Регіональна економіка – Шевчук Л. Т. – Розділ 11. Аналіз розвитку продуктивних сил України

1. Актуальність вивчення теми. Знання про особливості розвитку продуктивних сил України, їх структуру, тенденції розвитку основних галузей дають змогу оцінити проблеми розвитку національного господарського комплексу та можливості їх розв’язання.

2. Провідна ідея теми. Незважаючи на переважно негативні тенденції розвитку продуктивних сил, Україна має шанси активізувати розвиток їх складових у найближчій перспективі.

3. Головні завдання в освоєнні матеріалу. Володіти інформацією про особливості розвитку продуктивних сил України.

Розвиток продуктивних сил України в умовах незалежності відбувався за здійснення реформ грошово-кредитної, фінансово-валютної, банківської, цінової, митної системи; становленні ринку товарів, капіталу, робочої сили, фондового ринку; інтенсифікації процесів створення конкурентно-здатних підприємницьких структур, розгалужених інфраструктурних систем. Унаслідок реформування економіки низка економічних об’єктів змінила форму власності (табл. 11.1, рис. 11.1).

З’явилася низка малих підприємств, кількість яких щорічно зростає, незважаючи на те, що багато їх щороку перестають функціонувати (табл. 11.2, рис. 11.2).

Таблиця 11.1. Кількість об’єктів, що змінили форму власності*

Роки

Загалом по економіці

У тому числі

Державної

Форми власності

Комунальної форми власності

Всього, одиниць

107 636**

26 250

81 385

У тому числі за роками

1992-1993

3 592

1623

1969

1994

8 249

2 731

5 518

1995

16 213

4 099

12 114

1996

19 427

4 500

14 927

1997

8 480

1873

6 607

1998

5 359

1677

3 682

1999

5168

1480

3 688

2000

5 147

1550

3 597

2001

6007

1 543

4 464

2002

6 134

1450

4 684

2003

6 524

1 396

5128

2004

6 148

1064

5 084

2005

5 661

742

4 919

2006

5 526

522

5 004

* Дані Держкомстату України. Інформація оновлюється останній раз у зв’язку з переведенням державних статистичних спостережень із питань приватизації до відомчої звітності Фонду державного майна України ** Дані наведено з урахуванням вилучення об’єктів, з якими, за інформацією Фонду державного майна України, його регіональних відділень, Фонду майна АР Крим, органів місцевого самоврядування, розірвано договори купівлі-продажу на 1 січня 2007 р.

Для того, щоб виявити загальні тенденції розвитку продуктивних сил і особливості територіальної організації національного комплексу України, важливо проаналізувати основні макроекономічні показники. Серед них – валовий внутрішній продукт (ВВП). Обчислений за методологією та даними РВПС України НАН України, він дорівнював у 1997 р. 36,8 % від рівня 1990 р.,

Регіональна економіка   Шевчук Л. Т.   Розділ 11. Аналіз розвитку продуктивних сил України

Рис. 11.1. Динаміка об’єктів, що змінили форму власності у 1994-2006 рр.

Регіональна економіка   Шевчук Л. Т.   Розділ 11. Аналіз розвитку продуктивних сил України

Рис. 11.2. Динаміка кількості малих підприємств за період 2000-2007 рр.

Таблиця 11.2. Основні показники розвитку малих підприємств*

Роки

Кількість малих підприємств, одиниць

Кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць

Середньорічна кількість

Зайнятих**

Працівників на малих

Підприємствах, тис. осіб

Середньорічна кількість найма-

Них*** працівників

На малих підприємствах, тис, осіб

Частка

Найманих

Працівників на малих підприємствах у загальній кількості найманих працівників на підприємствах – суб’єктах підприємництва

Частка малих

Підприємств

У загальному обсязі

Реалізованої

Продукції, робіт, послуг

2000

217 930

44

1 730,4

1 709,8

15,1

8,1

2001

233 607

48

1 818,7

1807,6

17,1

7,1

2002

253 791

53

1932,1

1 918,5

18,9

6,7

2003

272 741

57

2 052,2

2 034,2

20,9

6,6

2004

283 398

60

1 978,8

1 928,0

20,2

5,3

2005

295109

63

1 890,4

¿834,2

19,6

5,5

2006

307 398

66

1 816,6

1 746,0

19,0

4,8

Дані Держкомстату України

** У тому числі штатні, позаштатні й неоплачувані (власники, засновники підприємства, члени їх сімей) працівники

*** У тому числі штатні та позаштатні працівники

А додана вартість становила у матеріальних галузях, відповідно, 33,0 %, у тому числі в промисловості – 38,3 %, сільському господарстві – 53,5 %, сфері обслуговування – 42,9 %.

