Релігієзнавство – Кислюк К. В. – КОРОТКИЙ РЕЛІГІЄЗНАВЧИЙ СЛОВНИК
Аватара – в індуїзмі втілення бога в образах інших богів, людей або тварин.
Автокефалія-самоврядування, адміністративна незалежність по-місних Православних Церков.
Азан-заклик до щоденної ритуальної молитви (намазу), що п’ять разів на день лунає з мінаретів мечетей у країнах або територіях, де поширений іслам.
Амулет – невеликий предмет, який наділяється надприродною силою, здатністю захищати, оберігати його власника від всіляких нещасть, ворожих чар тощо.
Анафема-у християнстві найвища кара для віруючого, яка означає його відлучення від Церкви.
Ангели-згідно з віровченням іудаїзму, християнства та ісламу, створені Богом безтілесні надприродні істоти, що повідомляють людям його волю.
Анімізм – віра в надприродне існування душі і духів, як своєрідних двійників людей, тварин, рослин, предметів і природних явищ. Виникає як форма первісної релігії, надалі стає невіддільним елементом будь-якої релігії.
Апостоли – мандрівні проповідники у первісному християнстві, які поширювали його у давніх громадах, а також серед нехристиян. Пізніше Церква стала називати апостолами переважно тільки 12 найближчих учнів Ісуса Христа, які, згідно з новозаповітними текстами, були обрані ним для проповіді його вчення.
Архат-згідно з буддійським вченням: 1) епітет Будди; 2) у буддизмі тхеравади людина, яка шляхом перевтілень наблизилася до найвищого рівня духовного розвитку – нірвани; 3) праведник, святий. Архатами вважались найближчі учні Будди Шак’ямуні.
Архідиякон-духовний сан у християн, старший з дияконів, помічник єпископа при богослужінні, найчастіше – чернець.
Архієпископ – старший єпископ, один з вищих титулів у Християнській Церкві, середній між єпископом і митрополитом. Як правило, очолює велику за розмірами єпархію. У той же час цей титул надається на знак великих заслуг перед Християнською Церквою.
Архієрей – у східному християнстві загальна назва вищих церковних ієрархів (єпископів, архієпископів, митрополитів, патріарха) з числа т. зв. “чорного”, тобто чернечого духовенства.
Архімандрит – вищий перед єпископом чернечий чин у східному християнстві, почесний титул настоятелів великих монастирів.
Аскетизм релігійний – концепція і певний спосіб життя, що передбачають добровільну відмову від життєвих благ та задоволень.
Ахімса – в індуїзмі, буддизмі релігійно-етичний принцип, ЯКИЙ означає: не слід робити нічого, що завдає страждань або бентежить будь-які живі істоти.
Айят, аят – найменший відокремлюваний уривок коранічного тексту, вірш Корану.
Аятола – найвищий титул шиїтських релігійних провідників.
Богослов’я, теологія – у християнстві система обгрунтування і захисту релігійного вчення про Бога, сукупність доказів істинності догматики, релігійної моралі, правил і норм життя духовенства і віруючих, боговстановл ення віровчення і Церкви.
Бодхисатва – у буддизмі людина чи будь-яка інша істота, яка упритул наблизилась до виходу з колеса сансари-з кола нескінченних перероджень, але добровільно вирішила залишитися в ній, щоб допомогти просвітленню інших. У пантеоні буддизму посідають промокне місце поміж буддами і архатами.
Брахман – в індуїзмі жрець, представник особливої жрецької верстви.
Будда – 1) ототожнюється з Сщцхартхою Гаутамою Шак’ямуні, який є засновником буддизму; 2) у буддизмі тхеравади людина, яка досягла найвищої межі духовного розвитку; 3) у буддизмі махаяни унаочнений Гаутамою Шак’ямуні символ, який втілює в собі ідеал межі духовного розвитку.
Булла – най важливіший документ Папи Римського, що містить його звернення, постанову або розпорядження.
Вікарій – заступник духовної особи. У Католицькій Церкві вікарієм Ісуса Христа називають Папу Римського. У протестантизмі часто зустрічається як посада помічника священика. У Православній Церкві Заступник правлячого у певній єпархії архієрея, може мати титул єпископа, архієпископа.
