Регіональна економіка – Качан Є. П. – 14.4. Екологія як основа гармонізації відносин суспільства і природи
Поняття “екологія” з’явилося в науковому обігу у 1866 p., а сформулював його німецький вчений, біолог, природознавець Е. Геккель. Він тлумачив екологію як пізнання економіки природи, одночасне дослідження всіх взаємовідносин живого з органічними і неорганічними компонентами середовища [1,10].
Термін “екологія” походить від грецьких слів – дім, помешкання, місце перебування та logos – слово, наука. В сучасному розумінні екологія – це наука, яка вивчає взаємозв’язок організмів між собою та навколишньою неорганічною природою, загальні закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня, середовище мешкання живих істот.
Об’єктом вивчення екології є екологічні системи планети всіх рівнів та їх елементи. Предметом дослідження є взаємозв’язки між живими організмами, їх групами різних рангів, живою і неживою компонентами екосистем, а також особливості впливу природних і антропогенних чинників на функціонування екосистем та біосфери в цілому [1,13].
Формування екології як цілісної системи наукових уявлень відбулося у першій половині XX ст., але ще довгий час вона розвивалася у царині біологічних наук. У 60-70-ті роки екологія значно розширила предмет свого пізнання. Відбулася значна диверсифікація науки, що пов’язано насамперед з розширенням зони застосування результатів екологічних досліджень на практиці. Відповідно виникла ціла низка трактувань цього поняття, генералізованими напрямками з котрих є такі [3]:
– екологія – це частина біології (біоекологія), яка вивчає відносини (стосунки) організмів (особин, популяцій, біоценозів) між собою та навколишнім середовищем, тобто має той предмет вивчення, що його окреслив ще Е. Геккель;
– екологія – це дисципліна, яка вивчає загальні закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня;
– екологія – це комплексна наука, яка досліджує середовище проживання живих істот, у тому числі й людини;
– екологія – це сфера знань, яка розглядає деяку сукупність предметів і явищ під кутом зору суб’єкта чи об’єкта (здебільшого живого і за участю живого);
– екологія – це дослідження становища людини як виду і суспільства в екосфері планети, її зв’язки з екосистемами і величина впливу на них.
Увесь спектр напрямів екологічних досліджень, а їх нині більше вісімдесяти, можна згрупувати у кілька блоків. У центрі екологічних знань стоїть загальна (теоретична) екологія. Теоретична екологія вивчає загальні закони розвитку і функціонування екологічних систем. До її складу входить також експериментальна та математична екологія, що вивчає і моделює найзагальніші закономірності взаємовідносин живих організмів та їх угруповань з природним середовищем, умовами проживання.
Окремі блоки екології як науки можна генералізувати так:
– біоекологія – частина біології, що вивчає відносини організмів (особин, популяцій, біоценозів тощо) між собою та з навколишнім середовищем;
– геоекологія – це ландшафтна екологія, екологія атмосфери, гідросфери та літосфери;
– техноекологія – екологія енергетики, промисловості, транспорту, військової справи, екологія сільського господарства, зокрема грунтозахисна, меліоративна, агрохімічна, екологія тваринництва;
– соціоекологія включає такі напрями досліджень, як психоекологія, урбоекологія, екологія народонаселення;
– космічна екологія – наймолодший напрям екологічних досліджень, що вивчає особливості життєдіяльності людини та інших організмів у практично повністю замкнутих космічних апаратних мікросистемах.
Останнім часом, у зв’язку з виникненням цілої низки прикладних напрямів діяльності, в тому числі й екологічної, всебічною економізацією господарської і наукової діяльності виник цілий ряд нових практичних напрямів екологічних досліджень і сфер діяльності. Головними з них є:
– охорона природи і заповідна справа;
– економіка природокористування;
– екологічне право;
– управління природокористуванням і охороною довкілля, екологічний менеджмент;
– екологічний аудит і екологічний маркетинг, екологічна стандартизація, екологічне ліцензування, екологічна паспортизація;
– екологічний алармізм (акцентування громадської думки на негативних потенційних наслідках науково-технічного прогресу, наприклад, на потенційній шкоді генетично модифікованих сортів сільськогосподарських культур);
– екологічний бізнес;
– футуристичне моделювання розвитку;
– гармонізація відносин між людством і природою.
Сучасні екологічні дослідження спрямовані на розв’язання таких практичних завдань:
– оптимізація механізмів взаємодії суспільства і природи, гармонійний розвиток системи “природа – господарство – населення”;
– дослідження особливостей існування з урахуванням результатів впливів антропогенної діяльності на природні системи;
– вивчення зворотного впливу антропогенного середовища на життєдіяльність людей і способи існування інших живих істот;
– створення науково обгрунтованої системи природокористування;
– прогнозування змін природного середовища під впливом діяльності людини, збереження середовища існування людини;
– інтенсифікація виробництв низки галузей на основі ресурсозбереження і впровадження екологічно чистих технолій;
– охорона об’єктів природної спадщини людства;
– збільшення тривалості життя та зниження захворюваності населення, підвищення його добробуту та соціального комфорту.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)