У 90-х роках постійно зростала ресурсомісткість ВВП і сповільнювалась його прибутковість. Унаслідок цього зменшувались абсолютні обсяги оплати праці та прибутку суспільства. Деформувалася й структура ВВП: скорочувалися накопичення, збільшилися кінцеві споживчі витрати.

ВВП є найважливішим показником економічної діяльності у системі національних рахунків. Зазначимо, що Держкомстат здійснив перехід до обчислення показників національних рахунків України у 1994 р. За його офіційними даними, реальний ВВП у 1990-1999 рр. постійно зменшувався. З 1995 р. темпи річного зниження ВВП стали повільнішими: 1999 р. вони становили -0,4 % порівняно з -12,2 % 1995 р. У другій половині 1999 р. ситуація дещо поліпшилась. Проте обсяг реального ВВП, обчислений за офіційними даними, становив 1999 р. близько 50% рівня 1992 р.

Динаміка випуску ВВП за 1990-2005 рр. засвідчує, що у 2005 р. обсяг ВВП становив лише 62,7 % рівня 1990 р. (табл. 11.3). Це означає, що Україна не змогла подолати соціально-економічну кризу, яка сформувалася і загострилася в 90-х роках XX ст. (табл. 11.4).

Таблиця 11.3. Валовий внутрішній продукт*

Роки

У фактичних цінах

Індекси фізичного обсягу

Індекси-дефлятори

Валовий внутрішній продукт

Валовий

Внутрішній

Продукт у розрахунку на особу

Валовий внутрішній продукт

Валовий

Внутрішній

Продукт у розрахунку на особу

Валовий внутрішній продукт

Валовий

Внутрішній продукт

Млрд крб

Тис. крб

% до попереднього року

% до 1990 р.

% до попереднього року

1

2

3

4

5

6

7

1990

167

3

1991

299

6

91,3

91,1

91,3

196,2

1992

5 033

97

90,1

89,8

82,3

1 866,0

1993

148 273

2842

85,8

85,7

70,6

3 435,4

1994

1203 769

23 184

77,1

77,4

54,4

1053,5

Закінчення табл. 11.3

1

2

3

4

5

6

7

1995

5 451 642

105 793

87.8

88,5

47,8

515,5

Млн грн

Грн

% до попереднього року

% ДО

1990 р.

% до попереднього року

1996

81519

1595

90,0

90,7

43,0

166,2

1997

93 365

1842

97,0

97,8

41,7

118,1

1998

102 593

2 040

98,1

98,8

40,9

112,1

1999

130 442

2 614

99,8

100,6

40,8

127,3

2000

170 070

3 436

105,9

106,7

43,2

123,1

2001

204 190

4195

109,2

111,1

47,2

109,9

2002

225 810

4 685

105,2

106,3

49,7

105,1

2003

267 344

5 591

109,6

110,5

54,4

108,0

2004

345 113

7 273

112,1

113,0

61,0

115,1

2005

441 452

9 372

102,7

103,5

62,7

124,5

*Дані Держкомстату України

Виробництво ВВП на особу в Україні є меншим у 2 рази порівняно з Польщею і в 4-11 разів порівняно з іншими розвинутими країнами – давніми членами Євросоюзу. Водночас цей показник для таких країн, як Румунія, Болгарія, котрі недавно вступили до ЄС, – майже такий, як для України.

Порівняно низький рівень ВВП в Україні фахівці пояснюють структурою його утворення. Незважаючи на спад виробництва в агропромисловому комплексі, частка сільського, мисливського та лісового господарства в обсязі ВВП України залишалася достатньо високою (наприклад, 2004 р. – 11,4 %), а в країнах ЄС – приблизно 2,1 % (у Польщі – 3 %). Одночасно зберігався високий рівень зайнятості найманих працівників у цьому секторі економіки (2004 р. – 11,7 % загальної кількості працюючих проти 5,4 % у країнах ЄС).

Україна є промислово-аграрною державою. За структурою економіки 15 регіонів країни належать до промислово-аграрних.

Упродовж багатьох років сільське господарство належало до найважливіших галузей економіки України.