Віра релігійна– невіддільна ознака релігійної свідомості, особливістю якої є прийняття істинності релігійного вчення, визнання реального існування надприродних сил, властивостей і відносин без жодних раціональних доказів.
Гріх – вчинок (поведінка) людини, що виявляється у неприйнятті або порушенні релігійних цінностей.
Гріх первородний, або гріхопадіння – за іудейським і християнським віровченням порушення першими людьми Адамом і Євою, яких спокусив змій, Божої заповіді не споживати плодів з дерева пізнання добра і зла.
Громада релігійна-первинне територіальне об’єднання віруючих, які належать до певного релігійного напрямку.
Гуру – духовний дорадник індуїстської родини, вчитель.
Демон-дух, який керує природними явищами і розпоряджається долями людей. У християнстві синонім слів “біс”, “диявол”.
Деномінація – релігійне об’єднання, що перебуваєу процесі організаційного оформлення. Цей термін використовується також як синонім слів “віросповідання”, “конфесія”, що означають приналежність до певної релігії.
Дервіш – в ісламі-злиденний мандрівний аскет, часто член одного з містичних суфійських братств.
Диякон – перша ступінь свяще нства. Помічник священика або єпископа у здійсненні богослужінь, але самостійно не має права здійснювати таїнства.
Догмати релігійні – основні положення віровчення тієї чи іншої релігійної конфесії, що визнаються як вічні і незмінні Істини, встановлені Богом і обов’язкові для віри в них усіх віруючих.
Духовенство – особлива, як правило, організована за ієрархічним п ринципом група професійних служителів культу в ряді розвинутих релігій.
Екзархат-у східному християнстві-церковний округ, наділений певною самостійністю у справах внутрішнього управління. Екзархат очолюється єпископом, підпорядкованим главі Церкви.
Есхатологія – релігійне вчення про кінцеву долю людства і світу.
Єпархія-церковно-адміністративний округ у Християнській Церкві на чолі з єпархіальним архієреєм (митрополитом, архієпископом, єпископом).
Єпископ – вищий ієрарх у більшості Християнських Церков, керівник єпархії.
Єресі – релігійні вчення, відмінні від офіційної доктрини та організації.
Жрецтво (від старослов. “жрети” – приносити жертву) – група людей, яка в політеїстичних релігіях виконує функції посередника між віруючими і надприродними силами, а також здійснює релігійні обряди.
Ібліс – в ісламі-ім’я духа, що спочатку був одним із створених з вогню ангелів, але відмовився вклонитися Адаму, якого сотворив Аллах з праху, і був за це скинутий з небес. Відповідник диявола в християнстві.
Ігумен-у східному християнстві настоятель чоловічого монастиря (ігуменя-жіночого). Сан священнослужителя з ченців, наступний за ієромонахом.
Ідол-виготовлений з дерева, каменю чи іншого матеріалу предмет, що зображає, уособлює божество для поклоніння. Часто ідоли наділені тваринними або людськими рисами.
Ієрарх-представник вищого християнського духовенства (Папа Римський, патріарх, кардинал, митрополит, архієпископ, єпископ).
Ієрархія церковна-сукупність чинів духовенства в порядку субординації, прийнятої в тій чи іншій Церкві, форма організаційного церковного устрою.
Імам – духовний керівник, голова мусульманської громади, людина, яка керує молитвою в мечеті.
Ініціації релігійні – у первісних релігіях сукупність обрядів, що знаменували перехід до дорослого життя і супроводжувалися низкою фізичних і моральних випробувань, покликаних засвідчити готовність юнака (або дівчини) до виконання нової соціальної ролі.
Індульгенція – папська грамота, свідоцтво про відпущення як скоєних, так і не скоєних ще гріхів, яке видавалось за гроші або особливі заслуги перед Церквою.
Кааба-головне святилище ісламу, будівля в центрі Священної Мечеті (аль-Масждид аль-Харам) у Мецці. У східному куті будівлі знаходиться Чорний Камінь, нібито посланий Аллахом з неба. Мусульмани всього світу під час молитви звертаються обличчям у напрямі Кааби.
Каббала-релігійно-містичне вчення з елементам и магії, спрямоване на осягнення “справжнього”, потаємного сенсу Тори та інших священних книг іудаїзму.
