Регіональна економіка – Манів З. О. – 8.5. Ресурсозабезпечення і його значення для розвитку народного господарства країни
За даними Українського науково-дослідного інституту та науково-технічної інформації Міністерства економіки України, із надр України щорічно добувається понад 1,5 млрд. м3 гірничої маси, з якої 50-70 % йде у відвали. Для розміщення відвалів гірських порід щорічно відводяться сільськогосподарські угіддя у 1,0 тис. га. Заданими досліджень, проведених науковцями, сьогодні в країні заскладовано понад 30 млрд. гірничопромислових та інших відходів, які займають понад 200 тис. га землі.
Значні обсяги вскришних порід утворюються при видобуванні сировини відкритим способом: руд кольорових металів, сірки, вогнетривких глин, цементної сировини, бурого вугілля, різних природних будівельних матеріалів тощо.
Щоб переконатись у наявності відходів від промислового виробництва і необхідності їх утилізації в масштабах країни, досить побувати в таких промислових центрах як Донбас, Кривбас, Придніпров’я, Приазов’я, в районах Калуша, Бурштина (Івано-Франківська обл.), Роздолу і Новоград-Волинська (Львівська і Волинська обл.). В Україні чимало ресурсних відходів і має місце неефективне їх використання в інших галузях народного господарства (сільському господарстві, виробництві, лісовій та хімічній галузях промисловості), недостатнє використання водних та різноманітних мінеральних ресурсів. Ми розглянемо тільки основні із них: земельні, лісові, водні та мінеральні ресурси.
Земельні ресурси
Україна має достатньо високий земельно-ресурсний потенціал, але такий цінний ресурс використовується неефективно. Сьогодні майже 1/3 земельних угідь перебуває в запущеному стані і не використовується належним чином.
Висока розораність земель і неефективне використання земельних ресурсів знижують потенціальні можливості регіонів не тільки забезпечувати власні потреби сільськогосподарською сировиною і продуктами харчування, але позбавляють державу експортних її можливостей.
На сьогодні немає науково-обгрунтованої і затвердженої належним чином вдосконаленої структури земельного фонду, тому ці ресурси і не можуть ефективно використовуватись для потреб народного господарства. Щодо нераціонального використання земельного фонду вчені України вбачають такі причини:
– розробки корисних копалин здійснюються з грубим порушенням екологічних і технічних норм;
– у галузях важкої індустрії допускаються наднормативні викиди забруднюючих і шкідливих речовин у грунт, повітря та водне середовище;
– в країні не вирішене, особливо в великих містах і промислових центрах, питання утилізації промислових, побутово-комунальних та інших відходів. Відкриті сміттєзвалища забруднюють навколишнє середовище;
– при гірничовидобувних роботах, розробці і розширенні відкритого кар’єрного господарства, спорудженні нових об’єктів відбувається безпосереднє руйнування верхнього (родючого) шару грунту та його повне вилучення з користування;
– нераціональна структура земельних угідь і, в першу чергу, сільськогосподарських.
Крім цього, не упорядковані території населених пунктів, немає генеральних схем і планів їх забудови, що призводить до неефективного використання значної частини земель. Часто під забудову відводяться високопродуктивні сільськогосподарські землі.
Надзвичайно цінними є землі з особливим правовим режимом охорони: природно-заповідні території, рекреаційно-оздоровчі, території історично-культурного призначення тощо.
Загальна площа даних земель становить 7,2 % території України. Збільшення площі даних земель на 15-20 % дасть можливість створити необхідні умови стійкого природного середовища щодо антропогенних забруднень.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)