Регіональна економіка – Манів З. О. – 11.1.1. Місце і роль економіки Донецького регіону в розвитку економіки країни

11.1. Економіка Донецького регіону.
11.1.1. Місце і роль економіки Донецького регіону в розвитку економіки країни

Донецький економічний регіон є одним з найпотужніших міжрегіональних територіально-виробничих комплексів. Він розташований на крайньому сході України, його площа – 53,2 тис. км2 (8 % території України, об’єднує Донецьку і Луганську обл.) належить до районів з високим рівнем економічного розвитку. Його вигідне географічне положення, близькість джерел сировини і ринків збуту продукції, багатогалузева промисловість, розвинена мережа транспортних комунікацій, висока густота населення виділяють Донецький економічний район серед інших економічних районів країни. Він має складний комплекс виробництва, який представлений електроенергетикою, кам’яновугільною, металургійною, хімічною промисловістю, а також важким машинобудуванням, легкою та харчовою промисловістю та іншими галузями народного господарства (див. рис

Регіональна економіка   Манів З. О.   11.1.1. Місце і роль економіки Донецького регіону в розвитку економіки країни

Рис 11.1. Донецький економічний регіон

II. І). Тут розвинуте багатогалузеве сільське господарство, переважно приміського типу (овочівництво і молочне тваринництво). Північна і південна частини спеціалізуються на посівах зернових, соняшника, молочно-м’ясному скотарстві, свинарстві, птахівництві. Структура народногосподарського комплексу характеризується великою перевагою загального обсягу промислового виробництва над сільськогосподарським. Економічний район має добре розвинуту транспортну систему, яка забезпечує внутрішні і міжнародні зв’язки.

В економічному районі найвища густота міського населення і найнижча – сільського. За рівнем техногенного навантаження на навколишнє середовище район посідає одне з перших місць у Європі і світі. Район має одну з найсучасніших в Україні мережу автомобільних і залізничних шляхів загальнодержавного значення. Через територію проходять транзитні нафто – і газопроводи. Завдяки вигідному економічно-географічному положенню Донецький економічний район активно залучений до розвитку міжрегіональних зв’язків, а також до торговельних виробничих та науково-технічних взаємовідносин України з іншими державами, насамперед з країнами СНД, державами Чорноморсько-Середземноморського регіону, Східної та Північної Європи. Район має великі потенціальні можливості для створення промислово-економічних зон, розвитку міжнародної системи торгівлі, транспортних коридорів, сучасних ліній зв’язку. Донецький район – один із найбільш заселених районів України. Чисельність населення району – 7501,0 тис. чол і становить 15,2 % загальної чисельності населення України. Густота населення перевищує загальнодержавний показник майже в 1,7 рази (141,5 чол/км2 порівняно з 77,8 чол/ км2 по Україні). У Донецькій обл. щільність населення становить 185 чол/км2, а в Луганській – 98 чол/км2. Розселення населення територією нерівномірне. Найбільше зосередження населення спостерігається у середній частині Донецької і на півдні Луганської області. Тут виділяються міські агломерації: Донецько-Макіївська, Горлівсько-Єнакієвська, Лисичансько-Сєвєродонецька, Торезо-Сніжнянська та інші. Донецька область характеризується найбільшою питомою вагою міського населення (близько 90 %) у країні. Найменша густота населення у степових сільських районах півночі і південного заходу регіону.

11.1.2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону

Донецький регіон має свої специфічні особливості щодо клімату і рельєфу. В цілому вони сприятливі для активного сільськогосподарського та промислового освоєння.

У рельєфі виокремлюється декілька великих морфологічних структур:

З північного заходу па південний схід по правому березі Сіверського Дінця простягається Донецький кряж, для якого характерні градова будова, крейдяні скелі;

Приазовська височина займає південну частину Донбасу і сильно порізана ярами і балками. Знижуючись на південь, вона поступово переходить у вузьку Приазовську низовину ~ рівний розораний степ, який круто обривається до Азовського моря;

На півночі району знаходиться Придонецьке плато Рівнинний, слабо розчленований характер має і південно-західна частина району, що знаходиться в межах Придніпровської низовини. Для Донбасу характерна наявність великої кількості антропогенних форм рельєфу – це терикони, яких у районі налічується більше трьох тисяч!

Економічний район належить до помірно-континентальних кліматичних умов. Континентальність його зростає з південного заходу на північний схід. Літо тут посушливе, жарке. Зима досить холодна, малосніжна Середні температури: січня-4°С–8°С, липня-+21°С – +22°С, кількість опадів – від 550 мм на північному заході до 375 мм у рік на південному сході.