Регіональна економіка   Шевчук Л. Т.   Розділ 11. Аналіз розвитку продуктивних сил України

Продовження табл. 11.4

1

2

3

4

5

6

7

00

9

(Виробництво та розподілення електроенергії, газу і води

2001

27 905

16 673

11 232

4186

243

-238

7 041

2002

28 227

16 802

11 425

5 252

270

-189

6 092

2003

30 360

18 090

12 270

6 073

291

-258

6 164

2004 2005

31961 36 739

19538 21 570

12 428 15 169

8 623

9 160

226 268

-475 -325

4 049 6066

Будівництво

2001

18 339

11 048

7 291

4 242

236

-43

2 856

2002

19 176

11 523

7 653

4 843

172

-66

2 704

2003

25 811

15 543

10 268

6 686

228

-61

3415

2004

37 667

23 204

14 463

8924

252

-50

5 337

2005

45 972

29 602

16 370

12 677

301

-89

3 481

[Оптова й роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; І послуги з Ремонту

2001

38 989

16 580

22 409

8 942

1488

11 979

2002

42 628

18 035

24 593

10 627

1060

12 906

2003

54 897

23 275

31 622

10 197

1261

-22

20 186

2004

71490

ЗО 433

41057

11393

1 339

-48

28 373

2005

99 662

43 621

56 041

20 882

1591

-44

33 612

2001

41 295

16 708

24 587

10 325

737

-55

13 580

Транспорт

2002

46 946

19423

27 523

14 065

450

-114

13 122

І зв’язок

2003

59 995

24 903

35 092

16 732

616

-266

18 010

2004 2005

75 233 91 219

32 539 43 784

42 694 47435

16 936 23 754

775 1077

-174 -439

25157 23 043

Продовження табл. 11.4

1

3

4

5

6

7

00

9

Освіта

2001

12 437

3 533

8 904

6 402

28

2 474

2002

14 666

3 847

10 819

7 996

42

-12

2 793

2003

18 640

4 859

13 781

10 935

34

-4

2 816

2004

22086

5 834

16 252

12 855

33

3 364

2005

29 388

8 506

20 882

17 498

47

3 337

Охорона здоров’я та соціальна допомога

2001

10 005

3 994

6011

4 278

32

1 701

2002

12080

4 719

7 361

5 377

32

-36

1988

2003

14 958

5 821

9137

7 093

43

-31

2 032

2004

18 470

7 518

10 952

8 426

42

-2

2 486

2005

22 855

8 890

13 965

11 419

59

-38

2 525

Інші види

Економічної

Діяльності

2001

49 074

19 738

29 336

16 739

630

-52

12 019

2002

58 168

23 020

35148

20 038

724

-344

14 730

2003

71151

28 439

42 712

22 196

740

-470

20 246

2004

109 827

43 247

66 580

33 201

1290

-531

32 620

2005

134 806

54 009

80 797

47 703

1 538

-849

32 405

Оплата послуг

Фінансових

Посередників

2001

X

2 806

-2 806

X

X

X

-2 806

2002

X

3 148

-3 148

X

X

X

-3 148

2003

X

4 280

-4 280

X

X

X

-4 280

2004

X

5 275

-5 275

X

X

X

-5 275

2005

X

7 402

-7 402

X

X

X

-7 402

Усього (в основних цінах)

2001

460 520

280 030

180 490

86 440

5 660

-2 096

90 486

2002

504 008

302 814

201194

103117

5 280

-2 257

95 054

2003

603 704

363 487

240 217

122 188

6 072

-2 952

114 909

2004

809 988

496 942

313 046

157 450

6 896

-3 800

152 500

2005

995 630

607 029

388 601

216 600

8 594

-5 368

168 775

Регіональна економіка   Шевчук Л. Т.   Розділ 11. Аналіз розвитку продуктивних сил України

