Регіональна економіка – Качан Є. П. – Фінансово-бюджетна система регіонів

Під фінансовими ресурсами регіонів розуміють грошові ресурси, отримані внаслідок виробничо-господарської діяльності господарських суб’єктів регіону і доходів населення. Обсяг фінансових ресурсів регіонів відображає економічний потенціал територій і платіжно-фінансовий попит регіональних соціально-економічних систем.

Фінансові ресурси складаються:

– з ресурсів бюджетів усіх рівнів (АР Крим, обласних і місцевих), які використовуються для поточного фінансування економіки регіону, соціальної сфери, інвестування важливих господарських проектів;

– ресурсів позабюджетних фондів;

– ресурсів господарських об’єктів, які використовуються для фінансування власних оборотних засобів і капітальних вкладень, утримання об’єктів власної соціальної інфраструктури;

– кредитних ресурсів комерційних банків та інших фінансових структур, що використовуються для швидкого і зворотного фінансування оборотних засобів і капітальних вкладень?

– субсидій, дотацій, субвенцій та інших надходжень з державного бюджету України для подолання дефіциту регіональних бюджетів і централізованих інвестицій.

Фінансові ресурси регіонів поділяються на централізовані (ресурси бюджетів усіх рівнів та інші державні надходження, надходження від комунальної власності) і децентралізовані (фінанси юридичних і фізичних об’єктів різних форм власності). Децентралізовані фінанси не підпорядковуються регіональним і місцевим органам влади, але також є об’єктами регулювання регіональної фінансової політики.

Отже, фінансові ресурси регіонів – це результат діяльності системи розподілу і перерозподілу національного доходу країни. Основним напрямом використання регіональних фінансових ресурсів є фінансове забезпечення функціонування соціальної і частково виробничої інфраструктури.

Фінансово-бюджетна система регіонів

Вплив держави на економіку регіонів здійснюється через фінансово-бюджетну систему [9, 385-387] шляхом:

– формування регіональних (обласних і місцевих) бюджетів;

– прямого державного інвестування;

– надання субсидій;

– створення спеціальних фондів для фінансування регіональних програм;

– залучення іноземних інвестицій;

– пільгового кредитування та оподаткування;

– преференцій та спрямування коштів державних позабюджетних фондів.

З централізованих джерел фінансуються витрати на нове будівництво та реконструкцію промислових об’єктів, об’єктів природоохоронного призначення, на перебудову та розвиток депресивних територій та регіонів з низьким рівнем промислового потенціалу, надлишком трудових ресурсів, регіонів зі складними природно-географічними та екологічними умовами.

Права місцевих органів самоврядування щодо створення позабюджетних цільових фондів нині надзвичайно обмежені. Органи місцевого самоврядування позбавлені можливості створювати валютні фонди. Це спричинено численними порушеннями у формуванні позабюджетних фондів, надходженням до них коштів, які повинні були спрямовуватися до місцевих бюджетів, відсутністю дієвого контролю за використанням цих фондів.

Суть і принципи місцевого самоврядування

Однією з головних підвалин кожної демократичної держави є місцеве самоврядування, функціонування якого здійснюється на засадах самостійності та фінансової незалежності. Головною ознакою фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є володіння та самостійне розпорядження фінансовими ресурсами, розмір яких відповідає функціям і завданням, що покладаються на ці органи. Фінансову незалежність можна розглядати як можливість самостійного вирішення питань комплексного фінансового забезпечення економічного та соціального розвитку даної території, що входять до компетенції відповідного рівня місцевого управління, а також в оптимальному врахуванні інтересів держави, підприємницьких структур, населення і місцевого самоврядування.

Легітимність місцевого самоврядування в Україні підтверджує Конституція, а Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено систему та гарантії місцевого самоврядування, засади організації та діяльності, правового статусу та відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” легітимізується фінансова незалежність місцевого самоврядування. Це самостійність розробки, розгляду, затвердження та виконання місцевих бюджетів; внесення змін до місцевих бюджетів; встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їхніх ставок у межах, визначених законодавством; надання пільг за місцевими податками та зборами; випуск місцевих позик, лотерей та інших цінних паперів; отримання позик з інших місцевих бюджетів та інших джерел; передача коштів з відповідного місцевого бюджету до інших місцевих бюджетів; розміщення належних органам місцевого самоврядування коштів у банках, отримання відсотків, зарахування їх до доходів місцевих бюджетів; утворення позабюджетних цільових (у тому числі валютних) фондів; розпорядження комунальним майном; встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів на послуги, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності; право створення комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ [10,187].

Земля та інші види природних ресурсів, розміщених на території адміністративно-територіальної одиниці, лише номінально входять до складу матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування, адже вони не включені до переліку об’єктів, щодо яких виникає право комунальної власності. Більше того, невизначеність правових відносин щодо володіння землею та іншими природними ресурсами не дає підстави для розгляду цих об’єктів як важливої передумови функціонування органів місцевого самоврядування на засадах фінансової незалежності.

Європейською хартією місцевого самоврядування окремо не висувається вимога щодо самостійності бюджетів місцевої влади, лише визначається їхня автономія щодо здійснення своїх функцій, а також право на власні фінансові ресурси.

Самостійність місцевих бюджетів гарантується:

– державною підтримкою розвитку продовольчої сфери за допомогою податкової, інвестиційної та кредитної політики, наявністю власних бюджетних доходів і достатнім рівнем закріплених доходів;

– правом органів місцевого самоврядування визначати напрямки використання бюджетних коштів;

– забороною на вилучення вільних залишків коштів місцевих бюджетів;

– відшкодуванням збитків, завданих державними органами й органами місцевого самоврядування іншого рівня;

– стабільністю економічного законодавства. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних

Дохідних джерел і правом визначення напрямів їхнього використання відповідно до законодавства України. Основними складовими поняття самостійності місцевих бюджетів у чинному законодавстві є:

– невключення місцевих бюджетів до державного та інших бюджетів;

– наявність власних та закріплених джерел доходів місцевих бюджетів;

– право самостійно визначати напрями використання бюджетних коштів;

– право самостійного використання вільних бюджетних коштів, а також законодавчого обмеження можливості їх вилучення;

– компенсація державою додаткових витрат органів місцевого самоврядування, які виникають унаслідок рішень, що ухвалюють органи державної влади.

У доповіді експертної комісії з проблем місцевих та регіональних фінансів Ради Європи “Політика субсидування органів місцевого самоврядування” зазначається, що для незалежності органів місцевого самоврядування важливішими, ніж структура субсидій, є обсяги місцевих податкових надходжень. При цьому слід враховувати принципово інший підхід до місцевого оподаткування і сам склад місцевих податків у зарубіжних країнах порівняно з вітчизняним.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

Регіональна економіка – Качан Є. П. – Фінансово-бюджетна система регіонів