Рельєфні і кліматичні умови Донбасу Зумовили формування специфічного фунтового покриву району. Більшу частину займають середньогумусні чорноземи. Трапляються також дерново-глейові, алювіальні, солончакові і супіщані фунти. Переважна більшість фунтів має високу родючість, однак значна частка їх не використовується в суспільному господарстві через високу еродованість. Крім цього, значні площі зайняті відвалами від видобутку корисних копалин.

Мінерально-сировинні ресурси

Донецький район практично не мас аналогів за потужністю і різноманітністю мінеральної бази. Донецька мінеральна полікомпонентна зона характеризується найвищим рівнем зосередження ресурсів – перш за все високоякісним кам’яним вугіллям – від висококалорійних антрацитів до дуже дефіцитних коксівних (малосірнистих і низькопопільних). Є тут перспективні розвідані родовища нафти, природного газу та конденсату.

Рудні корисні копалини регіону представлені значними і єдиними в Україні запасами ртутних руд (Микитівківське родовище). Є розвідні запаси залізних руд, а останнім часом виявлені запаси мідних, алюмінієвих і поліметалічних руд, які мають перспективу розвитку.

У Донецькому економічному регіоні є потужні поклади нерудних корисних копалин. Вони представлені різноманітною сировиною для абразивного виробництва, металургії, хімічної промисловості та виготовлення конструктивних матеріалів. Абразивна сировина представлена графітом і каоліном. У Донбасі зосереджені основні запаси і видобуток вогнетривких глин (Часово-Ярське родовище) України. Присутні також флюсові вапняки, доломіти, кварцити і формувальний пісок. Хімічна сировина представлена родовищами крейди для виробництва соди, фарбувальної сировини. Кам’яна сіль розташована поблизу Артемівська і Слов’янська, за обсягами запасів ці родовища є одними з найбільших у світі.

На Донеччині є великі родовища мергелю – цементної сировини в Амвросієвському родовищі. У районі є значні поклади піску, будівельного каменю, керамзитової, черепичної та скляної сировини. Ефективне використання мінерально-сировинних ресурсів лімітує: виведення з експлуатації родючих грунтів, збільшення площ відвалів, утворення антропогенних, ерозійнонебезпечних форм рельєфу.

Земельні ресурси

Площа сільськогосподарських угідь у районі становить 2755,0 тис. га, 80,7 % ріллі, що на 3,5 відсоткового пункту менше ніж у середньому по Україні. Площа сіножатей і пасовищ – близько 20 % сільськогосподарських угідь.

Проблемою землекористування в регіоні є деградація земельного фонду, пов’язана з водною та вітровою ерозією грунтів, старінням зрошувальних систем і високою собівартістю їх обслуговування; з подальшим вилученням сільськогосподарських угідь під промислові відвали та під забудову

Для підвищення ефективності використання земельних ресурсів регіону треба йти шляхом інтенсифікації їх використання, створювати за допомогою інтенсивних технологій умови для підвищення продуктивності земель. Для зменшення екологічного навантаження на земельні ресурси необхідно активізувати роботу з проведення рекультивації земель, зайнятих промисловими відвалами. Ці та інші заходи сприятимуть підвищенню економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, збалансованого землекористування у регіоні.

Водні ресурси

Економіка регіону належить до вододефіцитних територій. Основою водних ресурсів регіону є річковий стік, який зарегульований численними ставками і водосховищами, його пік переважно відбувається весною. Головна водна артерія – Сіверський Донець. Річки регіону належать до басейну Дніпра, Азовського моря, Дону. Більшість річок – невеликі, влітку часто пересихають Кількість річкової мережі регіону більш як у три рази нижча ніж у середньому по Україні і становить 0,2-0,3 км/км2. Загальний обсяг поверхневого стоку з території Донбасу становить 2,0 тис км3 за рік. Забезпеченість місцевими водними ресурсами – в межах 50 % у басейні Сіверського Дінця і на 25 % у басейні Міуса. Дефіцит водопостачання в регіоні становить 4 млрд. м3 на рік.

З метою покращення водогосподарського балансу в регіоні споруджено великі водосховища, два канали Дніпро-Донбас і Сіверський Донець-Донбас. Обмежене водопостачання регіону, особливо питною водою, зумовлене забрудненням вод шахтами (1 км3щороку) та господарсько-побутовими стоками. Надзвичайно велика кількість води використовується у важкій промисловості (металургії, хімічній промисловості, аграрно-промисловому секторі тощо) і недостатньо використовується оборотне водопостачання.

Лісові ресурси

Як уже було сказано, лісовий фонд економічного району становить близько 4 % від його території або майже в 4 рази нижчий ніж в середньому по Україні. Він представлений лісами 1-ї групи, тобто зеленими зонами, полезахисними смугами, які не мають промислово-експлуатаційного значення. 31960-х по 90-ті роки площа лісових насаджень регіону скоротилася майже вдвічі. Ліси економічного району представлені трьома лісостеповими видами – байрачними, заплавними і водороздільними.

