнити зв’язки з вітчизняними господарствами і комбінатами харчування. Так, більшість українських компаній ресторанного харчування використовує 90% вітчизняних продуктів, а компанія “McDonals” знайшла в Україні сировину, що відповідає американським стандартам, здійснює її переробку і виготовляє продукцію, утримуючи відносно низькі ціни.
Останніми роками в ресторанному бізнесі формується новий напрям – демократичні ресторани, що поєднує в собі “швидкі” технології фаст фуду і якість національної (або змішаної) кухні, що потребують індивідуального підходу.
“Фрі фло”, або free flow, означає “вільний рух”. Стосовно підприємств ресторанного господарства – це вільний рух як відвідувачів, так і їжі. Ознаки таких підприємств – приготування страв у присутності гостей, відсутність офіціантів, відкрита кухня, багатий асортимент. Ця демократична концепція ресторанного обслуговування характерна для мереж “Автогриль” (Італія), “Казино” (Франція), “Лідо” (Латвія), ресторанів “Граблі”, “Му-му” (Росія).
Суть концепції “фрі фло” полягає в максимальній демократичності стосунків з гостями. Вона дає можливість відвідувачам самостійно обрати місце, комфортно розміститися, почуватися невимушено. Все це забезпечується поєднанням “відокремлених островів”: кавового, пивного, лінії гарячих страв, а також системи самообслуговування з обслуговуванням офіціантами. Звичайно ж, “швидкий” обід у кілька разів дешевший за ресторанний, однак популярність закладу визначається його атмосферою та якістю продукції.
Як свідчить світова практика, демократичні ресторани – доволі динамічний сегмент ресторанного ринку. Основні споживачі таких підприємств – люди середнього класу. З одного боку, в розвинених країнах споживання їжі переноситься в ресторани через брак вільного часу, з іншого – завдяки новим технологіям і високій конкуренції демократичні підприємства стають доступними дедалі більшій кількості людей.
Частина демократичних ресторанів об’єднана в мережі, на недорогих ресторанах спеціалізуються компанії, що вже мають практику реалізації різних концепцій (“Планета Суші”, “Патіо-Піца”, T. G. I. Fridays). Мережа “Якиторія” прийшла до нас з Росії, а компанія “XXI століття” відкрила мережу національних ресторанів швидкого харчування “Швидко”. Нині ця мережа підприємств дуже популярна в Києві. Усі салати і напівфабрикати готують на центральній кухні, а потім розвозять їх по ресторанах мережі. У закладах мережі “Якиторія” через специфіку японської кухні страви готують безпосередньо в ресторані, а всі кухарі попередньо проходять тренінги.
Серед звичайних закладів ресторанного господарства є такі, що привертають увагу своєю оригінальністю. Так, на Мальдівських островах є маленький ресторанчик, в якому одночасно можуть розміститися всього лише 14 осіб. Оригінальність цього ресторану полягає в тому, що він знаходиться на глибині 5 метрів, його стіни і стеля виконані з прозорого матеріалу.
Ресторан у Дубаї розмістили в капсулі, що піднімається на висоту 50 метрів. Ресторан розрахований на 22 відвідувачів, яких обслуговують 6 офіціантів. З метою безпеки відвідувачі пристебнуті до столу і крісла-раковини.
На Тайвані є ресторан, де всі елементи інтер’єру виконані у формі унітазу, дизайн страв і посуду відповідають також цій тематиці. Відвідувачам одного з новозеландських ресторанів пропонують посидіти на секвої висотою 60 метрів.
В Україні чимало ресторанів і кафе, які радують відвідувачів не лише гарною кухнею, а й цікавими інтер’єрами. Але безумовним лідером за кількістю та, мабуть, і за якістю концептуальних закладів ресторанного господарства є Львів.
У Львові є багато нових ресторанів незвичних форматів, запорукою успіху яких є проривна ідея з чітким бізнес-планом. Підприємства вже через місяць після відкриття повинні давати прибуток. Прикладом таких закладів є “Криївка”, “Мазох-кафе”, “Старий трамвай”. Для останнього спеціально викупили призначену для брухту колісну базу старого трамвая, за старими світлинами відновили і збудували вагончик. Ідейно “Криївка” пов’язана з історією УПА, а “Мазох-кафе” – з еротичною тематикою. У сюжеті СNN “Мазох-кафе” назвали одним з найбільш незвичних закладів світу.