Каді, казі – релігійний суддя і чиновник в мусульманській громаді, який керується у своїй діяльності нормами релігійного права – шаріату.
Канон – у релігійному контексті – зразок, порядок, правило, установлення щодо віровчення, культу, релігійної організації. У християнстві вважається, що канони ведуться від апостолів, отців Церкви або вироблені церковними соборами; а тому є законом, якого треба неухильно дотримуватися.
Капище-давнослов’янське язичницьке святилище.
Кардинал – другий за значенням чин після Папи Римського в Католицькій Церкві. Кардинали – найближчі радники Папи. Після смерті Папи вони обирають із свого середовища нового Папу.
Карма-в індуїзмі та буддизмі так називають особливу містичну силу або універсальний вселенський принцип, автоматично діючий “закон віддяки”, згідно з яким поведінка людини в реальному житті, її вчинки визначають її нинішню долю і наступне переродження її душі.
Катехізис – книга, що містить короткий, популярний виклад основ релігійної віри і моралі, призначений для навчання релігії.
Клір-у Християнській Церкві узагальнена назва священнослужителів.
Коан – логічно абсурдна загадка у дзен-буддизмі, що використовується як один з медитативних засобів досягнення Просвітлення.
Конклав – зібрання кардиналів, яке скликається відразу після смерті Папи Римського для обрання нового.
Консисторія духовна – 1) церковно-адм ін і страти ний й орган при православному єпархіальному архієреї. В її віданні перебували всі справи єпархії, суд над духовенством, а також над мирянами у випадках, коли йшлося про шлюб і розлучення та про богохульство; 2) в Католицькій Церкві-нарада кардиналів; 3) у різних напрямах протестантизму – орган управління, подібний до православної консисторії.
Конфесія – приналежність до будь-якої Церкви, релігійної організації, яка має своє віровчення, культову практику та організаційну структуру.
Конфірмація – 1) таїнство миропомазання в Католицькій Церкві, проводиться єпископом в урочистій обстановці зазвичай над дітьми 7-12 років; 2) у протестантизмі не має містичного смислу і являє собою публічний акт, що означає досягнення молодими людьми церковного повноліття (14-16 років), свідоме прийняття ними християмської віри, а також включення їх до складу релігійного співтовариства.
Культ релігійний – система релігійних дій, предметів і символів, пов’язана з релігійними уявленнями віруючих і спрямована на задоволення їхніх релігійних потреб.
Курія Римська-уряд держави Ватикан і найвищий орган управління Римсько-Католицькою Церквою. Складається з очолюваних префектами (Папою Римським або кардиналами) конгрегацій (департаментів, міністерств). Крім конгрегацій, до складу курії входять трибунали, секретаріати тощо.
Лавра – назва великих і найбільш впливових православних чоловічих монастирів, підпорядкованих у своїй діяльності вищій церковній владі.
Лама – спочатку так називались ви щі ієрархи ламаїзму в Тибеті, опісля – всі буддистські ченці в Монголії, Бурятії, Туві, Тибеті. Найвищий духовний авторитет і керівник усіх тибетських буддистів – Далай-лама.
Легат-духовна особа, яка виконує в будь-якій країні особл и ве, постій не чи тимчасове доручення Папи Римського.
Магія-комплекс ритуальних обрядів і дій, які, згідно з переконанням їхніх виконавців, можуть спричинити надприродний вплив на навколишній світ із певною практичною метою.
Мандала – це кругла чи багатогранна діаграма (коло, вписане в квадрат, який в свою чергу також вписаний в коло), являє собою геометричну форму усвідомлення людиною Всесвіту. В основному використовується для медитації й проведення містичних обрядів у та нтрич ному буддизмі і ламаїзм і.
Мантри – вірші з текстів Вед, що використовуються як заклинання і чаклунські формули, а також для медитації.
Медресе-середній або вищий мусульманський навчальний заклад для підготовки служителів культу, вчителів початкових мусульманських шкіл, а також службовців державного апарату у країнах Близького та Середнього Сходу.
Мекка – головне священне місто мусульман, де народився, жив та починав свою проповідницьку діяльність Мухам мад. У Мецці знаходиться головне святилище мусульман – Кааба. Паломництво до Мекки є одним з п’яти найзначніших релігійних обов’язків мусульманина.