Адже вона має сприятливі природні умови для розвитку сільськогосподарського виробництва, яке здавна було традиційним видом діяльності українців. Україна – провідна аграрна держава Європи з потужним ресурсним потенціалом для подальшого розвитку сільського господарства, що вже у найближчій перспективі могло б стати високоефективним, експортоспроможним. І на сучасному етапі, незважаючи на складні умови функціонування, ця галузь традиційно належить до найважливіших, є основною ланкою агропромислового комплексу (АПК). Сільське господарство посідає друге місце після промисловості за випуском продукції, це важлива галузь спеціалізації національного господарського комплексу. На країну припадає майже третина запасів чорнозему та 27 % орних земель Європи. На мешканця України припадає в середньому 0,66 га ріллі (в Польщі та Франції цей показник вдвічі менший). У зв’язку з різними причинами названий показник постійно зменшується. У Закарпатській області на жителя припадає лише 0,16 га ріллі, у Львівській – 0,31 га. Такі показники оцінюються Міжнародною комісією з продовольства (ФАО 00Н) як критичні. Але за якісним складом і природною родючістю грунтів Україна – одна з найбагатших держав світу. Експертні оцінки, що містяться в праці “Україна: прогноз розвитку продуктивних сил” (К., 1998), стверджується: за раціональної структури землекористування і відповідної наукової та ресурсної бази землеробства сільське господарство країни в змозі забезпечити продуктами харчування 140-145 млн осіб. Однак навіть за такої кількості населення, яка зараз проживає в Україні, продовольча безпека країни залежить від перспектив розвитку сільського господарства у найближчій і віддаленішій перспективі.

Найвища сільськогосподарська освоєність території (понад 85 %) характерна для Запорізької, Миколаївської та Кіровоградської областей, найнижча – для поліських областей.

В Україні має місце висока розораність грунтів, що дедалі більше перетворюється на складну проблему з погляду збереження земельних ресурсів. Відсутність фінансування унеможливлює належний рівень відновлення продуктивності земельних угідь, їх родючості. За роки незалежності в агропромисловому комплексі усіх регіонів України відбувся значний спад, зокрема у 1999 р., коли виробництво сільськогосподарської продукції становило лише 48,6 % рівня 1990 р.

Рівень розвитку та спеціалізацію сільського господарства визначають рослинництво і тваринництво (табл. 11.5-11.7).

При цьому площа сільськогосподарських угідь упродовж 1990-2006 рр. щорічно скорочувалася (рис. 11.3).

Для сільського господарства України характерними були значні регіональні диспропорції, які впродовж останніх років дещо пом’якшилися.

Дані засвідчують наявність низки проблем у сільському господарстві країни, від розв’язання яких залежить забезпеченість населення продуктами харчування. Сказане підтверджують фінансові результати функціонування цієї галузі, які значно менші, ніж у промисловості (табл. 11.7). Принагідно зазначимо, що всі підприємства України впродовж 2006 р. отримали фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування у сумі 76,3 млрд грн. Це в 1,2 разу перевищує обсяги попереднього року, причому 66,5 % підприємств були прибутковими й отримали 110,7млрд грн прибутку, що в 1,2 разу більше ніж за 2005 р. Збитково працювало 33,5 % підприємств. Вони допустили збитків на суму 34,4 млрд грн (у 1,4 разу більше ніж у попередньому році). У сільському господарстві збитковою була третина підприємств (табл. 11.7).

Промисловість – провідна галузь національного господарського комплексу України. У 90-х роках XX ст. відбулося різке зниження випуску промислової продукції,

Регіональна економіка   Шевчук Л. Т.   Розділ 11. Аналіз розвитку продуктивних сил України

Регіональна економіка   Шевчук Л. Т.   Розділ 11. Аналіз розвитку продуктивних сил України

Таблиця 11.7. Фінансовий результат підприємств (млн грн)*

Регіональна економіка   Шевчук Л. Т.   Розділ 11. Аналіз розвитку продуктивних сил України

Регіональна економіка   Шевчук Л. Т.   Розділ 11. Аналіз розвитку продуктивних сил України

Регіональна економіка   Шевчук Л. Т.   Розділ 11. Аналіз розвитку продуктивних сил України

Рис. 11.3. Динаміка площі сільськогосподарських угідь у 1990-2006 рр., тис. га

Зумовлене кризовими явищами в економіці країни. У 2000-2005 рр. розвиток цієї галузі дещо активізувався (табл. 11.8).

Найрозвинутішими промисловими регіонами є Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Полтавська і Харківська області та м. Київ. На них припадає понад 70 % загальнодержавного обсягу реалізованої промислової продукції, а питома вага кожної з таких областей, як Волинська, Тернопільська, Херсонська, Чернівецька, Закарпатська, Кіровоградська та м. Севастополя не досягає навіть 1 %.

З початку 90-х років спостерігалися високі темпи зменшення обсягів промислового виробництва, пік якого припав на 1998 р., коли виробництво промислової

Регіональна економіка   Шевчук Л. Т.   Розділ 11. Аналіз розвитку продуктивних сил України

Продукції становило лише 49 % обсягу 1990 р. Позитивні тенденції до стабілізації обсягів промислового виробництва простежуються у 1999 р. Випуск продукції дещо стабілізувався за рахунок експортно-орієнтованих і основних галузей.

