Регіональна економіка – Манів З. О. – 8.6.3. Відтворення людського потенціалу країни та його регіональні особливості
Основа будь-якої держави – це її наявний людський потенціал. Нормальний розвиток держави неможливий без достатньої кількості населення, його працересурсного та інтелектуального потенціалу, виробничої і духовної культури. Розвиток держави залежний від зростання чисельності населення, тобто від його відтворення. Процес відтворення населення – це динаміка постійної заміни поколінь людей, які йдуть з життя, новими поколіннями. У більш широкому розумінні: відтворення – це постійне оновлення кількісних і якісних характеристик населення та соціальні переходи – зміни соціальних станів людей (здобуття освіти, початок або закінчення трудового життя, зміна професійної належності тощо).
Для характеристики перебігу процесів відтворення використовують ряд показників. Найбільш вживаними є загальний коефіцієнт народжуваності, загальний коефіцієнт смертності та загальний коефіцієнт природного приросту. Вони показують стан руху населення у державі, тобто кількість народжених, померлих та природний приріст (+, -) у розрахунку на 1000 чол. населення України (регіону). Так, наприклад, в Україні 2005 р. народилося 426,086 дітей, а померло 781,961 осіб; чисельність населення при цьому в середньому становила 47100,4 тис. чол, а на 1 січня 2006 р. – 46929,5 тис. осіб. Отже, народжуваність на 1000 чол. населення становила за 2005 р. 9 осіб, смертність – 16,6, природний приріст – 7,6 осіб.
Для більш глибокого аналізу народжуваності необхідно використовувати також повікові коефіцієнти народжуваності (відношення кількості дітей, народжених жінками певного віку, до середньорічної кількості жінок цього віку) та сумарний коефіцієнт народжуваності. Останній показник характеризує кількість дітей, яких в середньому народжує одна жінка за своє життя.
У 2000 р. сумарний коефіцієнт народжуваності в Україні становив 1,09, тобто у кожних 100 українських жінок народжується 109 дітей. У сільській місцевості рівень народжуваності є в 1,5 рази більшим, . ніж у міських поселеннях. У 2000 р. сумарний коефіцієнт становив відповідно 0,94 та 1,48. Територіальна диференціація інтенсивності народжуваності залежить від багатьох факторів. Серед них основними є: особливості історичного розвитку регіону, рівень урбанізації, рівень добробуту і освіти населення. У цілому, в нашій країні народжуваність знижується з заходу на схід (рис. 8.6.1.).
Як бачимо з рисунку, найвищий її рівень спостерігається в Рівненській (сумарний коефіцієнт дорівнює 1,59) та Волинській (1,50) областях. Найнижчий – на Донеччині та Луганщині (по 0,87). Смертність властива всім без винятку віковим групам. Основні причини і закономірності диференціації смертності населення:
Підвищена смертність у перші роки, особливо в перші дні життя, що зумовлено слабкістю новонародженого організму. Інтенсивність смертності немовлят, як показують дослідження високого розвитку медицини;
Зниження рівня смертності приблизно до 8-12 років, після чого її показники починають зростати, спочатку повільно, а починаючи з 45-50 років швидкими темпами;
Підвищена смертність чоловіків порівняно з жінками. Сьогодні середній вік життя населення коливається в межах 68років, в тому числі чоловіків – 63 роки, жінок – 74 роки.
В Україні, як і в більшості економічно розвинутих країн, перше місце серед причин смертності займають хвороби системи кровообігу, в більшості ендогенного походження (тобто пов’язані з внутрішнім розвитком організму – спадковістю, вродженими хворобами, старінням тощо). Підвищення частки смертності від цих захворювань супроводжується зменшенням смертності з екзогенних причин, які забирають більш молоді життя.
Другою за значенням причиною смертності у сучасних умовах є новоутворення. Третє місце утримують нещасні випадки: дорожньо-транспортні пригоди, травматизм на виробництві, отруєння тощо.
Як зазначалося вище, жінки в Україні живуть довше за чоловіків на 11 років. Це пояснюється наслідком як напруженого ритму життєдіяльності чоловіків (частіше працюють на декількох роботах, щоб забезпечити сім’ї більш-менш прийнятний життєвий рівень), так і нездоровим способом життя чоловічого населення (ненормальне харчування, алкоголізм, паління тощо).
Статево-вікова структура населення – це результат еволюції режиму відтворення населення як у минулому передумовою майбутнього демографічного розвитку. Основною глобальною тенденцією трансформації вікової структури населення на сучасному етапі є зростання питомої ваги осіб старших вікових груп. Уповільнення темпів зростання чисельності населення в Україні в середині 70-х років і перехід до депопуляції в 1993 р. став результатом підвищення рівня старіння населення: ймовірність смерті завжди вища серед осіб старших вікових груп, ніж серед молоді; в дітонародженні ж беруть участь лише жінки молодого і середнього віку. Тому навіть при високій інтенсивності дітонародження та низькому рівні смертності за рахунок дії структурних чинників кількість народжених буде невеликою, а кількість померлих, навпаки, значною.
Демографічне старіння населення є однією з основних характеристик відтворення його в усіх без винятку країнах Європи та Північної Америки. Наслідки цього явища наукові експерти вбачають у тому, що:
Досягнення успіхів у охороні здоров я та відповідне зниження смертності населення і зростання середньої тривалості життя призводить до збільшення абсолютної чисельності населення;
Довготривале збереження народжуваності на рівні, що не забезпечує навіть простого відтворення поколінь (в середньому одна жінка в економічно розвинутих країнах протягом свого життя народжує менше 2 дітей, коли для простого відтворення потрібно 2,2), призводить до невпинного скорочення питомої ваги дітей та молоді у складі населення і відповідного зростання частки осіб старшого віку;
Збереження в ряді країн (на жаль і в Україні) відносно високої передчасної смертності населення від нещасних випадків, отруєнь, травм тощо, передусім чоловіків працездатного віку, що неминуче посилює процес старіння за рахунок зниження питомої ваги молодого населення;
Вплив міграційного обміну населенням, який сприяє збільшенню питомої ваги молоді (і відповідно зменшенню частки населення похилого віку) у складі населення країн, які є центрами тяжіння мігрантів, і посилює процес старіння в тих країнах, які виконують функції донорів робочої сипи; при цьому тимчасовий характер зовнішніх міграцій тільки збільшує цей вплив, оскільки виїжджає на роботу чи навчання головним чином молодь, яка повертається подекуди у пенсійному віці.
Населення України належить до найстаріших в країнах Східної Європи і ряді країн Західної Європи. Наслідком цього є те, що уже протягом тривалого часу усі перелічені чинники процесу старіння діють в одному напрямі.
За останні два роки в Україні прийнято ряд законодавчих актів, зокрема про збільшення сім’ям матеріальної допомоги при народженні дитини у декілька разів, що, як видно за результатами статистичних даних, позитивно сприяє збільшенню народжуваності і зростанню коефіцієнта сімейності. Цьому має також ефективно сприяти прийняття владою програми зростання сім’ї і забезпеченості її відповідними матеріальними і духовними благами.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)