Месіанізм, месія – віра у майбутнє пришестя Месії, тобто Божого Посланця, Спасителя, покликаного знищити зло і встановити на землі Царство Боже. Месіанізм поширений, крім іудаїзму і християнства, в індуїзмі (уявлення про аватари), буддизмі, ісламі та інших релігіях.
Мечеть-релігійно-культова споруда, в якій моляться мусульмани. Необхідними атрибутами мечеті є молитовний зал із міхрабом (ніша, що вказує напрямок на Каабу) і мінбаром (кафедра проповідника), книгосховище, приміщення для ритуальних омовінь.
Митрополит – вищий духовний сан у східних Християнських Церквах. У Церквах з патріаршою системою правління-другий після патріарха чин у церковній ієрархії.
Мінарет – вежа у мечеті або поблизу неї, з якої кілька разів на день лунає заклик до молитви. Мечеть може мати декілька мінаретів.
Місіонерство – поширення представниками релігійних організацій своєї віри серед населення, яке сповідує іншу.
Містика, містицизм – в широкому розумінні визнання надприродної сутності явищ природи, суспільства, у вужчому-релігійно – філософська віра у можливість надчуттєвого і надрозумового спілкування з надприродним.
Монастир-громада ченців, які об’єдналися на основі загальних релігійних поглядів для спільного проживання за особливими правилами, зафіксованими в монастирських статутах. Зовні монастир виглядає як комплекс культових, житлових та господарських приміщень, обнесений огорожею чи стіною.
Монотеїзм-форма вірувань і культу, що полягає у поклонінні єдиному Богу, вища форма релігійної еволюції, властива світовим релігіям.
Муедзин – служитель мечеті, до обов’язків якого входить п’ять разів на день сповіщати з мінарету азан-заклик до молитви.
Мулла – служитель культу в мусульманстві. Мулли часто поєднують відправлення культу з посадами вчителів у релігійних навчальних закладах, релігійних судді в-каді, керуючих благодійними закладами. Становлять особливу соціальну групу. Мають великий вплив серед віруючих.
Намаз (перс), салят (араб.)-мусульманська ритуальна молитва, яку виконують п’ять разів на день.
Нунцій – постійний дипломатичний представник (посол) Вати-кану в державі, з якою останній підтримує дипломатичні відносини.
Обрізання – релігійно-магічний обряд відрізання крайньої плоті статевого органу чоловіків. В іудаїзмі обрізання-центральний, з точки зору етноконфесійної приналежності обряд, ознака заповіту між Богом і обраним ним народом. В ісламі має релігійно-містичне значення, постає своєрідним символом приналежності до цієї релігії.
Обряди релігійні – сукупність символічних індивідуальних або колективних дій віруючих, що спрямовані на встановлення двобічних стосунків між людиною і надприродними об’єктами.
Окультизм – містичне вчення, що визнає існування надприродних сил і можливість безпосереднього спілкування з ними за допомогою магічних обрядів, таємних ритуалів.
Ордени чернечі – властиві Католицькій Церкві об’єднання ченців, монастирів, на основі прихильності особливим ритуалам, певним принципам чернечого життя і з метою захисту, утвердження католицької віри.
Пагода – культова будди стська споруда у вигляді багатоярусної башти, в якій зберігаються буддистські святині. Пагода будується у дворах монастирів поруч з храмами.
Пантеон – сукупність богів будь-якої релігії.
Папа Римський (Верховний Первосвященик) – глава Римо-Католицької Церкви і монарх міста-держави Ватикан. Обирається конклавом-зборами кардинальської колегії-пожиттєво.
Парафія (приход) – термін, яким позначають первинну терито-ріально-адміністративну одиницю Церкви в християнстві (православ’ї, католицизмі). Ознаками парафії є наявність храму, молитовного будинку, штату служителів культу, а також громади віруючих. Центр парафії-парафіяльна (приходська) церква.
Пастор-у різних напря мах протестантизму служитель Церкви.
Патер – священику Римо-Католицькій Церкві.
Патріарх – духовний сан верховних ієрархів у ряді Християнських Церков; глава автокефальної Церкви у православ’ї; у католицизмі титул патріарха мають керівники окремих уніатських Церков.
Політеїзм – форма вірувань і культу, що полягає у поклонінні багатьом богам.