У видовому складі лісів переважають листяні породи – дуб, липа, ліщина, калина, трапляються і хвойні – сосна, ялина. Найбільш різноманітними за видовим складом є ліси долини Сіверського Дінця. На південь від Донецька знаходиться штучний Великоанадорський ліс, який називають “зеленою перлиною” Донбасу Отже, проблема лісових ресурсів залишається невирішеною і на майбутнє, хоча нею необхідно стабільно займатися і щорічно висаджувати кілька тисяч га, з часом затрати себе окуплять.

Рекреаційні ресурси

Для Донецького економічного регіону з високою густотою населення питання його оздоровлення мають винятково важливе значення. Не дивлячись на значне антропогенне навантаження на території регіону, компоненти навколишнього середовища гармонійно поєднуються, що зумовлюють певні рекреаційні можливості економічного району. Розвиткові рекреації сприяють наявні ресурси Азовського моря, лісостепових і степових ландшафтів та місцевостей, придатних для відпочинку і оздоровлення. Рекреаційним можливостям сприяють помірно-континентальний клімат, лікувальні грязі озер біля Слов’янська, мінеральні води різних типів (хлоридно-натрієві, сульфатно-хлоридні, столові). Найбільша концентрація мінеральних вод спостерігається у Волноваському, Попаснянському, Старобільському районах. Значні природно-рекреаційні ресурси економічного району зосереджені в основному в басейні Сіверського Дінця, в межах Донецького кряжу та Приазовської низовини. Найбільшими центрами морської кліматотерапії є Маріуполь та Новоазовськ.

Перспективи подальшого розвитку рекреації в регіоні обмежені через значне промислове і сільськогосподарське освоєння території, забруднення річок, водоймищ і акваторії Азовського моря. Проте можливі лісонасадження у значних масштабах у майбутньому дадуть можливість розширити рекреаційні ресурси Донецького економічного регіону.

Демографічний потенціал

Сучасна демографічна ситуація значною мірою зумовлюється природним і механічним рухом населення, наслідками соціально-економічної кризи, в першу чергу в паливно-енергетичному комплексі, а також надзвичайно високою урбанізацією території. Але починаючи з 1996 р. процес урбанізації – зростання міського населення – призупинився. У 2000 р. кількість міських жителів Донбасу становила 88,2 %: у Донецькій обл. – 90,1 %, у Луганській – 86,4 %. Ця ж тенденція спостерігається і сьогодні. Однак загальна кількість населення в регіоні, починаючи з 1995 р., скорочується. За останні п’ять років населення Донбасу скоротилося майже на 500 тис. чол (6,1 %). Причиною, перш за все, стало зниження народжуваності та зростання смертності, яке викликане негативною дією соціально-економічних чинників: падінням життєвого рівня населення, екологічною ситуацією, підвищенням частки людей похилого віку. Показники народжуваності, смертності і природного приросту населення в регіоні нижчі від середньоукраїнських на 1,7, 2,0 і 3,6 % і становлять, відповідно, 6,1; 17,3 та 11,1 %. Дитяча смертність в Донбасі становить 13,5% і є вищою ніж у середньому в Україні на 1,6 %. Питома вага населення старше працездатного віку в загальній чисельності зросла з 21,1 % у 1990 до 24,6 % у 2000 р. і становить близько 1,9 млн чол, тобто відбувається старіння населення. На чисельність населення працездатного віку припадає 57,9 %.

Розселення населення

Як уже було сказано, Донецький економічний район найбільш урбанізований в Україні. Тут розташовано 88 міст (19,8 % міст України), з них 42 (30,7 %) обласного підпорядкування, 242 (26,6 %) селищ міського типу, 455 сільських рад в 36 адміністративних районах. Донецьк – місто-мільйонер, а в Маріуполі, Макіївці і Луганську населення перевищує 500 тис. чол.

У Донецькому регіоні система розселення має свої особливості. Вони характеризуються відносно високим рівнем розвитку виробничих, наукових, культурних зв’язків, які визначають взаємопов’язаність розвитку в першу чергу міських мереж у системі розселення. Характерною особливістю розселення економічного району є різке відмежування сільських поселень від міських на північному сході Луганщини та південному заході Донеччини. В економічному регіоні розташовані одні з найбільших промислових агломерацій держави: Донецько-Макіївська, Горлівсько-Єнакієвська та Сєвєродонецько-Лисичансько-Рубіжанська. В розселенні Донбасу явно виділяються диспропорції господарських структур, передусім міських поселень. Спостерігається їх внутрішня недосконалість і незбалансованість території (територія від Рубіжного до Донецька більш як 150 км є майже суцільним містом), низький ступінь інтеграції міських і сільських поселень.