У 2005 р. тенденції щодо активізації функціонування виробничого сектора економіки зберігалися. Так, зростання промислового виробництва мало місце майже у 22 регіонах країни (зменшення спостерігалося у Донецькій, Львівській, Одеській, Полтавській і Херсонській областях).

У структурі промисловості в регіонах з’явилися процеси її “згортання” до однієї-двох значущих галузей. Так, у 15 регіонах України переважала харчова промисловість і переробка сільськогосподарських продуктів, у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій областях – металургія й обробка металу, Луганській – нафтопереробка, металургія й обробка металу, Полтавській – виробництво продуктів нафтопереробки, Рівненській і Хмельницькій – виробництво та розподілення електроенергії, у Сумській області – машинобудування та видобування енергетичних матеріалів. Структурні зрушення в українській промисловості, що тривають з 1993 р., характерні зростанням питомої ваги важкої індустрії (енергетика, паливна, чорна металургія) та різким падінням частки машинобудування і легкої промисловості.

За 2005-2006 рр. зріс обсяг реалізованої продукції практично всіх галузей промисловості (табл. 11.9).

На жаль, зростання обсягів реалізованої продукції значною мірою зумовлене підвищенням цін на енергоносії та сировину.

Вибір напрямку розвитку промисловості (свідомо чи несвідомо), зроблений українським керівництвом, що має на меті розвиток традиційних основних галузей, неодмінно призводитиме до зменшення обсягів виробництва в майбутньому. Згадані галузі ніколи не будуть давати такого обсягу виробництва, який компенсував

Види промисловості

2005 р.

2006 р.

Млн грн

% до підсумку

Млн грн

% до підсумку

1

2

3

4

5

Промисловість

468 562,6

100,0

551 729,0

100,0

Добувна:

38 867,1

8,3

45 077,4

8,2

Видобування енергетичних матеріалів

21 369,5

4,6

26 832,1

4,9

Видобування неенергетичних матеріалів

17 497,6

3,7

18 245,3

3,3

Обробна

355 079,9

75,8

405 466,3

73,5

З неї:

Харчова промисловість і перероблення сільськогосподарських продуктів

76 329,1

16,3

85 822,0

15,5

Легка:

5 014,2

1.1

6 127,7

1.1

Текстильна промисловість і пошиття одягу

3 633,9

0,8

4 190,4

0,8

Виробництво шкіри та шкіряного взуття

1 380,3

0,3

1 937,3

0,3

Виробництво деревини і виробів з деревини

3 719,4

0,8

4 454,6

0,8

Целюлозно-паперова промисловість; видавнича справа

11617,2

2,5

13 490,6

2,4

Виробництво коксу та продуктів нафтопереробки

44 030,0

9,4

43 895,5

8,0

Хімічна та нафтохімічна промисловість:

ЗО 161,6

6,4

35 249,7

6,4

Хімічне виробництво

22 045,3

4,7

25 042,4

4,5

Виробництво гумових і пластмасових виробів

8 116,3

1,7

10 207,3

1,9

Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів

13 530.1

2,9

18 351,5

3,3

Закінчення табл. 11.9

1

2

3

4

5

Металургія й обробка металу

103 331,4

22,1

120 660,5

21,9

Машинобудування:

59 668,1

12,7

68 730,6

12,5

Виробництво машин та устаткування

20 762,3

4,4

22 423,2

4,1

Виробництво електричного й електронного устаткування

13 530,5

2,9

15 510,3

2,8

Виробництво транспортного устаткування

25 375,3

5,4

ЗО 797,1

5,6

Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води

74 615,6

15,9

101 185,3

18,3

Дані Держкомстату України (сформовано в підприємствах – юридичних особах (у тому числі малих) за функціональним принципом (за однорідними продуктами, що згідно з Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) належать до відповідного виду економічної діяльності) з урахуванням обсягів реалізації підприємств-замовників) би падіння в машинобудуванні, легкій і харчовій промисловості. Виробництво в цих секторах повинно бути підкріплено реальними заходами, спрямованими на приватизацію (де б підприємства очолили нові директори, здатні ефективно керувати), створила б умови для співпраці та залучення іноземного капіталу (це забезпечить приплив інвестиційних коштів і ноу-хау), дерегуляції економіки (спонукатиме утворенню нових та ефективних підприємств).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Регіональна економіка – Шевчук Л. Т. – Розділ 11. Аналіз розвитку продуктивних сил України