Прелат-загальна назва вищих духовних осіб у Римсько-Католицькій і Англіканській Церквах.
Пресвітер – у Православній Церкві – священик, в протестантизмі – обраний з мирян керівник громади.
Примас – у Католицькій і Англіканській Церквах цей титул належить єпископу, який має вишу владу щодо духовенства певної країни.
Протоієрей – старший свяшеникусхідному християнстві, найчастіше настоятель храму, належить до “білого” духовенства.
Пуджа – в індуїзм комплекс обрядів індивідуального і колективного безкровного жертвопринесення.
Рабин – духовна особа в іудаїзмі, авторитет у витлумаченні приписів та заборон для членів іудейської громади та застосування їх до конкретних соціальних умов.
Ритуал релігійний – сукупність приписів і правил, що визначають порядок виконання обрядів, церемоній релігійного культу. Регламентує порядок і характер дій служителів культу під час богослужіння, при здійсненні таїнств, визначає правила проведення молитви тощо.
Сангха – буддійська чернеча громада на певній території. Часто має свій власний монастир.
Священне Писання (Святе Письмо) – релігійні книги, що наділяються віруючими ореолом святості, оскільки вони, за їхніми уявленням, написані і заповідані людям за навіяннями самого Бога. Кожна розвинута релігія має своє Святе Письмо: в індуїзмі це – Веди, в іудаїзмі-Танах, в ісламі-Коран тощо. У християнстві Святим Письмом вважається Біблія, до якої увійшли книги Старого і Нового Заповітів.
Священне Передання – в християнському богослов’ї так називається (^окупність релігійних положень і приписів, які розглядаються як одкровення Бога, тобто як одержані від нього не в письмовій (як Святе Письмо), а в усній формі. Метою Святого Передання є витлумачення основних положень Святого Письма. Святе Передання визнається лише православ’ям і католицизмом. За догматичною значимістю і релігійним авторитетом Святе Передання прирівнюється там до Священного Писання. Протестантизм розглядає його як продукт людської творчості.
Священик – сан служителя культу у християнстві, якому надано п раво самостійно здійснювати богослужіння і таїнства (крім свяшен-ства). Офіційна назва священиків-ієрей, пресвітер.
Секта-замкнута релігійна група з незначною кількістю віруючих, яка відкололася від основної течії релігії в певній країні. Для сект характерна претензія на винятковість власної ролі, доктрини, ідейних приписів, цінностей та настанов.
Секуляризація-процес звільнення віл релігійного, сакрального. Стосується різних сфер суспільних відносин і особистого життя, свідомості, діяльності і поведінки людини.
Синагога – молитовний будинок в іудаїзмі.
Синод-у православ’ї та католицизмі дорадчі органи при східних патріархах та Папі Римському. До складу синодів входять представники вищої ієрархії. Число членів та порядок функціонування визначаються кожною Церквою відповідно до місцевих традицій.
Скит – тип монастиря, розташованого у віддаленому, пустельному місці. Устав скитів відзначається більшою суворістю, вимогливістю щодо чернечої життєорганізації.
Собор – 1) кафедральний чи головний храм міста або монастиря, де здійснюють богослужіння особи вишої духовної ієрархії; храми, що мають особливе значення; 2) зібрання представників певної чи кількох Церков для обговорення і вирішення питань віровчення, внутрішнього устрою і дисципліни, моральної поведінки членів Церкви. Собори розрізняються за значенням, яке вони відіфанзтьужитті віруючих (вселенські і помісні), за назвами Церков, країн чи народів, у яких вони відбувалися, за складом членів чи титулом головуючого (архієрейські, монастирські, патріарші тощо), а також за тривалістю п роведен ня (тимчасові і постійні), віросповіданням (протестантські, православні) та ін.
Сотеріологія – 1) учення про спасіння, проголошуване світови-ми та іншими релігіями; 2) частина богослов’я, що тлумачить питання про умови, шляхи та засоби спасіння.
Суна-Священне Передання ісламу, викладене у формі висловів Мухам мала та оповідей (хадисів) його діянь людьми, які близько Його знали.
Сура – окремий розділ Корану. Коран містить 114 сур. Кожна сура має власну назву. У Корані сури розташовані за кіл ькістю віршів – айатів, з яких вони складаються.