Цей напрям розвитку ресторанної справи є перспективним для всіх великих міст України, історія яких сповнена цікавих фактів і легенд про місцевих героїв.
Позитивні наслідки розвитку ресторанного господарства в Україні:
– дає істотну економію суспільної праці завдяки раціональнішому використанню техніки, сировини, матеріалів;
– надає відвідувачам протягом робочого дня гарячу їжу, що підвищує їх працездатність, зміцнює здоров’я;
– дає можливість організації збалансованого раціонального харчування в дитячих і навчальних закладах.
Ресторанне господарство України одним із перших перейшло на ринкові відносини. Після приватизації підприємств змінилася організаційно-правова основа системи ресторанного господарства, почала діяти велика кількість приватних підприємств.
Підприємства ресторанного господарства є переважно комерційними (ресторани, шашличні, вареничні, піцерії, бістро тощо), але водночас розвивається і громадське харчування: їдальні при виробничих підприємствах, вищих і загальноосвітніх навчальних закладах. З’являються комбінати, фірми, які виконують функції організації громадського харчування.
Невід’ємною складовою ринкової економіки є Конкуренція.. Оскільки у відвідувачів з’являється можливість вибору, основними завданнями кожного підприємства є поліпшення якості продукції і послуг, що надаються. Запорукою успішної діяльності підприємства є якість наданих послуг, які повинні:
– чітко відповідати певним потребам;
– задовольняти вимоги споживача;
– відповідати чинним стандартам і технічним умовам;
– відповідати чинному законодавству та іншим вимогам суспільства;
– надаватися споживачу за конкурентоспроможними цінами;
– забезпечувати отримання прибутку.
Для досягнення поставлених цілей підприємство має враховувати також усі технічні, адміністративні і людські чинники, які впливають на якість продукції та її безпеку і у сукупності творять систему якості. Така система охоплює багато сегментів. Вона включає відповідальність керівництва, закупівлю сировини і продуктів, розробку нових видів продукції, управління виробництвом, контроль, ідентифікацію послуги і продукції, попередження неправильних дій, керування процесами обслуговування, статистичні методи, безпеку продукції, маркетинг, підготовку кадрів.
Інтереси громадян нашої держави – споживачів покликані захистити такі закони України і підзаконні акти: “Про захист прав споживачів” (від 15.12. 1993 р. № 3682- XII); “Про стандартизацію” (від 17.05.2001 р. №2407-111); “Про безпечність і якість харчових продуктів” (від 23.12.1997 р. №771); “Про підтвердження відповідності” (від 17.05.2001 р. № 2406 III); Декрет КМУ “Про стандартизацію і сертифікацію” (від 10.05.1993 р. №46-93); “Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства” (Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 р. № 219); Санітарні правила для підприємств ресторанного Господарства, включаючи кондитерські цехи і підприємства, які виробляють м’яке морозиво (затверджені Мінохоронздоров’я і Мінторгом СРСР 19.03.1991 р. № 5777-91). Ці закони і нормативні акти захищають права споживачів на безпечну, якісну продукцію і послуги, які водночас повинні бути безпечними для навколишнього середовища. Ними в своїй роботі послуговуються підприємства ресторанного господарства.
Відповідно до Переліку продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету стандартизації, метрології і сертифікації України (від 30.08.2002 р. № 498), вимагається підтвердження відповідності “Готельні послуги і послуги харчування, що надаються суб’єктам туристичної діяльності”. Третя сторона (орган сертифікації) дає письмове підтвердження того, що процес, продукція або послуга відповідають встановленим державою вимогам.
Основою із сертифікації в ресторанному бізнесі слугують такі стандарти:
– ДСТУ 4281:2004 Заклади ресторанного господарства (сертифікація);
– ГОСТ 3390-95 “Громадське харчування. Кулінарна продукція, яка реалізується населенню”;
– ГОСТ 30523-97 “Послуги ресторанного господарства. Загальні вимоги”;
– ГОСТ 30524-97 “Громадське харчування. Вимоги до обслуговуючого персоналу”.