З метою збалансування системи розселення району на перспективу необхідно розробити і затвердити схему розселення, де передбачити формування цілісних розселенських структур, зменшення промислового навантаження і вдосконалення соціальної інфраструктури, особливо у невеликих міських поселеннях.

У сільських населених пунктах істотного покращення вимагають виробнича база і соціальна сфера для подальшого удосконалення системи розселення та поліпшення демографічної ситуації в економічному регіоні.

Трудовий потенціал

У Донецькому економічному регіоні зайнятість населення складає 41,6 % від загальної чисельності. Це один з регіонів в державі, де найбільша питома вага зайнятості у сфері матеріального виробництва і, зокрема, в промисловості.

Одночасно район є одним з таких, де найнижча у державі частка зайнятих у сільськогосподарському виробництві. Цей показник дещо вищий в Луганській області, що пояснюється нижчим рівнем розвитку промисловості в регіоні.

За останній період кількість зайнятих в усіх сферах економічної діяльності регіону значно скоротилася – 16,5 %. Зменшення чисельності населення, зайнятого у матеріальному виробництві, відбувається під впливом структурних змін у економіці. Причини: зменшення попиту на робочу силу, зростання безробіття як прихованого, так і у відкритій формі. Як показали дослідження, у 2000 р. пропозиція робочої сили у районі в сім разів перевищувала попит і це в той час, коли питома вага Донецького економічного району в загальноукраїнській потребі робочої сили становила 31,7 %. Особливою проблемою є значне вивільнення робітників із об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що викликане закриттям значної кількості нерентабельних шахт і зниженням виробництва електроенергії. Це дуже негативно впливає на соціально-економічні проблеми в шахтарських поселеннях, де іншого шляху працевлаштування практично немає.

Сьогодні кількість працюючих, зайнятих в усіх сферах економіки регіону, становить близько 3,07 млн. чол., що більш як на 23 % менше за відповідний показник у 1990 р.

У регіоні зростає кількість зареєстрованих безробітних, яка сьогодні становить близько 150 тис. чол. (=13,0 % від кількості безробітних в Україні). Середній рівень зареєстрованого безробіття коливається в межах 3,5-3,7 %.

Науково-технічний потенціал

Донецький економічний регіон має потужну науково-технічну базу. Цьому сприяє наявність в регіоні багатогалузевого суспільно-господарського комплексу, великої кількості технологічно складних виробництв, важкої індустрії, машинобудування, видобувної та хімічної промисловості.

У розпорядженні району є науково-дослідні інститути, установи галузевого і академічного підпорядкування, вищі навчальні заклади Ш-ІУ рівня акредитації. У 15-ти наукових установах досліджуються проблеми розвитку і розміщення вугільної галузі. В економіці зайнято 734 докторів та 5,8 тис. кандидатів наук1.

Головною ланкою науково-технічного комплексу регіону є Донецький науковий центр HAH України, до складу якого входять 5 науково-дослідних інститутів Донецька, а також філії академічних установу Луганську, Макіївці, Горлівці. Дослідною базою наукових установ Донбасу € 91 дослідне виробництво. Обсяги фінансування науково-дослідних робіт у Донецькому економічному районі становлять понад 8 % від загальнодержавного показника Основними напрямками науково-дослідних робіт (НДР) є вуглехімія, гірничодобувні технології, прикладна математика, економіка промисловості, проблеми штучного інтелекту, інформаційні системи.

Установи регіону виконують дуже важливу науково-дослідну роботу, яка становить близько 17 % всіх виконаних НДР у країні. Наприклад, майже половину робіт (46,6 %), виконаних у 1999 р. (всього виконано 1829 розробок), визнано такими, що відповідають світовому рівню або перевищують його.

Виробничий потенціал

Визначається особливостями природно-ресурсного потенціалу району і, на цій основі, спеціалізацією господарства економічного регіону.

Станом на 1 січня 2001р. первісна вартість основних фондів регіону становила 143,2 млрд. грн, що дорівнює 17,3 % вартості основних фондів України. У структурі основних фондів району найбільшу питому вагу має промисловість – 51,3 %, на транспорт і зв’язок припадає 11,1 %, сільське господарство – 4,5 %, будівництво – 1,5 %, оптову і роздрібну торгівлю-2,0 %, освіту – 2,9 %, охорону здоров’я та соціальну допомогу -1,0 %. Як показують наведені дані, для Донбасу характерними є надмірна концентрація фондів промислово-виробничого потенціалу і недостатнє фондозабезпечення соціально-культурної сфери.

Сьогоднішня галузева структура основних фондів практично не відрізняється від структури, що склалась до 1991 р. У той час вона була недосконалою і в перспективі з реструктуризацією економіки вимагала відповідних змін у посиленні розвитку соціальної сфери.



Регіональна економіка – Манів З. О. – 11.1.1. Місце і роль економіки Донецького регіону в розвитку економіки країни