Сутра – в індуїзмі та буддизмі назва релігійно-філософського трактату, в якому викладено віронавчальні положення цих релігій.
Схизма – церковний розкол у результаті суперечностей між поел ідовниками різних поглядів усередині Церкви.
Табу-у первісних релігіях система надприродно пояснюваних заборон і приписів, функціонування якої (накладання, зняття, покарання) відбувається за певним ритуалом.
Таїнство-у християнстві особливі обрядові дії. Вважається, що в процесі здійснення таїнств на людей невидимо сходить Божа благодать.
Теократія-форма правління, за якої вся повнота влади в державі належить главі Церкви і духовенству.
Тотемізм – комплекс обрядів і вірувань, пов’язаний із уявленням про надприродний зв’язок людини й окремих соціальних колективів із тваринами та рослинами.
Тризна – у давніх слов’ян комплекс поховальних обрядів після завершення поховання. Включала в себе: військові турніри, криваве жертвопринесення на жертовному вогнищі і жалобне частування.
Умма – мусульманська громада, спільнота всіх мусульман.
Унія церковна-об’єднання однієї з Церков християнського Сходу або її частини з Римо-Католицькою Церквою на засадах визнання першості Римських Пап і католицької догматики за умов збереження притаманних їй традицій, обрядів, способів відправи таїнств, особливостей церковного устрою.
Фанатизм релігійний-доведена до крайньої міри відданість релігійним ідеям, прагнення неухильно дотримуватись їх у практичному житті, нетерпимість до інших вірувань та іновірців.
Хадис – розповідь про діяння і висловлювання Мухам мала і його однодумців. Хадиси складають Суну як Священне Передання в ісламі.
Халіф – духовний і світський глава теократичної мусульманської держави (халіфату). У ранньому ісламі, а потім у сунітів – голова мусульманської громади. Халіфи мали бути особливо набожними людьми, які обиралися громадою для того, щоб регулювати її життя згідно з шаріатом, стежити за виконанням настанов, заповідей, даних Аллахом. З X ст. халіфи перетворилися на мусульманських первосвящеників.
Харизма-благодать, Божий дар, особлива сила дарована апостолам Святим Духом в Єрусал имському храмі на П ‘ятидесятницю для подолання гріховності та досягнення спасіння. У переносному значенні – сукупність видатних психофізичних якостей особистості.
Цезарепапізм – умовний термін для характеристики особливих стосунків між імператорською та церковною владою. І мператор фак-тично був главою Церкви, призначав патріархів. Вважається, що принцип цезарепапізму підштовхнув кн. Володимира І Святославича до прийняття Руссю християнства саме східного зразка.
Целібат-обов’язкова безшлюбність католицьких священиків.
Церква – 1) централізоване багаточисельне самоврядне ієрархі-зоване релігійне об’єднання священнослужителів (кліру) і простих віруючих (мирян), яке постійно відтворює й координує віронавчаль-ний, обрядово-культовий бік релігії; 2) молитовна споруда у християнстві (православ’ї).
Чотки – намистини, нанизані на шнурівку або з’єднані одна з одною гачками, призначені для відрахування молитов і поклонів. Використовуються у багатьох релігіях.
Фетишизм-форма первісної релігії, поклоніння матеріальним предметам як наділеним надприродними властивостями.
Шабат – в іудаїзмі щотижневе свято суботи, встановлене четвертою заповіддю на згадку про сьомий день Творіння.
Шаманізм – особливий комплекс обрядів і ритуалів, пов’язаний з віруваннями в надприродні здібності і можливості давніх служителів культів-шаманів.
Шаріат – комплекс юридичних норм, принципів та правил поведінки, релігійного життя та вчинків мусульманина, дотримання яких є угодним Аллаху. Шаріат вважається божим законом, доведеним до людей через Коран і хадиси.
Шейх – 1) в новий та новітній час – титул голови племені в Аравії; 2) почесна назва визначних богословів, керівників ісламських громад.
Хрещення – християнське таїнство, що символізує прийняття людини у лоно Церкви.
Язичництво-різноманітні рел ігі йно-міфол огічні уявлення, обряди та культи, що існували в різних народів планети до прийняття ними-вищих релігійних форм (як правило, світових релігій).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)