Релігієзнавство – Кислюк К. В. – Текст 3.2. СИСТЕМА ТАБУ
Між релігіями всіх полінезійських племен простежується помітна подібність, можна навіть сказати, цілковита схожість, і в кожній з них існує загадкове т а б у, що застосовується де біл ьше, де менше. Система його така складна і незбагненна для розуму, щоя знав кількох людей, які роками жили серед тубільців, вивчили їхню мову й звичаї і не змогли розібратися в цьому своєрідному і загадковому звичаї… Вплив т а б у воістину все пронизує, воно поширюється і на найважливіші події, і на найменші повсякденні дрібниці. Одне слово, усе життя дикуна побудоване на суворому і невідступному дотриманні розпоряджень т а б у, що керує будь-якою його дією.
Перші дні мене буквально на кожному кроці обсмикував окрик “т а б у!”, застерігаючи від незліченних порушень цієї містичної заборони, що я по простоті душевній раз у раз готовий був зробити. Па-м’ятаю, на другий день після нашого приходу в долину я, не чекаючи поганого, простягнув Тобі пачку тютюну через голову людини, яка сиділа між нами. Той підхопився немов ужалений, а всі присутні в дружному жаху заволали “т а б у!”. Я ніколи більше не повторював цього нікчемного вчинку, негожого не тільки за законом т а б у, а й за правилами хорошого тону…
Не раз, гуляючи по гаях, я помічав на якомусь із хлібних дерев або на кокосовій пальмі особливий вінок з листя, що обхоплює стовбур. Це був знак табу. Саме дере во, його плоди і навіть тінь, що ним відкидається, були недоторканними. Так само й люлька, подарована мені королем, виявилася в очах тубільців священною, і жоден з них ні кол и не дозволив би собі з неї затягнутися. На чашці її було одягнуто щось подібне до віночка з кольорової соломи, від чого вона, до речі, була схожа на голову турка в чалмі, якими в нас часто прикрашають руків’я батогів.
Таке солом’яне кільце було якось надіте мені на зап’ястя власноручно королем Мехеві, який, закінчивши плетиво, відразу оголосив менет абу…
Хитрі, незрозумілі заборони – прикметні риси звичаю табу, перелічити їх усі булоб просто немислимо. Чорні кабани, літи до певного віку, жінки в цікавому становищі, молоді люди під час татуювання їхніх облич, а також деякі ділянки долини, поки йде дощ, усі захищені заборонною силою табу…
Я спостерігав його дію в долині Тіор, де, як розповідалося вище, мені довелося одного разу побувати. Разом з нами вирушив на берег і наш високоповажний капітан. Авін був безстрашним мисливцем…
У бухті Тіор капітан висловив те ж презирство до релігії островитян, з яким колись відкидав марновірства матросів. Наслухавшись, шо в долині безліч дичини – потомство кількох курей і півнів, за недоглядом залишених там колись англійським кораблем, що розплодилися під охороною найсуворішогот а б у і майже всі здичавіли, – він тепер намірився прорватися скрізь усі заборони і перебити цих птахів до останнього курчати…
До самого вечора між скель, шо обступають долину, гуркотіли постріли, і багатьом красуням-птахам попсувала розкішне пернате убрання вбивча куля-лиходійка…
Розпалений своїми трудами, наш капітан рушив до струмка напитися; але дикуни, що стежили за ним з великої відстані, розгадали його задум і, кинувшись до струмка, встигли заступити йому дорогу і відтіснити його від води, тому що його губи опоганили б її дотиком…
Його щастя – і наше теж, щодо краю розлютовані тіорці не вшанували нас градом каміння. Адже всього кількома тижнями раніше таким же чином, за такий же злочин були вбиті капітан і троє з команди зі шхуни “К…”.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)