Регіональна економіка – Качан Є. П. – Спеціалізація, комплексність, ефективність економічного регіону
Спеціалізація регіону залежить від сукупності сприятливих соціально-економічних, природних, історичних та інших умов і факторів розвитку. Вона може бути вузькою (представленою малою кількістю галузей) і широкою (представленою значним різноманіттям виробництв і послуг), що зумовлене як специфікою факторів розвитку, так й ступенем відкритості економіки (інтегрованістю регіону в національну і світову економіку). Спеціалізація регіону відображає його народногосподарські функції.
Спеціалізація регіону та її ефективність обчислюється за допомогою спеціальних таблиць і коефіцієнтів. У табличному методі враховують частку галузі у загальному обсязі виробництва в регіоні, а також її ранг (місце, яке займає галузь серед інших). Коефіцієнти спеціалізації відображають рівень концентрації галузі порівняно з іншими галузями в регіоні, або тою ж галуззю в країні. Розрахункові формули наведені у підрозділі 3.2, де розглядаються методи аналізу соціально-економічного розвитку регіонів.
Комплексність регіону відображає ступінь завершеності усієї господарської системи, пропорційності співвідношень між усіма ланками господарства, а також рівень використання природно-ресурсного, трудового й економічного потенціалів.
Ідеальна комплексність зумовлює повну стабілізацію системи на певному рівні розвитку, коли повністю відсутні диспропорції у територіальній і галузевій структурі, системі “природа – господарство – населення” регіону. Це передбачає також повну замкнутість, ізольованість регіональної системи. В реальному житті це абсолютно неможливо, за винятком занедбаних, покинутих людиною територій (але подібна ситуація може бути лише тимчасовим періодом в історії розвитку регіону). Тому економіка регіону, як правило, постійно еволюціонує: зростає, стабілізується, занепадає, знову зростає і т. д. Всі елементи регіональної системи також розвиваються із різною швидкістю і кожен з них то випереджає, то відстає від іншого. Отже, гармонійний стан регіональних систем – це лише той ідеал, до якого слід наближатися.
Для регіональних досліджень використовують низку формул, що визначають їх комплексність та ефективність (див. підрозділ 3.2). Ці формули зазвичай відображають тільки окремі аспекти комплексної територіальної і галузевої організації регіону, оскільки універсальна формула ще не знайдена.
Ефективність регіонального розвитку
Економічний регіон за своїм змістом є найскладнішою багатоелементною системою із заплутаними (часто невизначеними) внутрішніми і зовнішніми зв’язками, тому визначення ефективності його розвитку є складною проблемою.
У таких ускладнених системах простіше обрахувати ефективність функціонування їх окремих складових. Але просте сумування окремих ефектів не завжди ідентичне сумарному загальному ефекту всієї системи, що підтверджує концепція оптимуму за Парето. Наприклад, ефективність існування біоти повністю суперечить ефективності функціонування господарських комплексів. Те, що корисне для господарства, може бути смертельним для екосистем і навпаки. Науково-технічний прогрес також часто не збігається з інтересами соціуму.
Отже, будь-які розрахунки ефективності, як правило, е умовними. Ми в змозі розрахувати лише незначну частку повного ефекту, переважно економічного, який зазвичай піддається примітивному обчисленню. Соціальні ефекти визначаються показниками рівня життя населення, індексами людського розвитку, які не можуть повністю відобразити дійсну якість життя. Екологічну ефективність (точніше, соціально-економічну ефективність природоохоронних заходів) розрахувати ще складніше. Слід зазначити, що поняття ефективності в природі не існує. Ми лише оцінюємо зворотну дію природи, що зумовлена негативним техногенним впливом людської діяльності на неї, тобто по суті справи оцінюємо недоліки власного господарювання.
Загалом регіональна ефективність визначається за методами і принцами оцінки звичайної економічної ефективності виробництва, наприклад, за максимумом сумарних доходів (прибутків), або мінімумом витрат; за показниками ефективності інвестицій, рентабельності; за ступенем власного самозабезпечення фінансами та ін.
Є також узагальнені, пристосовані для регіонального виміру, формули, наприклад, порівняльна оцінка загальної ефективності регіонального комплексу:
Де Еа – відносний показник загальної ефективності господарства регіону; Е. – показник (індекс) ефективності і-‘і галузі в регіоні; Еш – показник (індекс) ефективності і-ї галузі в країні; п – кількість галузей. Індекси галузевої ефективності визначаються за формулами
Де Е. р – ефективність і-ї галузі в регіоні; ДІ)/ – прибуток (дохід, валова, або товарна продукція, чиста продукція) і-ї галузі в регіоні; В1к – витрати (кількість зайнятих, виробничі фонди, поточні, капітальні, приведені витрати) на виробництво і-ї галузі в регіоні; Еік – ефективність і-ї галузі в країні; Д/)(к – прибуток (дохід, валова або товарна продукція, чиста продукція) і-ї галузі в країні;
– витрати (кількість зайнятих, виробничі фонди, поточні, капітальні, приведені витрати) на виробництво і-ї галузі в країні.
За своїм змістом ці формули відповідають порівняльному оцінюванню продуктивності праці, рентабельності, ефективності капітальних вкладень, абсолютній ефективності в галузі на рівні регіону і на рівні країни.
В оцінці ефективності необхідно також навчитися враховувати екологічні втрати регіону.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)