Іудаїзм в Україні має довгу, але, на жаль, трагічну історію. Наприкінці VIII-середині IX ст. він був державною релігією Хазарського каганату, що сусідив з Київською Руссю і включав в себе території Північного Кавказу, Приазов’я, більшої

Сутність віровчення зороастрійської релігії зводиться до боротьби двох божеств, визнаних рівноправними творцями всього існуючого на землі. Добро, світло й життя персоніфікуються в Ахурамазді (Ормузд), що створив усе необхідне й корисне для людей, наприклад, родючу

Не задовольняючись етичними настановами і культовими розпорядженнями, що стосуються чистоти, пророк Заратуштра установив для своїх послідовників особливий знак, особливий молитовний ритуал і особливий святковий цикл. Відзнакою зороастрійців, як чоловіків, так і жінок, було носіння

Вішну, Шива, Брахма – верховна трійця індуїстського пантеону Індуїзм сповідує переважна більшість (понад 80%) багатонаціонального населення сучасної Індії й індуські громади в 160 країнах (найчисленніші з них в Азії, розташовані у сусідньому Непалі, а

Морально-етичний компонент індуїстської Дхарми базується на п’ятьох ключових чеснотах, що мають загальнолюдський характер: це незаподіяння шкоди всьому живому, правдивість, нестяжання, утримання від негативних почуттів (наприклад, якщо тебе образили – не кривдь інших), неперелюбство (Закони

Морально-етичний компонент індуїстської Дхарми базується на п’ятьох ключових чеснотах, що мають загальнолюдський характер: це незаподіяння шкоди всьому живому, правдивість, нестяжання, утримання від негативних почуттів (наприклад, якщо тебе образили – не кривдь інших), неперелюбство (Закони

Особливі обряди життєвого циклу починаються з моменту зачаття і закінчуються регулярними пуджами на честь душі померлого. Правильне виконання усіх ритуалів, за уявленнями індуїстів, має сприяти поліпшенню Карм и. У спеціальних довідниках, які видаються дотепер

Колесо вчення і священні газелі: символи буддизму 5.1. ПОНЯТТЯ СВІТОВОЇ РЕЛІГІЇ У І тисячолітті до н. е. – І тисячолітті н. е. на зміну первісним і давнім етнічним і регіональним релігіям приходять світові релігії.

Чого ж навчав Будда? Чому його вчення знайшло такий жвавий від гук у людей, що поступово перетворилося на світову релігію? Спочатку те, що проповідував Будда, і те, про що потім розповідали його учні, передавалося

У буддизмі вперше в історії релігії з’являється чернеча організація. За своїм укладом буддійська сангха копіює давньоіндійську сільську громаду. Чернеча громада бере свій початок в об’єднаннях мандрівних проповідників, що на період дощів збиралися перебути негоду

Поширення буддизму починається тільки з кінця IV-Піст, до н. е. і пов’язано з ім’ям індійського царя Ашоки, який зміг об’єднати під своєю владою майже всю територію Індії і проголосив буддизм офіційною релігією у своїй

Другий напрямок – махаяна (букв, велика колісниця) має власне коло священнихтекстів – “Праджняпараміша сутри” (Су три Безмежної Мудрості), що вважалися Одкровеннями самого Будди. Сутри махая ни в основному створювались між І ст. до н.

“Ламаїзм” – усталений термін для позначення різновиду буддизму, що укоренився головним чином у Тибеті – гористій області в Центральній Азії площею 3 млн. 800 тис. кв. км, населенням 3,5-4 млн. чол. На сучасній політичній

Порівняно з іншими напрямками, тибетський буддизм має свої особливості, до яких належать: 1. Релігійний синкретизм, органічне поєднання в ламаїзмі місцевої релігії бон з основними напрямками буддизму. Не дивно, щодня мандрівника Тибет може з’являтися й

Найприкметнішим моментом віровчення ламаїзму є “вчення про живих богів”, тобто про втілення божеств буддійського пантеону в провідних представниках ламаїстського духівництва. Воно вказувало, що якийсь бодхисатва або чернець-лама, який досягнув вищого ступеня святості, не бажаючи

Ще одним напрямком буддизму є його китайський і японський різновиди – чань-буддизм і дзкн-буддизм відповідно (санскр. дх’яна – медитація). Авторитети чань-буддизму сходяться на тому, шо їхній напрямок від інших відрізняє чотири принципи: 1. прозрівати

Ранньохристиянський символ – риба (скорочення грецьких слів “Ісус Христос, Син Божий, Спаситель”) 6.1. РЕЛІГІЙНІ ВИТОКИ ХРИСТИЯНСТВА Християнство – найпоширеніша світова релігія, що налічує у своїх лавах понад 2 млрд. людей (мінімальні дані – 1,4-1,5

В Ісуса не було стрункої системи догматів, не створив він і особливої релігійної організації – вони йому не були потрібні. Він постійно відчував у собі Бога. У нього не було якихось видінь, як у

В Ісуса не було стрункої системи догматів, не створив він і особливої релігійної організації – вони йому не були потрібні. Він постійно відчував у собі Бога. У нього не було якихось видінь, як у

7.1. ОСОБЛИВОСТІ ВІРОВЧЕННЯ, КУЛЬТУ Й ЦЕРКОВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАВОСЛАВ’Я Християнізація значної частини Європи й Азії, створення централізованої церковної організації, уніфікація християнського віровчення мали своїм неминучим наслідком і початок розколів усередині християнства, нескінченних суперечок з тих

Таїнство хрещення – символізує прийняття людини в лоно Церкви. Воно відбувається також і на згадку про те, як і сам Ісус Христос прийняв хрещення в річці Йордан від Іоанна Хрестителя (Мт. 3:13-17; Мк. 1:9-

Таїнство хрещення – символізує прийняття людини в лоно Церкви. Воно відбувається також і на згадку про те, як і сам Ісус Христос прийняв хрещення в річці Йордан від Іоанна Хрестителя (Мт. 3:13-17; Мк. 1:9-

Таїнство шлюбу – важливий момент релігійного життя людини. З погляду православного віровчення, родина-це домашня Церква. У цій Церкві народжується християнин, через хрещення вона приходить до Церкви, одержує християнське виховання і вмирає як християнин. Духовний

Таїнство шлюбу – важливий момент релігійного життя людини. З погляду православного віровчення, родина-це домашня Церква. У цій Церкві народжується християнин, через хрещення вона приходить до Церкви, одержує християнське виховання і вмирає як християнин. Духовний

Чернецтво, або монашество (грецьк. μovaχoc, – самотній) являє собою одне з найбільш значимих і, напевно, найяскравіших явищ християнського життя й християнського релігійного досвіду. Ужитті завжди існує певна дистанція між ідеалом і його реальним втіленням,