Регіональна економіка – Зінь Е. А. – 9.2. Теоретичні основи планування розвитку регіональних соціально-економічних процесів
Згідно теорії управління перспективи розвитку кожного регіону визначаються обгрунтованим прогнозом та на його основі конкретними планами, спрямованими на обов’язкове виконання. Позитивний вплив на загальну систему планування економічного і соціального розвитку мають методологічні та методичні положення, що висвітлені в Законі України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України”. В законі визначені правові, економічні та організаційні засади формування цілісної системи прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України, окремих галузей економіки та окремих адміністративно-територіальних одиниць. Законом встановлений загальний порядок розроблення, затвердження та виконання зазначених прогнозних і програмних документів, а також права та відповідальність учасників державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку. Законом визначені такі поняття як “державне прогнозування економічного і соціального розвитку” та “програма економічного і соціального розвитку”.
Прогноз економічного і соціального розвитку є засобом обгрунтування вибору тієї чи іншої стратегії та прийняття конкретних рішень органами законодавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо регулювання соціально-економічних процесів. Державне прогнозування економічного і соціального розвитку – науково обгрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку.
Програма економічного і соціального розвитку України – документ, в якому визначаються цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку, засоби та шляхи їх досягнення, формується взаємоузгоджена і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв’язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання, а також характеризуються очікувані зміни у стані економіки та соціальної сфери.
Слід зауважити, що останнім часом в офіційних документах стали використовувати слово “програма”, уникаючи слова “план”. З врахуванням вказаної заміни система прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку складається з:
– прогнозів економічного і соціального розвитку України, Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст на довгостроковий (на 10-15 років), середньостроковий (на 5 років) на короткостроковий (на наступний рік) періоди;
– Державної програми економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період;
– прогнозів розвитку окремих галузей економіки на довгостроковий та середи ьо строковий періоди;
– програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст на короткостроковий період;
– програм розвитку окремих галузей економіки на короткостроковий період.
Державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку регіону базуються на таких основних принципах:
– еволюційність економічного та соціального розвитку – передбачає врахування того, що виробничо-економічні та соціальні процеси не відбуваються раптово, негайно. Для усвідомлення нових спрямувань, прийомів, змін суспільних відносин, втілення їх у життя необхідна зміна психології людей та людських відносин, а для цього потрібний певний період часу. До небажаних негативних результатів приводять рішення, що спрямовані на негативні впровадження принципово нових змін у людських відносинах;
– цілісність – забезпечується розроблення взаємоузгоджених прогнозних і програмних документів економічного і соціальною розвитку України, окремих галузей економіки та окремих адміністративно-територіальних одиниць на коротко – та середньостроковий періоди;
– об’єктивність – прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку України розробляються на основі даних органів державної статистики, уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також звітних даних із офіційних видань Національного банку України;
– соціальна спрямованість – означає, що в прогнозних та програмних документах головна увага приділяється необхідності врахування інтересів людей, забезпеченню соціальних потреб;
– науковість, оптимальність – прогнозні та планові документи розробляють на основі використання економічних законів розвитку суспільства і в планах відображаються науково обгрунтовані, оптимальні рішення на рівні підприємства, окремої території, держави в цілому, які забезпечують досягнення максимального соціально-економічного ефекту. Застосування наукового методу дозволяє об’єктивно оцінити тенденції, обгрунтувати перспективи розвитку регіону, розробити прогнози і техніко-економічне обгрунтування темпів і пропорцій росту, визначити пріоритетність в реалізації окремих рішень, що обумовлена державними та регіональними інтересами;
– пропорційність та збалансованість економічного розвитку – забезпечення потреб населення у виробництві продукції, надання послуг, що може бути реалізований в результаті загальнодержавного та загально регіонального планування. Реалізація цього принципу передбачає:
– еквівалентний обмін результатів виробничої діяльності у всіх сферах народного господарства;
– рівновагу попиту та пропозиції, що стосується всіх галузей виробництва;
– раціональне співвідношення між мінімально необхідними потребами і наявними ресурсами;
– самостійність – регіональні органи влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень відповідають за розроблення, затвердження та виконання прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Прогнозування та розроблення цих програм забезпечує координацію діяльності органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
– гласність — прогнозні і програмні документи є доступними для громадськості. Інформування про цілі та показники цих документів забезпечує суб’єктів підприємницької діяльності необхідними орієнтирами для планування власної виробничої діяльності;
– дотримання загальнодержавних інтересів – органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні здійснювати розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку виходячи з необхідності забезпечення реалізації загальнодержавної соціально-економічної політики та економічної безпеки держави.
