Веселощі визначають як безтурботно-радісний настрій, який виражається в схильності до забав, сміху. Веселий настрій виражається, крім згадуваного сміху, в загальному збудженні, яке зумовлює вигуки, плескіт у долоні, безцільні рухи. Зніяковілість. Зніяковілість (стан сором’язливості) визначають

12.1. Поняття волі та її функції Питання, які стосуються волі, у світовій філософії і психології розв’язували по-різному. У психології часто виокремлюють три головні сфери: інтелектуальну, емоційну, вольову. Вперше раціональну природу волі заперечив А. Шопенгауер.

Існує чотири типи критеріїв волі, які виявляються у: а) вольових діях; б) виборі мотивів і цілей; в) регуляції внутрішніх станів людини, ЇЇ дій та різних психічних процесів; г) вольових якостях особистості. Вказані критерії є

Воля особистості виражається у вольових якостях. Вольові якості – це відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, які визначають рівень свідомої саморегуляції особистістю своєї поведінки, її влади над собою. Індивідуальні особливості волі властиві

13.1. Поняття здібностей та їхній розвиток Здібності тісно пов’язані з загальною спрямованістю особистості. В. Є. Чудновський зазначає, що співвідношення спрямованості особистості й рівня здібностей неоднозначне: високий рівень здібностей суттєво впли­ває на стиль поведінки та

Нині перед суспільством гостро стоїть проблема виявлення законо­мірностей і механізмів формування та розвитку здібностей. Це висуває відповідні вимоги до психології. Природну основу розвитку здібностей становлять задатки – природ­жені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи й мозку,

Соціопсихічна підструктура особистості утримує в собі психічні компоненти особистості, які сформувалися переважно під час соціалізації і забезпечують її рух у соціальному просторі й часі. До соціопсихічної під структури особистості входять досвід, характер і спрямованість.

СПРЯМОВАНІСТЬ – це властивість особистості, що становить собою систему взаємопов’язаних внутрішніх спонукань, які спрямовують та орієнтують її життєвий шлях у соціальному просторі й часі. Під спрямованістю розуміють систему домінуючих мотивів. Про­відні мотиви підпорядковують собі

СПРЯМОВАНІСТЬ – це властивість особистості, що становить собою систему взаємопов’язаних внутрішніх спонукань, які спрямовують та орієнтують її життєвий шлях у соціальному просторі й часі. Під спрямованістю розуміють систему домінуючих мотивів. Про­відні мотиви підпорядковують собі

Усвідомлення людиною світу не зводиться до відображення лише зовнішніх об’єктів. Фокус свідомості може бути спрямовано і на самого суб’єкта, на його власну діяльність, його внутрішній світ. Таке усвідомлення людиною самої себе отримало в психології

16.1. Сутність психічних станів Важливість вивчення психічних станів пояснюється тим, що від їхньої зміни залежить ефективність поведінки й діяльності. Особливо це стосується людей, специфіка діяльності яких та умови її виконання часто мають складний, надзвичайний

Психічним станом властиві такі особливості’. – Цілісність. Хоча стани і належать здебільшого до певної сфери психіки (пізнавальної, емоційної, вольової), вони характеризують психічну діяльність загалом за певний проміжок часу. – Рухливість і відносна стійкість. Психічні

Психічний стан конкретної особистості залежить від багатьох чинників. Практика показує, що коли особистість глибоко усвідомлює свій громадянський і людський обов’язок, а також відповідальність, у неї виникають позитивні стани. У свою чергу, почуття обов’язку формується

17.1. Поняття діяльності Людська діяльність має соціальний характер. Вона не лише забезпечує пристосування людини до умов життя, а й активізує її відповідно до своїх потреб, що виникли й розвинулися історично. Діяльність людини відбувається свідомо

17.1. Поняття діяльності Людська діяльність має соціальний характер. Вона не лише забезпечує пристосування людини до умов життя, а й активізує її відповідно до своїх потреб, що виникли й розвинулися історично. Діяльність людини відбувається свідомо

Людина, здійснюючи будь-яку діяльність, користується рухами – вродженими (безумовно-рефлекторними) й набутими (умовно-рефлек­торними). Безумовно-рефлекторних рухів набувають упродовж життя. Вони в результаті досвіду, навчання та виховання перебудовуються відповідно до вимог умов життя, культури виробництва та поведінки.

18.1. Соціалізація особистості Поняття соціалізації. Процес, коли людина пізнає соціальну організацію суспільства, соціальних відносин, засвоєння соціальних ролей, традиційно називають процесом соціалізації. СОЦІАЛІЗАЦІЯ – процес і результат засвоєння й активного відтворення індивідом соціального досвіду (знань,

Розуміння відхильної (девіантної) поведінки. Відхильна (девіантна) поведінка (від лат. deviation – відхилення) – це система вчинків, або окремі вчинки, які не відповідають моральним або правовим нормам і вимогам суспільства. Відхильну поведінку необхідно відрізняти від

19.1. Поняття спілкування та його види СПІЛКУВАННЯ – це процес передавання й сприймання повідомлень за допомогою вербальних і невербальних засобів, що охоплює обмін інформацією між учасниками спілкування, її сприйняття й пізнання, а також їхній

Функції спілкування різноманітні. їх можна виявити під час порів­няльного аналізу спілкування людини з різними партнерами, у різних умовах, залежно від засобів впливу на поведінку і психіку учасників спілкування, які використовують. У системі взаємозв’язків людини

20.1. Поняття соціальних груп, їхня класифікація СОЦІАЛЬНА ГРУПА – це певна сукупність людей, об’єднаних за умовними або реальними ознаками в одне ціле. За характером взаємозв’язків групи можна поділити на умовні та реальні. Умовні групи

МАЛА ГРУПА – це контактна спільнота, яка взаємодіє на основі смислу спільності, має певний ступінь згуртованості, організованості й соціальної зрілості й володіє неповторною соціальною психікою. Малі соціальні групи, фактично, є цеглинами, з яких вибудовується

21.1. Соціально-психологічне розуміння організованої злочинності З погляду соціальної психології злочинність – це насамперед явище, яке виникає в результаті деформації соціальних відносин, дисфункції соціальних інститутів та особистості. Кожному типу політичного режиму відповідає певний вид деформації

22.1. Розуміння національної безпеки Загалом безпека – це стан позитивного функціонування і розвитку соціальних, економічних, технічних, екологічних і біологічних систем, який унеможливлює загрози для стійкого розвитку сусішіьства, держави економіки та особистості, а також їхню

Психологічна складова (підсистема) системи національної безпеки виражається сукупністю індивідуально-психологічних, соціально-психо­логічних, політично-психологічних, релігійно-психологічних, морально-психологічних, етнопсихологічних та інших чинників, які здійснюють певний вплив на соціальну психіку народу (як державно-політичну націю), зумовлюючи появу певного психічного стану окремого