Регіональна економіка – Качан Є. П. – Залізничний транспорт
На цей вид транспорту припадає основна частина вантажообігу і перевезень пасажирів.
Він має вирішальне значення в забезпеченні економічних зв’язків як у межах України, так і з іншими державами.
Першу залізницю в Україні збудовано в 1861 р. (Львів – Перемишль), другу (Одеса – Балта) – в 1865 р. Пізніше останню подовжили до Києва, а далі і до Москви. Невдовзі почала функціонувати залізниця від Курська через Харків до Азовського моря. У 1870 р. Одесу сполучили залізницею через Київ – Курськ із Москвою. У 70-х роках збудовано залізницю Знам’янка – Миколаїв, низку залізниць, що з’єднали Росію з Румунією та Австро-Угорщиною. До Балтійських портів вели залізничні лінії Ромни – Лібава, Київ – Ковель – Брест – Кенігсберг (нині Калінінград). У другій половині XIX ст. почалося будівництво залізниць у Донбасі та Придніпров’ї. Першими залізничними лініями тут були Харків – Слов’янськ – Микитівна – Таганрог та Воронезько-ростовська залізниця. 1871-1872 рр. залізниці Донбасу були з’єднані із загальною залізничною мережею Росії. 1884 р. закінчено будівництво так званої Катеринської залізниці: Донбас – Кривий Ріг через Катеринослав, яка сполучала донецьке вугілля з криворізькою рудою. 1875 р. закінчене будівництво залізниці Харків – Севастополь.
До 1890 р. усі найважливіші міста України були з’єднані залізницями з центральною Росією. Наприкінці XIX – на початку XX ст. у зв’язку з промисловою кризою темпи залізничного будівництва в Україні помітно знизилися.
Загальна довжина залізниць України в 1913 р. становила 15,6 тис. км. У довоєнні роки тут їх споруджено майже 5 тис. км. Основне будівництво нових і докорінна реконструкція діючих магістралей зосереджувалися у напрямах Донбас – Валуйки – Єлець – Центр, а також на інших виходах з Донбасу. У 1937 р. завершено спорудження й реконструкцію залізниці Донбас – Москва, збудовано залізницю Херсон – Харків.
Науково-технічний прогрес, збільшення обсягів випуску нових ефективних, більш економних видів рухомого складу (тепловозів, електровозів) зумовили припинення випуску паровозів у країні в 1957 р.
В Україні є кілька великих транспортних вузлів. їх економічні ознаки – характер розміщення продуктивних сил. і чисельність населення обслуговуваних районів. З цими характеристиками пов’язані обсяги роботи галузі, залежно від чого транспортні вузли поділяють на малі, середні та великі з активним (як правило, вузли – центри добувної промисловості, де переважає відбуття) та пасивним (вузли – центри обробної промисловості, де переважає прибуття вантажів) транспортним балансом. Транспортні вузли розрізняють також за територіально-функціональним призначенням (розвитком міжсистемних соціально-економічних зв’язків) і характером експлуатаційної роботи: ті, що обслуговують переважно транзитні пасажирські та вантажні потоки, в тому числі перевалочні; ті, які, крім того, обслуговують місцеві промислові підприємства і потреби населення міста; місцеві, які не здійснюють транзитних операцій. Найважливішими транспортними вузлами України є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Львів, Одеса, Донецьк. Найбільші залізничні вузли України – Київ, Харків, Лозова, Фастів, Ясинувата, Волноваха, Дебальцеве, Жмеринка, Шепетівка, Синельникове, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Полтава, Бахмач, Коростень, Козятин, Львів. Основні магістралі з Донбасу йдуть на Москву через Харків – Курськ, Куп’янськ – Валуйки – Єлець, Кіндрашівка – Валуйки; на захід – через Харків на Львів; через Мерефу та Ворожбу в західні області та Санкт-Петербург, у Кривий Ріг через Ясинувату – Дніпропетровськ. У південному напряму залізниці пролягають до портів Азовського і Чорного морів, а також на Кавказ через Ростов-на-Дону; до Поволжжя на схід проведена магістраль Куп’янськ – Лиски.
Україна з’єднана з Молдовою залізницями Роздільна – Тирасполь – Бендери – Кишинів та Кам’янець-Подільський – Бельци – Рибниця. Значно розширилася мережа приміського залізничного сполучення. Функціонують швидкісні лінії Київ – Харків, Київ – Дніпропетровськ, Київ – Львів, Київ – Хмельницький.
В Україні шість залізниць об’єднані департаментом “Укрзалізниця”, в тому числі 900 лінійних підприємств для перевезень на магістралі з експлуатаційною довжиною 21,7 тис. км, з них електрифіковано 9,16 тис. км.
Залізничний транспорт України посідає четверте місце у світі після Росії, США та Канади.
За оцінками експертів коефіцієнт транзитності України є одним з найвищих у світі. Геостратегічне положення між країнами Європи, Азії та Близького Сходу дає змогу їй бути вигідним транзитним мостом для перевезень товарів та пасажирів. Але щоб скористатися з цього ресурсу потрібно мати добре розвинений транспортний комплекс, високий рівень розвитку транспортної мережі, високу якість транспортних послуг, регулярність перевезень, швидкість, збереження товару та провадити відповідну державну політику. Важливість доходів від транзиту засвідчує той факт, що біля 1/4 ВВП Латвії становлять саме ці доходи [56; 26].
Зараз значна частина залізничних колій та залізничних терміналів не відповідає європейським стандартам. Якщо розглядати пасажирські перевезення, то проблемою е відсутність належного рівня сервісу на залізничних вокзалах та в самих поїздах, поганий санітарний стан вагонів, відсутність розваг протягом тривалої дороги (відеозал, дитячі вагони). Все це робить подорож залізницею малоприємною для пасажирів. Щодо вантажоперевезень, то тут проблемою є неефективні схеми навантаження та розвантаження потягів. Вирішення цих проблем потребує значних капіталовкладень, але основною проблемою є пошук необхідних коштів.
Для залізниці перевезення пасажирів є збитковою діяльністю, яка має фінансуватись за рахунок вантажоперевезень, але рентабельності вантажоперевезень донедавна заважав високий рівень бартеру у розрахунках, тому залізниця весь час відчувала брак “живих” коштів. За останній рік було багато зроблено для вирішення цієї проблеми.