Прогнозні та програмні документи розробляються на основі комплексного аналізу демографічної ситуації, що склалася на певний адміністративно-територіальній одиниці, стану використання природного, виробничого, науково-технічного та трудового потенціалу конкурентоспроможності вітчизняної економіки, аналізу досягнутого рівня розвитку економіки і соціальної сфери та з урахуванням впливу зовнішніх політичних, економічних та інших факторів. Показники прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку є орієнтиром для розроблення суб’єктами підприємницької діяльності власних прогнозів, планів та інших документів.
Програми економічного та соціального розвитку на короткостроковий період розробляються на основі відповідних прогнозів. Програми мають бути комплексними, розроблятися на науковій основі, визначати цілі та пріоритети економічного та соціального розвитку, враховувати місцеві особливості діяльності підприємств кожної галузі, передбачати для виконання програм використання необхідних природних, трудових, матеріальних, фінансових ресурсів, передбачати також обгрунтування необхідних резервів у промисловості, сільському господарстві, транспорті для уникнення можливих соціальних та природно-кліматичних негараздів, мають враховувати досягнення конкретних позитивних зрушень в економічній діяльності та соціальному забезпеченні людей. Такі програми мають бути оприлюдненні та позитивно сприйняті населенням певної території, тоді будуть підтримані; виконання буде спрямовано на забезпечення реального економічного зростання в результаті конкретних дій органів регіонального управління, місцевого самоврядування та керівників підприємств. Таким чином, в програмах відображається відносна самостійність регіонів при вирішенні економічних, соціальних, екологічних проблем, як елемента державної регіональної політики.
Прогнози та програми економічного і соціального розвитку розробляють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Ці органи також контролюють виконання відповідних показників програм економічного і соціального розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Методи планування являють собою сукупність способів і прийомів, за допомогою яких забезпечується розробка і обгрунтування планових документів.
До основних методів планування відносяться: системний, балансовий, нормативний, програмно-цільовий, математичні методи.
Системний метод. Поняття “система” визначається як впорядкована сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих елементів, що утворюють єдине ціле. Система являє собою одне із основних понять кібернетики – науки про управління складними динамічними системами. До системи належить будь-яке ціле, що складається із пов’язаних між собою окремих елементів. Властивістю динамічної системи є те, що окремі елементи утворюють єдине ціле з якісно новими властивостями. Розподіл системи на окремі підсистеми та елементи здійснюється таким чином, що зберігається загальна цілеспрямованість у функціонуванні системи.
Елементи в системі об’єднані причинно-наслідковими зв’язками. Зміна стану окремих елементів або зв’язків протягом певного часу приводить до зміни стану самої системи. Це означає, що система функціонує.
Застосування системного методу дозволяє розглядати регіон як складну динамічну систему, дослідити та на етапі планування передбачити вплив на розвиток економічних та соціальних процесів зовнішніх та внутрішніх факторів.
Балансовий метод в плануванні означає, що план виробництва матеріальних ресурсів, машин, обладнання, предметів споживання обгрунтовують в результаті розробки балансів, в яких визначають потреби і джерела задоволення цих потреб.
Макроекономічна збалансованість у суспільстві виступає як сукупність пропорцій між виробництвом і споживанням, ресурсами та їх використанням, пропозицією та попитом, факторами виробництва і його результатами, матеріальними і фінансовими потоками.
Сукупні потреби, як правило, більші можливих обсягів ресурсів. В процесі розробки конкретних балансів проводять ранжування потреб – розподіляють їх по рангах на першочергові і менш важливі. Відповідно визначають обсяг ресурсів, що задовільняють спочатку першочергові потреби, а згодом – інші потреби.
