Регіональна економіка – Качан Є. П. – 16.6. Надання субсидій, дотацій, грандів і премій на природоохоронні цілі
Субсидія – цільова незворотна допомога в грошовій чи натуральній формі, що надається за рахунок коштів державного бюджету або спеціальних державних і недержавних фондів економічним суб’єктам. Це один з видів фінансування екологічно орієнтованих напрямів діяльності [1, 478].
Субсидії бувають прямими і непрямими. Перші з них видаються суб’єктам господарської діяльності у грошовій формі, а інші – як податкові, кредитні пільги. Екологічне субсидіювання спрямоване на розв’язання таких завдань:
– фінансування природоохоронних програм національного чи регіонального характеру;
– фінансування науково-дослідних і конструкторських робіт, які реалізуються за пілотними проектами національного і регіонального значення;
– фінансування міжнародних проектів і програм.
Дотація – це грошова або інша допомога з державних чи недержавних джерел, яка надається з метою покриття збитків або на спеціальні цілі. Екологічні дотації можна розглядати як форму субсидії на підвищення ефективності екологічно орієнтованих дій. Часто під нею розуміють фінансову допомогу малорентабельним і збитковим підприємствам, а в галузі охорони довкілля вони можуть відігравати вагому роль при підвищенні екологічного рівня виробництв.
Прикладами екологічно орієнтованих дотацій є:
– регіональні чи національні дотації з метою обмеження індустріального чи аграрного розвитку для збереження унікальних природних ландшафтів міжнародного і національного значення;
– дотації на ведення сільського господарства за спеціальними екологічними режимами (підвищеного рівня обережності) з метою збереження піонерних ландшафтів, об’єктів природної спадщини, пам’яток історії та археології тощо;
– дотації сільському господарству з метою стимулювання вирощування продукції без отрутохімікатів, мінеральних добрив, відмови від вирощування генетично модифікованих сортів чи їх стимулювання;
– на розробку нових видів продукції екологічного призначення;
– дотації на ремонт устаткування, силових агрегатів і установок з метою зменшення їх впливу на навколишнє середовище [4, 479].
Гранти – оплачуване замовлення з боку державних чи інших зацікавлених організацій на виконання ряду наукових досліджень чи конструкторських розробок. Видаються на конкурсній основі і передбачають фінансування:
– наукових екологічних досліджень;
– розробки проектів і програм охорони довкілля;
– інженерно-конструкторських розробок екологічно чистого устаткування, обладнання;
– розробку і налагодження виробництва інструментів і приладів контролю за станом довкілля.
Премії і нагороди надаються у грошовій формі за вагомі успіхи в галузі реалізації екологічної політики. До них відносять премії і нагороди підприємствам, населеним пунктам, окремим громадянам. Найбільшого поширення преміювання набуло у Німеччині, хоча й в Україні проводяться щорічні конкурси серед міст на предмет благоустрою.
16.7. Цінові інструменти в контексті розвитку економічного механізму природокористування
Система цінових інструментів – це сукупність заходів впливу на економічні інтереси господарських суб’єктів за допомогою зменшення чи підвищення цін. Результатом регулювання цінової політики є цілеспрямована зміна економічної вигоди від тієї чи іншою діяльності. Ціни регулюють двома методами:
– пряме регулювання цін;
– непряме регулювання цін.
Перший застосовують тоді, коли є об’єктивна можливість адміністративного впливу на ціну товару чи послуги. В умовах ринку можливості такого регулювання обмежені і діють лише у випадку монополізації ринку товару чи послуги виробником або споживачем. Найчастіше такими монополістами виступають держава і місцеві органи влади. Головними методами цього виду регулювання є:
– диверсифікація цін у часі (наприклад, на електроенергію тарифи різняться за принципом день – ніч, день – ніч – години пік);
– диверсифікація цін на природні ресурси за споживачами (тарифи на воду для населення і комунального господарства зазвичай менші у 2-4 рази, ніж для задоволення промислових потреб);
– диверсифікація цін на різні види однотипної продукції (встановлення вищих закупівельних цін на екологічно чисту продукцію, зокрема сільськогосподарську, яка вирощена без застосування отрутохімікатів).
У ринковій економіці методи непрямого регулювання мають набагато більші можливості і ширшу сферу застосування. їх використання дає змогу опосередковано підвищувати ціну екологічно небезпечних товарів, і, навпаки, формувати низькі ціни на, здавалося б, затратнішу екологічно чисту продукцію, роблячи її вигідною для виробника і доступною для споживача.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)