Сертифікації послуг ресторанного господарства передують перевірки якості надання послуг, умов роботи виробництва, обслуговування.
У ресторанному господарстві також важливими є удосконалення форм і розподіл праці, впровадження досягнень науково-технічного прогресу. До суспільних форм розподілу праці на підприємствах ресторанного господарства належать процеси концентрації, спеціалізації та кооперації.
Концентрація виробництва передбачає зосередження засобів виробництва і робочої сили на великих підприємствах, таких як заготівельні для централізованого виробництва напівфабрикатів високого ступеня готовності, кулінарних і кондитерських виробів з подальшим постачанням їх на інші підприємства. Як свідчить світовий досвід, перспективним напрямом є розвиток соціального харчування: централізоване виробництво, використання новітніх технологій для забезпечення готовою продукцією робітників, дітей, школярів, студентів, людей похилого віку, з урахуванням фізіологічних потреб кожної соціальної групи.
Під спеціалізацією виробництва розуміють зосередження діяльності підприємства на випуску і реалізації певного асортименту виробів або на виконанні певних стадій технологічного процесу. Розрізняють два види спеціалізації: предметну і технологічну (стадійну).
Предметна спеціалізація підприємств розвивається за такими напрямами:
– організація харчування окремих контингентів споживачів залежно від особливостей їх роботи і навчання;
– організація харчування споживачів, які потребують дієтичного та лікувального харчування;
– виробництво страв національної кухні і міжнародної кухні;
– виробництво кулінарних виробів з одного виду сировини (вегетаріанські їдальні, кафе-молочні, рибні підприємства);
– виробництво вузького асортименту страв у вареничних, шашличних, чебуречних тощо.
Технологічна спеціалізація полягає в розділенні процесу виробництва продукції на дві стадії: механічна обробка сировини і приготування напівфабрикатів на заготівельних і промислових підприємствах, а також виготовлення готової продукції на доготівельних підприємствах. Технологічна спеціалізація тісно пов’язана з концентрацією виробництва.
Кооперація – форма виробничих зв’язків між підприємствами, які спільно виготовляють певну продукцію. Кооперація може бути Внутрішньогалузевою, наприклад, між заготівельними і доготівельними підприємствами. Прикладом такої кооперації є комбінати харчування, фірми шкільного і студентського харчування.
Міжгалузева кооперація – це кооперація між підприємствами різних галузей, наприклад, між підприємствами ресторанного господарства і м’ясокомбінатами, молочними комбінатами, птахофабриками та іншими промисловими підприємствами, які постачають на підприємства харчування напівфабрикати; створення комплексних фірм.
Основні напрями науково-технічного прогресу на підприємствах ресторанного господарства:
– механізація процесів, застосування сучасного устаткування (механічного, теплового, холодильного). За централізованого виробництва напівфабрикатів і кулінарних виробів необхідні впровадження високопродуктивних механізмів і машин, автоматизації виробництва; впровадження потокових механізованих ліній для обробки овочів, приготування м’ясних і рибних напівфабрикатів. Водночас механізувати слід і малі підприємства, де частка ручної праці вагома;
– розробка прогресивної технології виробництва продукції ресторанного господарства на базі нової техніки. Необхідно розробляти та освоювати виробництво різних найменувань напівфабрикатів і виробів з картоплі, овочів, м’яса, риби, круп і сиру. Для обслуговування споживачів у робітничих, шкільних, студентських їдальнях бажано ширше застосовувати конвеєри комплектації і продажу комплексних обідів;
– збільшення обсягу виробництва найважливіших видів контрольно-касових машин і ваг;
– механізація трудомістких робіт. На великих підприємствах можна застосовувати весь комплекс засобів механізації, у тому числі механізовані мийні відділення, транспортери для збирання і доправляння посуду із залу в мийні відділення; на середніх і малих підприємствах – машини для миття столового і кухонного посуду, приладдя;
– упровадження наукової організації праці, тобто науково обгрунтованих норм праці, вивчення і застосування передового досвіду;
– упровадження комп’ютерних технологій.
Автоматизація підприємств ресторанного господарства полегшує управління всіма аспектами бізнесу, від закупівлі сировини до планування великих заходів, банкетів. Навіть для невеликих підприємств використання автоматизованих систем управління для бухгалтерського обліку виправдане.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)