Нормативний метод оснований на визначені та використанні в плануванні діяльності підприємства прогресивних норм і нормативів, які відображають досягнення науково-технічного прогресу, завдання стосовно розвитку окремих галузей економіки, що мають важливе значення для держави.
Використання прогресивних норм і нормативів виступає основою для забезпечення міжнародним стандартам рівня економічного та соціального розвитку, досягнення оптимальної збалансованості виробництва та споживання, своєчасного пошуку резервів, їх ефективного використання, впровадження прогресивної організації праці.
Достовірність нормативної бази має бути особливо необхідною в умовах формування нових економічних відносин в Україні у зв’язку із здійсненням ринкових перетворень.
Необхідно відрізняти такі поняття як “норма” та “норматив”. Норма – це науково обгрунтована максимально допустима величина абсолютних витрат сировини, матеріалів, палива, електроенергії, трудових затрат, інших ресурсів, необхідних для виготовлення одиниці продукції, виконання робіт, надання послуги заданої якості протягом планового періоду.
Норматив – відносний показник, що характеризує поелементні складові норм витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, затрат праці на одиницю роботи, ступінь ефективного використання ресурсів (наприклад, витрати заробітної плати на 1 грн. готової продукції). Норматив встановлює величину параметрів, які визначають, регламентують значення конкретної норми або певного завдання на виконання конкретної роботи.
Програмно-цільовий метод передбачає розробку цільових комплексних програм і призначений для обгрунтування вирішення крупних народногосподарських проблем, визначення шляхів розвитку провідних підприємств галузей економіки, що мають загальнодержавне значення.
Сутність методу полягає у виборі основної мети науково-технічного, економічного та соціального розвитку, розробці основних заходів для їх досягнення у визначені терміни при збалансованому забезпеченні виробництва ресурсами.
Цільова комплексна програма – документ; в якому визначена мета та комплекс виробничих, організаційно-господарських, соціально-економічних та інших заходів, направлених на вирішення конкретної народногосподарської проблеми з врахуванням наявних трудових та матеріально-технічних ресурсів. За змістом цільові комплексні програми поділяють на науково-технічні, економічні, територіальні, соціальні, екологічні.
Науково-технічні програми передбачають вирішення наукових і технічних проблем, використання досягнень науки в народному господарстві, впровадження інноваційних програм.
Економічні програми направлені на вирішення важливих галузевих та міжгалузевих проблем у виробництві, підвищення його ефективності, розвиток нових видів виробництва продукції, технологічних процесів, впровадження нових транспортно-технологічних зв’язків.
Територіальні програми передбачають комплексний господарський розвиток виробничої сфери окремих регіонів, формування нових виробництв та на цій основі ствердження умов для зайнятості населення та покращення умов життя людей.
Соціальні програми направлені на створення сприятливих соціальних умов для населення, покращення матеріального і культурного життя населення, на розвиток науки, освіти, культури, мистецтв, національних традицій тощо.
Екологічні програми включають комплекс заходів природоохоронного характеру, що спрямовані на забезпечення раціонального використання та охорону земельних, водних, лісових ресурсів, ліквідацію негативного впливу шкідливих виробництв на здоров’я людей.
Математичні методи дають можливість використовувати в плануванні економіко-математичні моделі з метою забезпечення наукової обгрунтованості і оптимізації планів.
Процес планування виробництва на регіональному рівні вимагає систематичного вирішення великої кількості питань техніко-технологічного, організаційного, економічного, соціального та правового характеру. Оптимальне вирішення цих питань може бути досягнуто на основі використання економіко-математичних моделей, враховуючи складність процесу планування та наявність значної кількості факторів, що впливають на кінцеві результати.
В залежності від змісту техніко-технологічних, організаційних та соціально-економічних задач для отримання оптимального плану застосовують економіко-математичні методи, до складу яких входять методи математичного моделювання, лінійного, динамічного, стохастичного та інших видів програмування, стохастичного моделювання, моделі, що побудовані на використанні теорії черг (масового обслуговування), теорії управління запасами, теорії ігор та інших математичних теорій.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)